Місто Василівка Запорізької області – районний центр, розташований на березі Каховського водосховища за 58 км від обласного центру м. Запоріжжя. За даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2012 р. у місті мешкало 14 059 осіб. У 1775 р., внаслідок ліквідації Запорізької Січі, розпочався процес розподілу Запорізьких земель у власність поміщикам. 2 (більше…)
Місто Вільнянськ (до 1935 р. Софіївка, до 1966 р. – Червоноармійське) Запорізької області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Вільнянці (прит. Самари, бас. Дніпра) за 35 км від обласного центру м. Запоріжжя і 560 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 16456 осіб. (більше…)
Місто Гуляйполе Запорізької області – місто обласного підпорядкування, районний центр, розташований на р. Гайчур (притока Вовчої, басейн Дніпра) за 100 км. від обласного центру м. Запоріжжя та 647 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 16829 осіб. (більше…)
Місто Дніпрорудне (до 1963 р. – Дніпроград) Запорізької області – місто районного значення Василівського району, розташоване на р. Дніпро на узбережжі Каховського водосховища за 29 км від районного центру м. Василівки, 84 км від обласного центру м. Запоріжжя та 597 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21281 особу. (більше…)
Місто Кам’янка-Дніпровська (Мала Знам’янка до 1786 р., Кам’янка на Дніпрі до 1944 р.) Запорізької області – місто обласного значення, районний центр Дніпровського району, розташоване на р. Дніпро, на лівому березі Каховського водосховища за 137 км від обласного центру м. Запоріжжя та 654 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15406 осіб. (більше…)
Місто Пологи Запорізької області (з 1928 р. по 1937 р. – Чубарівка) – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Конці (притока Дніпра) за 104 км від обласного центру м. Запоріжжя та 616 км від м. Києва.
Місто Молочанськ (до 1915 р. – Гальбшадт) Запорізької області – місто районного значення Токмацького району, розташоване на р. Молочній (басейн Азовського моря) за 12 км від районного центру м. Токмака, 101 км від обласного центру м. Запоріжжя, 613 км від м. Києва.
Місто Приморськ (Обитічне – до 1821 р., Ногайськ – до 1964 р.) Запорізької області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Обитічна (басейн Азовського моря) за 184 км від обласного центру м. Запоріжжя та 692 км від м. Києва.
Місто Токмак (Великий Токмак з1861 р. до 1962 р.) Запорізької області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Токмачка та р. Молочній (басейн Азовського моря) за 99 км від обласного центру м. Запоріжжя та 610 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 36760 осіб. Назва міста походить від назви річки, в долині якої розташоване місто (за легендою, біля неї серед буйного різнотрав’я у свій час татари випасали коней; татарська назва р. Токмак означає «ситий», «нагодований»).
У 1784 р., на березі ріки Токмак оселилося декілька родин запорізьких козаків і державних селян з Полтавщини. Зростанню Великого Токмака сприяв торговельний шлях, який проходив через місто – Старий Чумацький шлях. Невдовзі поселення стало центром Маріупольського повіту.
У 1798 р. від Токмака було прокладено почтовий тракт до Олександрівська.
У 1861 р. поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії, отримало назву Великий Токмак і було віднесено до розряду містечок.
На початку ХХ ст. було побудовано під’їзну колію, що з’єднувала містечко зі станцією «Пришиб» на залізниці «Харків-Севастополь». Напередодні Першої світової війни у 1910 р. в містечку побудовано станцію Великий Токмак. Після війни у містечку встановлено радянську владу.
У 1921 р. м. Токмак стало центром Великотокмацького повіту.
У 1923 р. було утворено Великотокмацький район із центром у Токмаку, що отримав статус селища міського типу.
У 1938 р. Токмак отримав статус міста.
Поблизу міста зроблено розкопки декількох курганів, де знайдені поховання епохи бронзи (ІІІ – І тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сармат (ІІІ – ІІ ст. до н. е.) і кочівників (Х – ХІІ до н. е.).
Наприкінці ХХ ст. у місті ьуоа залізнична станція Великий Токмак Придніпровської залізної дороги, яка перебуває на залізничному напрямку Луганськ – Токмак – Мелітополь – Сімферополь. Діяли міський Будинок культури, міський краєзнавчий музей, громадський народний музей ВАТ «Півддизельмаш», дві публічні бібліотеки, дитяча музична й художня школи.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : проходження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
2. Токмак // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 296.
3. Токмак / Н. В. Гомон, В. Л. Палеха, В. Б. Репин // История городов и сел Украинской ССР. В 26 т. / Ин-т истории АН УССР. – К. : УСЭ, 1981. – Запорожская область. – С. 617-632 : іл.
4. Токмак // Міста України : інформаційно-статистичний довідник. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 101.
5. Токмак // Южная Украина : путеводитель / С. Л. Удовик. – К. : Ваклер, 2007. – С. 74.