Будніков Михайло Сергійович (04.06.1904, Київ – 06.03.1966, Київ) – видатний український інженер і вчений в галузі теорії і практики потокових методів у будівництві, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР, заслужений діяч науки й техніки УРСР.

Народився й виріс М. Будніков у робітничій сім”ї, початкову освіту здобув у міському училищі, а потім у гімназії, де закінчив 5 класів.

У 1923–1927 рр. навчався у Київському політехнічному інституті на факультеті інженерів шляхів сполучення.

У 1927–1931 рр. працював керівником будівельного відділу й головним будівельником заводу «Донсода».

У 1931–1933 рр. – замісник головного інженера й головний інженер управління «Славхімбуд» (м. Слов”янськ).

У 1933–1935 рр. – головний інженер будівництва хімічного заводу в м. Слов”янську.

У 1935 р. переїздить до Києва й розпочинає працювати в Київському інженерно-будівельному інституті (нині Київський національний університет будівництва і архітектури), де викладав без відриву від виробництва.

У 1939 р. отримав звання доцента.

У 1940 р. захистив дисертацію «Розрахунок тривалості швидкісного будівництва» й отримав вчений ступінь кандидата технічних наук.

У 1941–1945 рр. брав участь у Другій світовій війні й не припиняв роботи над методами виконання будівельних робіт та втілював їх у будівництві мостів та оборонних споруд.

З грудня 1945 р. відновлює роботу в Київському інженерно-будівельному інституті.

У 1950–1966 рр. очолював кафедру технології будівельного виробництва КІБІ, змінивши на посаді професора О. Неровецького

У 1950 р. М. Буднікова обрано членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР.

У 1951 р. після захисту дисертації «Поточность в строительстве (теоретические основы)» отримав вчену ступінь доктора технічних наук.

У 1953 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани».

У 1956 р. обраний дійсним членом Академії будівництва і архітектури УРСР.

До 1963 р. працював директором Інституту організації, механізації та економіки будівництва Академії будівництва і архітектури УРСР, згодом – Науково-дослідного інституту будівельного будівництва.

У 1964 р. М. Буднікову присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки УРСР».

Науковий доробок М. Буднікова налічує понад 100 опублікованих робіт з питань теорії і практики потокового будівництва. Значна частина з них репрезентує вітчизняний досвід нового методу будівництва в перекладах німецькою, чеською, болгарською, румунською і китайською мовами.

Серед наукових робіт:

«Поточное строительство поселков» (1949);

«Проектирование поточного строительства поселков: основные положения по разработке технологических проектов» (1950);

«Указания по организации поточного жилищно-гражданского строительства малоэтажных жилых зданий» (1950, у співавторстві);

«Досвід потокового будівництва за новим методом» (1951, співавтор О. М. Кліндух);

«Строительство многоэтажных зданий поточно-расчлененным методом» (1952, співавтор П. І. Недавній);

«Технологическое проектирование при возведении серийных жилых домов» (1955, у співавторстві);

«Основы поточного строительства» (1961, співавтори П. І. Недавній, В. І. Рибальський);

«Технология строительных процессов» (1961).

Теоретичні основи потокового методу будівництва, розроблені М. Будніковим, широко впроваджувалися під час спорудження Нової Каховки, хімічних комбінатів у Чернігові й Черкасах, великих житлових масивів у різних містах, гірничих комбінатів Криворіжжя, низки гідроелектростанцій України, а також нафтопереробного заводу у Шведті (Німеччина), нових районів Праги (Чехія) та ін.

Понад 10 років М. Будніков керував експертною комісією з будівництва й архітектури Міністерства вищої та середньої спеціальної комісії УРСР, був рецензентом Вищої атестаційної комісії Міністерства й членом редколегії багатьох наукових збірників і журналів, зокрема, «Вісник Академії архітектури УРСР», «Вісник Академії архітектури і будівництва УРСР», «Строительство и архитектура» та ін. Під його керівництвом вчену ступінь кандидата технічних наук здобули близько 20 аспірантів.

За невтомну й плідну працю М. Буднікова відзначено 8 урядовими нагородами.

У 1995 р. на виконання рішення Президії Академії будівництва України з метою відзначення особистих або колективних досягнень будівельників України засновано Премію імені академіка М. С. Буднікова.

Список використаної літератури:

1. Будніков Михайло Сергійович // Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000) : довідник / Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; за ред. В. О. Пермякова. – Київ, 2001. – С. 14 : портр.

2. Видатний український будівельник – Михайло Сергійович Будніков (1904–1966 рр.) : бібліогр. покажч. / Держ. ком. України у справах містобудування і архітектури, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ; відп. за вип. Г. А. Войцехівська ; уклад. О. Б. Шинкаренко ; ред. Н. О. Беляченко ; наук. консультант Ю. А. Сарнацький. – Київ : Укрархбудінформ, 1996. – 17 с.

3. VІІ сесія Академії архітектури Української РСР // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1950. – № 4. – С. 53.

4. Жербін М. М. Михайло Сергійович Будніков / М. М. Жербін // Будівництвор України. – 1995. – № 3. – С. 47 : портр.

5. Лівинський О. М. Будников Михайло Сергійович / О. М. Лівинський, Ю. О. Піщанський // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ , 2004. – Т. 3 : Біо–Бя. – С. 542 : портр.

6. М. С. Будникову – 60 лет // Строительство и архитектура. – 1964. – № 8. – С. 40.

7. Памяти ученого // Строительство и архитектура. – 1966. – № 4. – 3-я с. обкл. : портр.

8. Памяти ученого, педагога, товарища // Промышленное строительство и инженерные сооружения. – 1966. – № 3. – С. 46.

9. Піщаленко Ю. О. Михайло Сергійович Будніков / Ю. О. Піщаленко // Видатні українські вчені та інженери-будівельники / Акад. буд-ва України, Галузеве від-ня “Розвиток буд. науки і техніки”, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ; редкол.: М. М. Жербін (голов. ред.) [та ін.] ; за заг. ред. М. М. Жербіна. – Київ, 1997. – Вип. 1. – С. 5–8.