Визначною подією в архітектурному житті Києва стало будівництво Бессарабського критого ринку.

Масштабна торгова будівля, поставлена в центрі площі, відіграла формотворчу містобудівну роль як композиційний вузол на перетині магістралей, об’єднавши простір різночасового архітектурного довкілля. Вона задала той високий архітектурно-стильовий і функціонально-технологічний рівень, який різко вирізнив її з-поміж об’єктів тогочасного будівництва [7, с. 88].

Час появи топоніма Бессарабка достеменно невідомий. За однією з версій назва походить від селян, які привозили з Бессарабії до Києва на продаж вино, олію та фрукти [6, с. 60]. Площа виникла на початку ХІХ ст. як торговельний майдан, куди Васильківським шляхом приїздили торгівці з півдня України та Бессарабії. Щоб не платити мито за в’їзд до міста, селяни і торгівці з південних районів України почали торгувати біля міської межі. Так стихійно виник базар, який стали називати «Бессарабський» [1, с. 159]. Ще є версія, що в цій місцевості стояла хатина якогось бессарабця, можливо, завдяки цьому мешканцеві площа й одержала свою назву [1, с. 158].

Поряд із назвою«Бессарабська площа» в ХІХ ст. короткий час існували назви «Університетська площа», «Костянтинівська площа» (від фонтана «Костянтин») [6, с. 60].

Єдиною будівлею на площі був цирк Жермена Бретона.Згодом, у 1840-х рр. почали з’являтися крамниці, шинки, саму площу включили до меж міста і почали забудову. У центрі з’явився фонтан «Моряк» (інша назва «Костянтин»). З 1881 р. площа маєназву – Бессарабська [1, с. 159]. Бессарабська площа є перетином Хрещатика, Басейної, Великої Васильківської вулиць, бульвару Тараса Шевченка в м. Київ [8, с. 304].

Після побудови ринку змінилася і Бессарабська площа. Вона стала однією з найпривабливіших і наймасовіших у місті[1, с. 161]. Збудований за останнім словом техніки критий ринок, безперечно, заслуговував на високу оцінку.

Ідея будівництва критого ринку виникла в Києві ще в 1873 р. [8, с. 305]. Кошти на будівництво ринку заповів відомий київський мультимільйонер Л. Бродський, за умови, що частина чистого доходу від оренди приміщень і торгових площ буде направлятися на благодійність [1, с. 160].

Бессарабський критий ринок, зведений у 1910–1912 рр. за конкурсним проектом варшавського архітектора Генріха Гая (1875–1936) у стилі модерн. Архітектор вже мав досвід проектування подібного ринку у Варшаві [8, с. 305]. Автор проекту запропонувавне тільки модні архітектурні рішення того часу, але й застосування найновіших будівельних матеріалів при проектуванні ринку [4, с. 53].

Керував будівництвом міський архітектор, цивільний інженер Михайло Бобрусов (1878–1955), який спеціально виїздив в Європу з метою ознайомлення зі схожими спорудами. Особливу увагу він повинен був звернути на холодильні системи. Київські газети регулярно сповіщали читачів про хід будівництва, але не друкували ілюстрацій [5, с. 41].

3 липня 1912 р. відбулося урочисте освячення та відкриття ринку. Будівля в плані підковоподібна, кінці цієї «підкови» з’єднані фасадною стіною. У торговельну залу ринку ведуть три під”їзди, оформлені великим арками та порталами. Дах торговельної зали зроблений зі скла, що забезпечує верхнє освітлення [8, с. 303].

В архітектурі базару знайшли відображення найновіші віяння початку ХХ ст. – застосування металу, залізобетону, скла, поєднання нових конструкцій з традиційними художніми елементами та місцевими мотивами.

Будівля ринку багато в чому унікальна. Це варіант модерну, що переходить у конструктивізм, з елементами української архітектури. Риси української народної архітектури знаходять своє відображення у всіх деталях будівлі – у високому скляному покритті, у гостроверхих дахах на башточках, у декоративному орнаменті, що нагадує вишиванку [3, с. 257].

Стіни цегляні, а перекриття зі скляним дахом спираються на металевий склепистий каркас. Дві башточки, що акцентують лівий і правий фланги, не лише для краси: в одній з них розмішено бак для води, в іншій – компресор для технічних потреб ринку. Скульптурні композиції фасаду будівлі оформлені в стилі народного мистецтва, створені студентами Київського художнього училища Тетяною Руденко та Олександром Теремцем [1, с. 160].

Справжньою симфонією зі скла і металу є торгова зала ринку. Її скляний купол тримається на десяти високих металевих тришарнірних арках-фермах, виведених у залу на зразок колон [7, с. 92]. Площа основної зали становить 2896 кв. м. На рівні другого поверху був готель на 117 місць, ресторани, клуб домовласників. Бессарабський ринок обладнали за останнім словом техніки [8, с. 304].(Ф_6) У підвалах ринку було встановлено холодильники з ліфтами фірми Ф. Круля з Ревеля (нині Таллінн) – близько 100 холодильних камер. Такі холодильні агрегати були найпершими в Києві. Вони пропрацювали до початку ХХІ ст. [5, с. 42].

Будівля Бессарабського ринку є пам”яткою архітектури та мистецтва [4, с. 53].

Зараз у ринку вміщуються магазини, організовано близько 300 торговельних місць. Доступ до торгівельної зали ринку здійснюється через 5 масивних залізних воріт. Раніше перед будівлею був газон із фонтаном посередині [8, с. 305].

Під час Другої світової війни постраждало внутрішнє обладнання ринку. Після війни споруду було відремонтовано [5, с. 41].

Оздоблення Бессарабського ринку збереглося до цих пір, крім одного елементу, що зник за радянської влади: зверху лицьового фасаду над годинником між рослинними орнаментами нині рівне місце, а був на тому місці рельєф старовинного символу Києва, архістратига Михаїла [1, с. 160].

Одразу після закінчення будівництва будівля ринку була включена до всіх путівників міста з детальним описом, як варта уваги пам”ятка новітньої доби.

Нині Бессарабський ринок вважається найбільш популярним та відвідуваним у місті. Функціональне рішення будівлі ринку виправдало себе успішною експлуатацією протягом багатьох років, а архітектурний вигляд є складовою частиною образу Хрещатика [9, с. 78].