Долинська – районний центр Кіровоградської області. Місто розташоване на вододілі річок Березівки (басейн Інгулу), Боковеньки та Висунь (обидві – басейн Інгульця) за 70 км від обласного центру м. Кропивницького та за 355 км від м. Києва. Станом на 1 січня 2011 р. населення міста становило 19 319 осіб. (більше…)
Новомиргород – місто Кіровоградської області, розташоване за 61 км від обласного центру м. Кропивницького та 229 км від м. Києва. Населення міста станом на 1 січня 2011 р. становило 11 677 осіб. (більше…)
Місто Бобринець Кіровоградської області – районний центр, розташований на р. Бобринці (притока Сугоклії, басейн Південного Бугу) за 51 км від обласного центру м. Кропивницького та за 331 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних Держкомстату України станом на 01.01.2012 р. в місті мешкало 10 944 особи. (більше…)
Місто Світловодськ Кіровоградської області (до 1969 р. – Кремгес) – місто обласного підпорядкування, районний центр, розташований на Кременчуцькому водосховищі на р. Дніпрі за 105 км від обласного центру м. Кропивницького та 282 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (5.12.2001) у місті мешкало 50 094 осіб. (більше…)
Місто Гайворон Кіровоградської області – районний центр, розташований на р. Гайворон за 196 км від обласного центру м. Кропивницького та за 273 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 16126 осіб. (більше…)
Місто Знам’янка Кіровоградської області – місто обласного значення, районний центр, розташований за 41 км від обласного центру м. Кропивницького та 282 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) у місті мешкало 29 200 осіб. (більше…)
Місто Новоукраїнка (до 1764 р. – фортеця Павлівська, до 1773 р. – Новопавлівськ, до 1830 р. – посад Павлівський) Кіровоградської області – районний центр, розташований на р. Чорний Ташлик за 67 км від обласного центру м. Кропивницького та 283 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 19353 особи. (більше…)
Місто Помічна Кіровоградської області – місто Добровеличківський району, розташоване на р. Помічній за 25 км від районного центру м. Добровеличківки, 80 км від обласного центру м. Кропивницького та 289 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 10 946 осіб. (більше…)
Місто Мала Виска Кіровоградської області – районний центр, розташований на р. Малій Висі за 55 км від обласного центру м. Кропивницького та 244 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 13132 особи. Місто назване за найменуванням р. Малої Висі. Слово «виска» – давнє діалектне слово, що означає «ручай, протока, що з’єднує річки й озера», «витік з озера».
Населений пункт на території сучасної Малої Виски виник у другій половині XVIII ст. як шанець (невелика земляна фортифікаційна споруда, що служила для захисту від артилерії) Єлисаветградського пікінерського полку.
У 1768 р. Катерина ІІ подарувала тут поміщиці Кудашовій 918 жителів та 8443 десятини землі. Певний час селище мало назву Кудашеве.
У 1863 р. Мала Виска стала містечком. У 1891 р. її віднесено до поселень сільського типу.
У 1896 р. Мала Виска була волосним центром. Кількість населення становила 3779 осіб.
У 1891 р. було реконструйовано винокурний і ректифікаційний завод (збудований у 1860 р.).
В результаті воєнних дій Громадянської війни 1917-1920 рр. у селищі встановлено радянську владу.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 1 серпня 1941 р. до 13 березня 1944 р. Під час окупації на території міста діяла підпільно-диверсійна група.
У 1970-х рр. у Малій Висці працювала електростанція, завод сухого молока, спиртозавод, райхарчокомбінат, цукрокомбінат, інкубаторна станція. Діяли районний Будинок культури, три клуби, п’ять бібліотек та ін.
Наприкінці ХХ ст. у Малій Висці працювали цукровий комбінат, спиртовий і комбікормовий заводи, завод сухого молока. Діяв музей історії району.
Список використаної літератури:
1. Катана Г.К. Мала Виска / Г. К. Катана, В. О. Цись // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – Кіровоградська область. – С. 384-394 : іл., мапа, фот.
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
3. Мала Виска // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 317.
4. Мала Виска // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 65.
Місто Благовіщенське (до 1924 р. – Грушка) Кіровоградської області – районний центр, розташований на р. Синиці (притока Південного Бугу) за 168 км від обласного центру м. Кропивницького та 260 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 6236 осіб.
Перша назва походить від найменування збудованої у 1870 р. Грушівської цукроварні.
Селище на території сучасної Ульяновки засноване на початку 1880-х рр. У 1870 р. поблизу с. Грушки Балтського повіту княгиня Строганова уклала договір з чернігівським купцем Лукіним про спорудження цукрового заводу. У 1872 р. француз Буйсу за згодою княгині Строганової створив товариство Грушківського бурякоцукрового заводу. У 1873 р. Грушківський завод було введено в дію.
Наприкінці ХІХ ст. у селищі працювали водяний млин, винокурня, допоміжні господарські будівлі.
У 1892 р. було споруджено залізничну станцію Грушка.
У 1900 р. при заводі засновано трикласну церковнопарафіяльну школу.
Внаслідок Громадянської війни 1917-1920 рр. у Грушках встановлено радянську владу.
У 1928 р. Ульяновка стала центром Данилово-Балківського, а з 1932 р. – Грушківського району Одеської області.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 1 серпня 1941 р. до 12 березня 1944 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні організації.
У 1944 р. відновив роботу цукровий завод. У 1959-1960-х рр. завод реконструйовано.
У 1958 р. в Ульяновці створено «Міжколгоспсільбуд».
У 1970-х рр. у місті діяли районний будинок культури, сім бібліотек тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали цукровий і молочний заводи, завод продовольчих товарів, харчокомбінат.
Список використаної літератури:
1. Дрозденко Д.М. Ульяновка / Д. М. Дрозденко // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К., 1972. – Кіровоградська область. – С. 727-738 : іл.
2. Кругляк Ю.М. Ім”я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
3. Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справовник / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 780 с.
4. Ульяновка // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К., 1993. – Т. 3. – С. 331.
5. Ульяновка // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 104.