Дмитренко Юрій (Георгій) Мелентійович (23.03.1858, Одеса – 05.07.1918, Одеса) – український архітектор, представник архітектурного стилю історизму, педагог, художник.У 1876 рр. закінчив у м. Одесі Рішельєвську гімназію та Рисувальну школу Товариства красних мистецтв, де учителем був скульптор Л. Іоріні.
У 1876–1885 рр. навчався в Петербурзькій академії мистецтв на відділенні живопису.
У 1880 р. почав працювати в майстерні помічником архітектора О. Бернардацці над проектом нового міського театру в м. Одесі.
З 1883 р. працював викладачем архітектури в Одеській рисувальній школі. Був членом Одеського відділення імператорського технічного товариства і Товариства образотворчих мистецтв.
У 1884–1887 рр. – за проектом австрійських архітекторів Ф. Фельнера та Г. Гельмера здійснював разом з архітекторами Ф. Гонсіоровським та О. Бернардацці керівництво будівництвом Оперного театру (нині Одеський національний академічний театр опери та балету)
У 1886–1903 рр. працював на посаді міського архітектора і архітектора Інституту шляхетних дівчат.
У 1888–1991 рр. працював на посаді позаштатного техніка міської управи.
У 1905 р. як аквареліст брав участь у 16-й виставці Товариства південноросійських художників.
У 1910 р. очолював художньо-промисловий відділ на фабрично-заводській виставці в м. Одесі, де розробив проект павільйону борошномельної фірми.
У 1917 р. включений до складу архітектурної комісії з питань реформи Одеського художнього училища.
Останні роки життя Ю. Дмитренко – архітектор при Міському театрі, викладав архітектуру в Одеському художньому училищі.
Ю. Дмитренко працював у різних стильових напрямах в архітектурі (неоросійський, неоренесанс, необароко, неоготика, неоампір), застосовував прийоми еклектики.
Премії та відзнаки
У 1892 р. проект «Одеса-Порт» Ю. Дмитренка отримав І-у премію. За свою працю зодчий був нагороджений бронзовою медаллю міста. У цьому ж році архітектор отримав ІІІ-ю премію за проект будинку Нової біржі в м. Одесі.
У 1889 р. переміг на конкурсі створення проекту пам’ятника до 100-річчя завоювання Хаджибею.
У 1903 р. переміг на міському конкурсі на проект будівництва муніципального банку.
У 1909 р. отримав І-у премію за проект пам’ятника-каплиці в Гельсінгфорсі (Гельсінкі).
Чимало споруд у м. Одесі збудовано за проектами зодчого, що перемогли на архітектурних конкурсах.
За проектами і під керівництвом Ю. Дмитренка збудовані такі громадські споруди в м. Одесі:
- Андріївське подвір’я Афонського монастиря (1886);
- церква Сергія Радонезького (1886);
- церква св. Дмитра і головні ворота Нового кладовища (1888);
- нічліжний будинок, дешева їдальня та притулок для дітей (1888);
- музичний павільйон на Приморському бульварі (1888, не зберігся);
- народне училище на Ближніх Млинах (1889);
- народне училище з безкоштовною читальнею (1890);
- трибуни іподрому (1890);
- комплекс споруд психіатричної лікарні (1890–1891);
- міська аудиторія для народних читань (1893);
- дитячі притулки (1894, 1900);
- міська бактеріологічна станція (1895);
- міщанська церква (1897, не збереглася);
- готель «Лондонський» на Приморському бульварі (1899–1900, помічник Ф. Троупянський);
- церква св. Миколи і Аріадни (1902);
- будівля облікового банку (1904–1906);
- залізобетонні купальні на Ланжероні (1910–1912, у співавторстві з інженером С. Чеховичем);
- театр-вар’єте (1912);
- амбулаторія Бродської на 16-й станції Великого Фонтану (1913);
- Земельний (Селянський) банк (1908–1914, помічник Ф. Троупянський).
Автор проектів прибуткових будинків:
- будинок Сандино (кінець ХІХ ст.);
- будинок Маврокордато (1900–1905), відомий в м. Одесі як будинок із найдовшим балконом;
- будинок В. Анатра (1911);
- будинок О. Распопової (1911);
- будинок Григор’євої з влаштуванням кафе «Фанконі» (1912–1913, у співавторстві з Х. Скведером);
- будинки С. Гижицького та К. Канельського (1901–1906);
- будинок Е. Запорожченка (1909).
Малі архітектурні форми архітектора:
- павільйон для продажу морозива (1888);
- музичний павільйон на Приморському бульварі (1890);
- ворота дачі Г. Маразлі на Французькому бульварі.
Праця архітектора за межами м. Одеси
- лікарня для божевільних у м. Херсоні (1895, у співавторстві з Є. Лєговичем).
Юрій Дмитренко чимало уваги приділяв громадській роботі – був членом багатьох благодійних товариств, залучався до жюрі в архітектурних конкурсах, брав участь у художніх виставках, готував майстрів для оздоблення будинків.
Був членом і брав участь у роботі Одеського відділення Російського технічного товариства, де багаторазово виступав з доповідями. Ю. Дмитренко був першим головою одеського відділення Російського товариства архітекторов-художників. Брав активну участь у роботі І та V з’їздів російських зодчих, де виступав від імені Одеського міського громадського управління.
Слід віддати належне якості споруд Ю. Дмитренка, що пов’язано з відмінною організацією будівельних робіт (технічний нагляд здійснював сам архітектор).
На даний час майже всі споруди архітектора визнані пам’ятниками архітектури. Роботи майстра відповідають усім трьом основним принципам архітектури: вони надійні, зручні, красиві.
У м. Одесі є вулиця архітектора Дмитренка.
Використана література:
1. Богданович О. В. Провинциальный архитектор: жизнь и творчество архитектора Ю. М. Дмитренко // Строительство и архитектура. – 1989. – № 12. – С. 22–24 : фот., рис.
2. Волокин Е. Одесса в старых фотографиях : альбом / Е. Волокин, А. Дроздовский, Е. Краснова. – Одесса: Астропринт, 2017. – 88 с. : ил.
3. Дмитренко Юрій Мелентійович // Митці України / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1992. – С. 215.
4. Зленко Г. Д. Дмитренко Юрій Мелентійович / Г. Д. Зленко // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2008. – Т. 8: Дл–Дя. – С. 13–14 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.
5. Мироненко В. Одесса: Дом архитектора на Пушкинской, 12 // A+C: Art+Construction. – 2013. – № 1/2. – С. 14–17 : цв. ил.
6. Одесса : [фотоальбом] / [фот. Г. Гарбузов ; сост. И. С. Волощук ; пер. на англ. И. А. Митрофанова]. – Одесса: Астропринт, 2004. – 120 с. : фот. цв.
7. Тимофієнко В. Висвітлення містобудівної спадщини у Зводі пам’яток та забудова Пушкінської вулиці в Одесі / В. Тимофієнко // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. – Київ, 2005. – Вип. 2. – С. 271–294 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. / В. І. Тимофієнко ; Київ. міськдержадмін., Голов. упр. містобудування та архітектури. – Київ: НДІТІАМ, 1999. – 477 с.
