З 12 років Надія почала допомагати матері прикрашати хату «мальовками», а з 14 років вже заробляла малюванням – продавала свої малюнки на базарі й розмальовувала хати на замовлення.

«Безпосереднім учителем Білокінь була і є чарівна українська природа з широкими ланами, з зеленими луками, з запашними гаями, з пишним цвітом квітів. Мала Надійка уважно спостерігала за роботою матері, яка за давніми традиціями розмальовувала хату різними візерунками» (3, с. 8).

У 1920 році Надія познайомилася із місцевим учителем малювання О. Стативою, який звернув увагу на роботи Н. Білокінь і заохотив її до подальшої роботи. «Малювання давало мені, по-перше, безмежну втіху і задоволення, а, по-друге, – це було матеріальне забезпечення моєї сім”ї» (3, с. 9).

У 1935 році Н. Білокінь запросили до Києва на роботу в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва, що розміщувалися на території Києво-Печерської лаври, для підготовки Першої республіканської виставки народної творчості.

На виставці експонувалися роботи майстрині, які мали великий успіх. Після виставки Надія Аврамівна здобула звання майстра народного мистецтва. Творча спадщина майстрині складається з двох частин – традиційне квіткове малювання й сюжетно-жанрові картини.

Твори художниці оптимістичні й життєстверджуючі. Надзвичайно самобутня, щира творчість Н. Білокінь є прикладом чудових традицій українського декоративного мистецтва. Твори Надії Білокінь є гордістю музейних колекцій України.

Використана література:

1. Спогади Надії Білокінь / авт. вступ. ст. та коментарів Ю. Смолій // АНТ. – 2002. – № 7–9. – С. 163–166.

2. Петриківськийрозпис. Джерела : [альбом] / упоряд. О. Шестакова. – Київ : Мистецтво, 2018. – 79 с. : кольор. іл.