Іван Васильович Батечко (07.04.1926, с. Рудня Київської обл. – 21.09.1981, Київ) – український живописець і графік.

Іван Батечко народився 1926 року в селянській родині Василя і Тетяни Батечків [4, с. 5]. Ще в шкільні роки виявив здібності до малювання: був постійним художником шкільної стінгазети. Після закінчення семирічної школи вирушив до Києва, де відвідував художню студію й навчався у відомих майстрів Г. Світлицького та Ф. Коновалюка.

У 1943–1950 роках І. Батечко перебував на військовій службі, був учасником Другої світової війни, однак і в цей період не припиняв творчої роботи. Під час служби відбулася навіть його персональна виставка [4, с. 6].

Після демобілізації Іван Васильович зміг здійснити свою мрію – професійно займатися мистецтвом. У Києві він вступив до училища прикладних мистецтв, де його вчителем був художник Г. Полуянов [4, с. 6]. Через два роки перевівся до Одеського художнього училища, яке закінчив з відзнакою. Художники-педагоги М. Павлюк, В. Токарєв і Л. Мучник відзначали Івана Батечка як «кращого живописця на курсі» [4, с. 6].

У 1956 році І. Батечко став студентом Харківського художнього інституту, а вже наступного року продовжив навчання в Київському художньому інституті, який закінчив 1962 року в майстерні станкової графіки [4, с. 6]. Саме в студентські роки сформувалися його мистецькі уподобання та визначилися теми, що згодом стали провідними у творчості. Однією з перших самостійних робіт митця була кольорова ліногравюра «У Врубеля» (1958).

Від 1960 року молодий художник брав участь у всеукраїнських художніх виставках, а від 1965 року його роботи експонувалися за кордоном – в Італії, Польщі, Австрії, Бельгії та Фінляндії.

Під час навчання в інституті Іван Батечко багато подорожував Україною, зокрема місцями, пов’язаними з життям і творчістю Тараса Шевченка. Підсумком цих мандрівок стала серія кольорових ліногравюр «Шляхами Тараса» (1961–1963), яка стала його дипломною роботою. Серед найкращих аркушів серії сам художник називав ліногравюри «Дорога на Зелену Діброву» та «Тарасові дуби в Будищах» (обидві – 1962) [2, с. 54].

У 1961 році І. Батечко створив кольорову ліногравюру «Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві». Робота мала неабиякий успіх і була відтворена поліграфічним способом багатотисячним накладом. Відтоді кольорова ліногравюра стала справжнім покликанням митця [4, с. 7].

Від 1962 року І. Батечко викладав у Київському художньому інституті [7].

Рідному Києву художник присвятив низку серій і окремих творів, серед яких «Пам’ятники Києва» (1963), «Хрещатик святковий» (1963), «Поема про Київ» (1964–1967), «Київ. Золоті ворота» (1963), «Маріїнський палац» (1963), «Золота брама» (1964), «Брама Заборовського» (1964), «Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка» (1964), «Міст метрополітену» (1965), «Архітектурні пам’ятки XVII–XVIII століть» (1968) та ін. У цих творах І. Батечко постає як художник-урбаніст [2, с. 55].

Іван Батечко – майстер ліричного пейзажу, у творчості якого особливе місце посідала тема природи. Художник працював у реалістичній манері. Його творам притаманні майстерність композиції, лаконізм і виразність форм, декоративність колористичного вирішення [7]. Спогади про рідну землю, знайому з дитинства, митець утілив у серії живописних полотен «Моє рідне село» [4, с. 5].

У 1968 році Іван Васильович розпочав роботу в Державному заповіднику «Софія Київська», де займався художнім оформленням та створював ілюстрації для наукових каталогів і буклетів про Софійський музей. Софія Київська посіла особливе місце в житті й творчості митця, а Софійський собор став однією з провідних тем його мистецького доробку.

Працюючи в стінах величного храму, художник поступово сформував задум розповісти засобами графіки про тих, хто створював цю визначну пам’ятку світової архітектури, – відомих і безіменних майстрів і будівничих. Так виникла серія гравюр, присвячена творцям Софійського собору.

Для втілення задуму І. Батечко звернувся до однієї з найдавніших технік гравюри – деревориту (ксилографії), традиції якого мають багатовікову історію. У цій техніці працювали визначні майстри давнього друкарства та граверства. Результатом творчих пошуків художника стали роботи «Ярослав Мудрий і Іларіон», «Іоан Грішний», «Київська школа зодчих», «Живописець Софії», «Золотошвачка», «Майстер саркофагу», «Розпис на стіні», «Слов’янські першодрукарі» (1965–1969) та ін. [2, с. 56–57].

Майстерне відчуття кольору й постійний пошук нових засобів художньої виразності привели І. Батечка до роботи в техніці ксилографії. Митця приваблювали особливі властивості деревної поверхні, її фактура та виражальні можливості. Одними з перших стали гравюри, створені для рекламних буклетів Софійського заповідника. У виданнях використовували великі титульні ілюстрації з художніми зображеннями визначних архітектурних пам’яток. З ними гармонійно поєднувався створений автором стилізований старослов’янський шрифт, яким подавали назву пам’ятки [4, с. 8].

Першим значним циклом стали ілюстрації до видань, підготовлених до урочистостей і ювілейної виставки: «Софійський заповідник», «Пам’ятки архітектури XVIII–XIX століть» (1970) та «Софія Київська» (1973) [2, с. 57].

У зображеннях архітектури Іван Батечко прагнув не лише передати її образну «застиглу музику», а й увиразнити характерні особливості кожної пам’ятки: поліфонію бань Софії Київської, монументальність давнього князівського собору у Володимирі-Волинському, стрункість силуету та пишність барокового оздоблення Андріївської церкви [4, с. 8].

Графічний доробок майстра не обмежувався станковими роботами, виконаними в техніках кольорової та чорно-білої ліногравюри й деревориту. Іван Батечко був також майстром графічної мініатюри. Від 1962 року він працював у галузі екслібриса, створивши чимало оригінальних і вишуканих книжкових знаків, зокрема для бібліотек.

В авторській монограмі художник використав зображення лелеки – символу, що органічно увійшов у його мистецький світ. Образ цього птаха, пов’язаний із красою, витонченістю та любов’ю до рідної землі, суголосний життєвому й творчому шляху Івана Батечка – митця, воїна і патріота [2, с. 57].

Важливу частину творчого доробку І. Батечка становлять також акварелі та живописні твори – пейзажі й міські мотиви Києва, Чернігівщини та Криму [4, с. 5]. Твори художника зберігаються, зокрема, в Національному художньому музеї України [7].

Багатогранна творча спадщина Івана Батечка є вагомою складовою українського образотворчого мистецтва ХХ століття. У своїх творах митець поєднав майстерність графіка й живописця, любов до архітектурної спадщини, української природи та історії. Особливе місце в його доробку посідають образи Києва й Софії Київської, завдяки яким художник не лише зафіксував визначні пам’ятки, а й передав їхню мистецьку та духовну цінність. 

Підготувала А. Проценко

 

Перелік рекомендованих джерел:

1. Амеліна Л. Екслібрис зі збірки НХМ України / Л. Амеліна // Пам’ятки України. – 2012. – № 9. – С. 6–11 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
2. Бальзак Л. Три стежини Івана Батечка / Л. Бальзак // Відлуння віків. – 2005. – № 1. – С. 54–57 : іл.
3. Блюміна І. М. Батечко Іван Васильович / І. М. Блюміна // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2003. – Т. 2: Б–Біо. – С. 302–303 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.
4. Виставка творів Івана Батечка : каталог / Спілка художників Укр. РСР, Держ. архітектур.-іст. заповідник, «Софійський музей» Держбуду УРСР ; [авт. вступ. ст. В. П. Підгора ; упоряд.: Н. Дрозд, А. Карнабід, В. Підгора]. – Київ : [б. в.], 1977. – 50 с. : кольор. іл.
5. Говдя П. Майбутні майстри / П. Говдя // Мистецтво. – 1964. – № 4. – С. 15–16 : іл.
6. Київ в екслібрисі / Укр. екслібрис-клуб, Культур.-освіт. центр «Свічадо» ; авт. вступ. ст., [уклад.] П. Нестеренко. – Київ : Емма, 2010. – 96 с. : іл.
7. Ламонова О. Батечко Іван Васильович / О. Ламонова // Словник художників України : біобібліогр. довід. / Нац. акад. наук України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ; редкол.: Г. Скрипник (голов. ред.) [та ін.]. – Київ, 2019. – Кн. 1: А–В. – С. 94. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Нестеренко П. В. Історія українського екслібриса / П. В. Нестеренко ; голов. ред. Ю. Олійник ; ред. Н. Чекмарьова. – Київ : Темпора, 2010. – 328 с. : іл. – Бібліогр.: с. 297–307. – Покажч.: с. 308–326.
9. Словник художників України / Акад. наук Укр. РСР ; редкол.: М. П. Бажан (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1973. – 271 с. : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
10. София Киевская : материалы исслед. / Госстрой УССР, Гос. архитектур.-ист. заповедник «Софийский музей», Укр. о-во охраны памятников истории и культуры ; отв. ред. Ю. А. Нельговский ; худож. И. В. Батечко. – Киев : Будівельник, 1973. – 72 с. : ил.
11. Софійський заповідник : пам’ятники архітектури XVII–XIX ст. : [комплект буклетів] / худож. оформ. і дереворити І. В. Батечка. – Київ : Будівельник, 1970. – 7 арк. : іл.
12. Софія Київська в образотворчому мистецтві : каталог / Держ. архітектур.-іст. заповідник «Софійський музей» ; упоряд., авт. вступ. ст. І. А. Головань ; худож. І. В. Батечко. – Київ : Будівельник, 1968. – 15 с. : іл.