У 2010 році виповнюється 135 років українському архітектору, дійсному члену Академії архітектури Української РСР, професору Олександру Матвійовичу Вербицькому. Цій даті присвячено виставку “Видатний український архітектор Олександр Матвійович Вербицький (1875-1958)” (20дж). Творчість Олександра Матвійовича значною мірою пов’язана з Києвом. Тут він розпочав свою практичну діяльність і сформувався як один із провідних архітекторів України. Народився Олександр Матвійович Вербицький у Севастополі в родині техніка-будівельника. Після закінчення Севастопольського реального училища навчався в Інституті цивільних інженерів м. Санкт-Петербурга. У студента Вербицького проявилися блискучі здібності в роки навчання, про що освідчать одержані ним золоті та срібні медалі. Його ім’я за відмінну підготовку і складання випускних екзаменів в 1898 році викарбовано на почесній мармуровій дошці вишу.
Після закінчення інституту Олександр Матвійович бере участь у будівництві великого комплексу Київського політехнічного інституту, спорудженні будинку Київського оперного театру. Він працює спочатку десятником, потім – помічником виконроба-академіка В.М. Ніколаєва. Згодом О. М. Вербицький влаштовується на роботу в Управління Південно-Західних залізниць у м. Києві. Він
розробив ескізний проект Київського вокзалу, спроектував і будував за власними проектами значну кількість різних споруд: пасажирські будівлі, товарні контори, паровозні депо, міські станції, навчальні заклади, лікарні, житлові будівлі. Частину цих споруд збудовано за межами України.
Олександр Матвійович Вербицький брав активну участь і в проектах поза залізницею, зокрема, розробляв проект головного фасаду до надбудови Держбанку, внутрішнього оформлення актового залу та суміжних з ним парадних приміщень Політехнічного інституту, багатоповерхових житлових будівель на розі вулиць Рейтерської та Стрілецької. В той же період він проектував гуртожиток для студентів Політехнічного інституту, дачі під Києвом та поблизу м. Батумі, складний архітектурний комплекс “Будинок для безпритульних дітей” у м. Черкасах, архітектурне оформлення портового елеватора у м. Одесі. О. М. Вербицький є автором премійованих конкурсних проектів, серед яких проекти Київського залізничного вокзалу, архітектурного оформлення мосту для Нижнього Новгороду (до проекту Є Патона), готелю на 500 номерів на площі Богдана Хмельницького в Києві (разом з групою молодих архітекторів) тощо. Будівля Київського залізничного вокзалу, що є найбільшим твором зодчого, не була доведена до повного завершення (виконано тільки першу чергу будівництва).
На виставці життєвий та творчий шлях видатного архітектора розкривають видання: книги С. Кохана та С. Кілессо “О. М. Вербицький – архітектор і педагог”, Л. Кудрявцева “Двадцять архітекторів, які будували Київ”, Б. Ерофалова “20х20х 20 век, Киев: 20 великих архитекторов и один Хаустов”, “Енциклопедія Сучасної України”, “Енциклопедія історії України”, статті з періодичних видань: “Архітектура і будівництво”, “Вісник Академії архітектури УРСР”, “Соціалістичний Київ”, “Строительство и архитектура”, “Вісник Академії архітектури і будівництва УРСР”, “Будмайстер”, “Строительство & реконструкция”, “А.С.С.”.
