Будівля Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (Франківського драмтеатру) – яскравий зразок цивільної архітектури України другої половини ХХ ст. Характерною особливістю театральної будівлі є монументальне оздоблення інтер’єру та її розпланувальна організація.

Тривалий час вистави відбувались у будинку театру імені Станіслава Монюшка (сучасної Обласної філармонії) і лише у 1980 р. для нього було збудовано спеціалізовану театральну будівлю [5, с. 286].

Труднощі у спорудженні театральної будівлі були пов’язані зі складними містобудівними особливостями Івано-Франківська. Так історично склалось, що в місті були відсутні площі, а щільність міської забудови  на давала змоги утворити нову функціональну площу для театральної споруди. Саме містобудівні умови й обумовили появу будівлі з оригінальним асиметричним вирішенням й унікальною на той час в світовій практиці розпланувальною організацією будівлі. Цікавим є поєднанням глухих, облицьованих світлим каменем стін, на контрасті зі скляними вітражами, що освітлюють вестибюль і фоє [3, арк. 2].

 Театр споруджували за типовим проєктом архітектора, лауреата Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка С. Сліпця. Будівля театру у плані наближена до квадрату і має розміри 66,40×66,05 м. Зал для глядачів і фоє примикають один до одного бічними гранями, а основні входи до залу організовано з видовженої бічної сторони фоє й допоміжного невеликого фоє, що примикає до залу з протилежної сторони. Центральний вхід розміщено з бічного фасаду, котрий, по суті, є головним і виходить на невеличку площу утворену між житловим будинком і будівлею театру. У глядацькій залі всім місцям забезпечено оптимальну видимість сцени [1, с. 78].

Одним з художників-монументалістів, які розпочинали роботу над оздобленням театру був київський художник В. Зарецький . У його перших ескізах відображались обряди і звичаї наших предків ще дохристиянського періоду, других –  сюжети на основі народного мистецтва Гуцульщини.  Монументальне панно на головному фасаді театру митець планував виконати з застосування смальти, кольорового скла,  керамічної плитки, золота. Проте, навіть, незважаючи на готовність художника працювати безкоштовно, обидва проєкти були відхилені тогочасним керівництвом. Комплексну роботу з оздоблення театру очолив В. Сосновий  [7, с. 102].

Завдяки вмілому втіленню традицій народного декоративного мистецтва, авторському колективу вдалося надати будівлі рис притаманних Прикарпатському краю.

Інтер‘єр театру – перлина декоративно-ужиткового мистецтва регіону, в якому філігранно переплелись різьблення по дереву, художня обробка металу, шкіри, декоративне ткацтво,  килимарство, вишивка,  кераміка.  У глядацькій залі використано елементи різьблення в обрамленні балконів і дерев’яних світильників.

Чудовою прикрасою головного фоє є велике керамічне панно з глазурованого шамоту, що гармонійно поєднує в собі різні за часом і подіями сюжети з життя краю: народно-визвольну боротьбу опришків, сцени побуту і сюжети народних легенд, архітектурні пейзажні мотиви [8, с. 87].

Рельєф чудово сприймається з відстані й одночасно його можна розглядати зблизька, вивчаючи кожний сюжет. Не обійшлося й без цікавинок. На одній з кахель, розташованій на рівні людського зросту, зображено авторів керамічного панно – художників В. Вільшука, Й. Косовича й М. Мурафу [7, с. 103].

На центральної стіни вестибюля розташовано рельєфний портрет І. Франка, виконаний у техніці глазурованого шамоту (скульптор В. Вільшук).

У 1982 р. групу авторів, у складі архітектора Д. Соснового, скульптора В. Вільшука, художника В. Шевчука, столяра-червонодеревника А. Овчара, різьбяра В. Лукашка, інженера-конструктора Л. Сандлера відзначено Державною премією Української РСР імені Т. Г. Шевченка у галузі архітектури за «використання мотивів народної творчості при створенні приміщення музично-драматичного театру ім. Івана Франка в Івано-Франківську» [1, с. 78].

Нині будівля Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка все так же радо вітає відвідувачів і дарує захопливі враження в храмі драматичного мистецтва.

 

                                                                                                                                                      Підготувала Олена Клоченок

Перелік рекомендованих джерел:

1. Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / Центр іст.-містобуд. дослідж. ; за заг. ред.: М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова ; редкол.: М. М. Дьомін (голова) [та ін.] ; фот.: О. С. Пермінов, М. М. Шомін. – Київ : Центр іст.-містобуд. дослідж., 2008. – 363 с. : іл
2. Коломиец Н. С. О своеобразии в современной архитектуре / Н. С. Коломиец // Строительство и архитектура. – 1982. – № 2. – С. 18–22 : іл.
3. Музыкально-драматический театр на 950 мест в г. Ивано-Франковске : индивидуал. проект : материалы на конкурс : текст, чертежи, фото, бумага, синька, фотобумага / ГИПРОГРАД (г. Киев) ; авт. проекта архитектор С. Н. Слипец ; авт. проекта инженер: Э. Н. Каппель, Л. Г. Быков, Л. Г. Сандлер. – Киев : [б. и.], 1969. – 23 с. + 19 л. черт. (синька) + 13 фот.
4. Пилип’юк В. Івано-Франківськ : фотоальбом / В. Пилип’юк. – Львів : Світло й Тінь, 1999. – [142] с. : кольор. іл.
5. Проскуряков В. І. Архітектура українського театру. Простір і дія / В. І. Проскуряков ; М-во освіти і науки, Нац. ун-т “Львівська політехніка”. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2001. – 564 с. : іл., табл., плани.
6. Слепец С. П. Три театра : мотивы народного искусства Украины в современных зданиях / С. П. Слепец // Строительство и архитектура. – 1990. – № 8. – С. 17.
7. Соколовський З. Б. Архітектори радянського Івано-Франківська / З. Б. Соколовський. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. – 108 с. : іл.
8. Nikiforov Y. Art for Architecture. Ukraine : Sov. mod. mosaics from 1960 to 1990 / Y. Nikiforov, P. Baitsym. – Berlin : Dom publishers, 2022. – 299 p. : col. ill.