З давніх-давен українці будували з дерева. Закарпаття, як і Українські Карпати в цілому, є тим щасливим місцем, де кожна історична епоха залишила по кілька видатних пам’яток, які часом краще за будь-які фоліанти розповідають чи відкривають нам нашу власну історію [6, с. 23].
Церква св. Миколи Чудотворця, ХVІІ ст., у с. Чорноголовій Ужгородського району
Церква належить до найкращих зразків закарпатської народної архітектури. Збудована з ялини триверхою, у бойківському або, можливо, лемківському стилі. Сучасного «барокового» вигляду сакральна будівля набула після перебудови в 1794 р. Церква отримала двосхилий дах, що плавною площиною покриває зруб гранчастого вівтаря й дещо ширшу наву. Усередині збережено первісні шатрові перекриття, характерні для бойківських церков. Особливу увагу привертає вежа з декоративно багатим бароковим завершенням: підсябиття з фігурно обробленими кінцями дощок і захисним дашком згори, аркада голосниць, чотирисхиле шатро з приплюснутою банею і ліхтарем [5, с. 19].
Вишуканим архітектурним елементом є галерея, утворена опасанням, що підтримується довкола бабинця й нави різьбленими стовпчиками. Подібна галерея характерна для лемківських церков Закарпаття. У наві збережено іконостас ХVІІІ ст., скомпонований з двох частин. Маленька одноярусна дзвіниця – підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює враження від церкви [5, с. 20].
Церква св. Миколи, ХVІІ ст., у с. Сокирниці Хустського району
Сокирницька церква св. Миколи належить до готичних шедеврів Хустщини. Вона є одним із символів Закарпаття. Монументальний, дещо навіть громіздкий силует церкви з посадженою на гребінь даху стрімкою вежею ніби уособлює стародавнє, узгоджене із середовищем, життя закарпатців і непохитну віру в їхніх душах.
Два дубові зруби храму вкриті високими дахами. Опасання має тільки великий зруб, що ділиться на наву й бабинець. Властивий готичному стилеві вертикалізм зосереджено на головному фасаді. Закритий ґанок прорізано трикутними отворами вікон і вхідним порталом. Вхід до бабинця прикрашено вишуканим орнаментом із стародавніми знаками кола-сонця, розетами-шестилисниками, смугами-мотузками.
Більшість ікон з іконостасу 1748 р. пропала за радянський період, коли церква була закритою. Збережено два чудові зображення Богоматері й святого Миколи. Старе малювання залишилося на тумбах під намісними іконами. До різьблення ХVІІІ ст. належить обрамлення намісних ікон, царські двері, свічники, кивот.
За переказом, сокирницьку церкву первісно спорудили в селі Шашварі (нині Тросник Виноградівського району) на початку ХVІІ ст. у формі церкви-хати без вежі, з високими дахами, вкритими соломою. З того часу збереглися всі зруби церкви. У 1770 р. після перенесення в Сокирницю, церкву перебудували, замінюючи перекриття на аркові склепіння над усіма частинами, і встановили вежу. Біля церкви стоїть висока двоярусна каркасна дзвіниця з опасанням і шатровим верхом, збудована в 1770 р. Дахи й стіни вкрито дубовим лемехом. Через дорогу від церкви розташована дерев’яна каплиця з розп’яттям – чудове доповнення до церковного ансамблю села [6, с. 28].
Церква св. Миколи Чудотворця, ХVст.,у с. Колодному Тячівського району
Церква належить до найдавніших пам’яток дерев’яного церковного будівництва України. Збудували її в урочищі Одарів і пізніше перенесли в теперішнє місце. Храм зберігає певні риси, властиві оборонним спорудам, його суворий силует свідчить про високу майстерність народних будівничих у роботі з таким складним матеріалом як дуб. Найдавніші частини – зрубні стіни – збудовано в ХV ст. з колод довжиною 12 м на кам’яному фундаменті, складеному насухо, зруби надбудовано в ХVІ ст.
Згодом перебудовано вежу, а також прибудовано галерею над бабинцем і ґанок на різьблених стовпчиках[5, с. 70]. Вражає вхідний портал з дверима: широченна площина одвірків різьблена мотивами мотузки, урочисто прикрашена «зубчастим» орнаментом, на дверях – металеве окуття. Подібно до готичних церков Хустщини, колоднянська складається з двох зрубів – більшого, що включає наву і бабинець, та невеликого вівтарного зрубу під стрімким дахом. Зберігся настінний бароковий розпис ХVІІІ ст., іконостас було зроблено в середині ХVІІ ст., а поновлював його в 1737 р. художник Ілля з Хуста [5, с. 71].
Церква св. Миколи (верхня), ХVст.,у с. Середньому Водяному Рахівського району 
Пам’ятка народної архітектури й монументального живопису. Збудована в 1428 р. (за іншими даними наприкінці ХVІ ст.), належить до найдавніших закарпатських храмів потисської групи. Храм дерев’яний, тридільний, з рівношироким нефом і бабинцем, з гранчастим 5-стінним вівтарем. В інтер’єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас ХVІІІ ст. й настінні розписи, які є визначними творами народного малярства ХVІІ ст. У нефі розміщено композиції на сюжети «Страстей Господніх», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду» й постатей святих. Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва. Церкву реставровано в 1968 р. Храм є унікальною пам’яткою закарпатської школи теслярської майстерності й разом із живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві [4, с. 657].
Церква св. Миколи, ХVІІІ ст.,у с. Даниловому Хустського району
Данилівська дерев’яна церква – наймолодша серед готичних церков Хустщини і, можливо, найгарніша. Композиція форм підкреслює стрімкий зліт вежі з високим шпилем, стрімкий пагорб у центрі села служить ніби п’єдесталом для церкви, тонкий шпиль якої домінує в околиці. Згідно з написом на одвірку, спорудження церкви завершили 14 березня 1779 р. Двозрубна, тридільна споруда збудована з дубових колод. Досить масивний зруб нави з бабинцем має опасання й високий двосхилий дах. Значно менший вівтарний зруб, вкритий нижчим стрімким дахом, ніби притулено до нави. На західному фасаді бабинець продовжений закритим ґанком з аркоподібними прорізами. Вікна нави – квадратні, заґратовані кованими «готичними» прутами з вигнутими «вусиками». Над ґанком, вище від опасання влаштовано легку криту галерею.
Голкоподібне вістря шпиля, оточене мініатюрними вежками – вершина досконалості й артистичності теслярського мистецтва. Вежа зі шпилем сягає 35 м і є найвищою серед подібних дерев’яних веж Закарпаття.
Всередині церкви у вівтарній частині збереглися розписи 1828 р. роботи художника І. Корнмаєра. Іконостас кінця ХVІІІ ст. вражає майже скульптурним різьбленням, вишуканим ажуром царських дверей. Збереглися чотири намісні ікони, а також центральні образи – Христос-Цар Слави й Новозавітна Трійця.
Струнка двоярусна каркасна дзвіниця вкрита шатровим верхом, розташована біля північно-західного кута церкви, а в ній – три дзвони. У 1968 р. церкву й дзвіницю було відреставровано [6, с. 30].
Дерев’яна церква св. Миколи, ХVІІ ст., у с. Нижній Апші Хустського району
У селі Нижній Апші (Діброва) збереглася дерев’яна церква св. Миколи Чудотворця, споруджена 1604 р. з наступними перебудовами у ХVІІІ ст. Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, догори злітає висока вежа зі шпилем – найдосконаліша за гармонією і рівновагою частин [5, с. 72].
Вишуканий стрункий силует церкви й одноярусна каркасна дерев’яна мінідзвіниця під восьмисхилим шатром сприймаються з будь-якого боку як довершений архітектурний ансамбль. Споруда складається з двох дубових ідеально обтесаних зрубів. Тригранний вівтарний зруб з маленьким арковим віконцем є найдавнішою частиною. Усі частини церкви вкрито спільним двосхилим дахом з виносом над входом і стрімким поворотом площини над вівтарем. Церква довго стояла закритою і була перетворена на музей народного побуту. Реставрацію проведено в 1969 р. [5, с. 73].
Церква св. Миколи Чудотворця, ХІХ ст., у с. Верхньому Студеному Хустського району
Ця церква – єдина класична бойківська церква, збережена на закарпатській Бойківщині. Датується за написом на зрубі. До переробок церква була дуже гарна й мала стародавню чистоту бойківського стилю. Всі смерекові зруби – прямокутні, пірамідальні верхи із заломами – також прямокутні в плані, верхи над бабинцем і навою мають по п’ять членувань, над вівтарем – чотири. До архаїчних елементів належить і ґанок на стовпчиках, що обходить бабинець з трьох сторін (тепер, на жаль, засклений), і здвоєні вікна, і шатрові закінчення верхів. На початку 1920-х рр. церкву й дерев’яну дзвіницю оббито бляхою [8, с. 428].
Церква Перенесення мощів св. Миколи, ХХІ ст., у с. Великому Бичкові Рахівського району
Закарпатська Гуцульщина починається в селищі Великому Бичкові. Давні дерев’яні церкви тут не збереглися, але у 2003–2005 рр. зроблено спробу відродити мистецтво гуцульської церкви. Із невеликої каплиці на цвинтарі постала п’ятизрубна дерев’яна церква Перенесення мощів св. Миколи Чудотворця в гуцульському стилі. Автором церкви є рахівський архітектор М. Кравчук. Дах церкви вкритий гонтом, опасання – дранкою [5, с. 77].
За довгі віки розвитку будівництва ці дерев’яні споруди викристалізувалися в колективній народній творчості в справжні шедеври мистецтва, які взяті під охорону держави й викликають незмінний інтерес та захоплення в численних туристів [2, с. 3].
Список використаних джерел:
1. Вечерський В. В. Українські дерев’яні храми / В. В. Вечерський. – Київ : Наш час, 2008. – 269 с. : іл. – (Невідома Україна). – Бібліогр.: с. 256–264. – Бібліогр. в підрядк. прим.
2. Закарпаття : Стеблівка, Данилове, Сокирниця, Крайникове, Олександрівка. – Київ : Мистецтво, 1967. – 1 арк. : іл. – (Архітектурно-художні пам’ятки України).
3. Заплетал Ф. Дерев’яні церкви Закарпаття / Ф. Заплетал. – Ужгород ; Прага : Вид-во О. Гаркуші, 2015. – 120 с. : іл. – Назва і текст парал.: укр., чес., англ.
4. Ковпаненко Н. Г. Миколая святого церква в с. Середнє Водяне / Н. Г. Ковпаненко // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наук. думка, 2009. – Т. 6 : Ла–Мі. – С. 657 : іл.
5. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття : [путівник] / авт. тексту, фот. М. Сирохман. – Київ : Грані-Т, 2008. – 87 с. : кольор. іл., мапи.
6.Сирохман М. Дерев’яні церкви та дзвіниці Закарпаття : [альбом] / М. Сирохман ; фот: Ф. Заплетал, М. Сирохман, О. Крушинська. – [Прешов : Petra], 2016. – 187 с. : кольор. фот. – Текст.: укр., слов., англ.
7. Сирохман М. Край унікальних дерев’яних церков / М. Сирохман // Особняк. – 2005. – № 2. – С. 22–37 : іл.
8. Сирохман М. Сокирниця. Церква св. Миколая, XVII ст. / текст, пер. англ., фот. М. Сирохман. – Ужгород : Ліра, 2005. – [5] с. : кольор. іл. – (Дерев’яні церкви Закарпаття). – Текст: укр., англ.
9. Сирохман М. Церкви України. Закарпаття / М. Сирохман ; Фундація енциклопедії України (Торонто). – Львів : Мс, 2000. – 879 с. : іл. – Парал. тит. арк., текст: англ. – Бібліогр.: с. 876–879.
10. Слободян В. Церкви України : Перемиська єпархія / В. Слободян ; Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Нац. акад. наук України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, Фундація енциклопедії України (Торонто). – Львів : [б. в.], 1998. – 864 с. : іл. – Парал. тит. арк.: англ. – Бібліогр.: с. 755–760. – Покажч.: с. 761–797.
11. Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини / фот.: О. Крушинська [та ін.]. – Київ : Грані-Т, 2007. – 120 с. : іл., кольор. іл. – Бібліогр.: с. 115–116.
