Внаслідок пожежі 1839 р. будинок Дворянських зборів разом з бібліотечним фондом згорів. Бібліотека на чотири роки припинила своє функціонування [4, с. 39]. Згідно відомостей газети «Екатеринославские губернские ведомости», на повторне відкриття публічної бібліотеки в 1843 р. меценатами зібрано 634 руб. 64 коп. Після відновлення бібліотеки обслуговування читачів здійснювалося в понеділок і четвер з 15-ї до 20-ї годин, а платня за користування абонементом становила 4 руб. на рік. Проте на початку 1850-х рр., через відсутність фінансування й комплектування фондів книгозбірня знову припинила своє функціонування. На момент її закриття бібліотечний фонд налічував 2870 книжок [3, с. 73].

У 1859 р. здійснено чергову спробу відродження губернської публічної бібліотеки, що почала діяти в читацькому кабінеті першої в Катеринославі книгарні В. П. Ульмана. Її фонд було організовано на основі частково збережених фондів попередньої бібліотеки. На момент відкриття бібліотечний фонд нараховував 546 книжок, а 1861 р. – вже 1552 книжки. «Плата за вхід до кабінету становила 10 коп., читацький абонемент коштував на рік – 10 руб., на півроку – 6 руб., на місяць – 1 руб. 50 коп., за прочитання книжки – 50 коп., застава – 5 руб.» [3, с. 73]. Надалі фонд бібліотеки почав зменшуватися і в 1866 р. становив 1443 томів, а в 1867 р. – 1225. Спершу зацікавлений в бібліотеці В. Ульман, згодом втратив інтерес до її діяльності, що стало однією з причин припинення функціонування книгозбірні в 1880-х рр. [5, с. 52].

Промисловий розвиток регіону зумовив розвиток освітнього й культурного життя регіону, стимулював відкриття в Катеринославі ряду закладів освіти і в черговий раз порушив питання відкриття публічної бібліотеки. На сторінках «Екатеринославского юбилейного листка» за 1887 р. піднімалося питання не лише відкриття публічної бібліотеки для всіх мешканців, а й будівництва спеціалізованого приміщення для неї [3, с. 74]. Оновлена громадська бібліотека, що отримала статус міської, почала функціонувати 14 листопада 1889 р. Її фонди розташовано в будинку Міської управи, побудованого в стилі ренесансу архітектором Д. С. Скоробогатовим, на розі сучасного просп. Дмитра Яворницького й вул. Управської. «Це була триповерхова будівля з пілястрами на другому і третьому поверхах, із шістьма шатрами, на високому цоколі з боку вул. Управської, утвореному за рахунок крутого схилу» [2, с. 100].

У 1902 р. бібліотека отримала власне приміщення на сучасній вул. Володимира Мономаха, 3. Це був двоповерховий, кам”яний будинок із великим підвалом, побудований у 1840–1850-х рр. Фасад першого поверху будинку було оздоблено високим рустованим цоколем, а центральну частину – пілястрами. Спочатку будинок функціонував як житловий, а в 1901 р. у зв”язку з перепрофілюванням і запланованим відкриттям тут банківської установи, було розпочато його капітальну перебудову. Головний фасад будинку докорінно перероблено й оздоблено пишною ліпниною. До лівої частини споруди, на місці старого входу й проїзду в двір, зроблено прибудову для вестибюля й парадних сходів. На першому поверсі створено операційну залу й невелику сейфову кімнату з вогнетривкими перекриттями, на другому поверсі – кабінети. Проте ще до завершення реконструкції банк було оголошено банкрутом. У зв’язку з клопотанням Ради Катеринославської міської громадської бібліотеки про відсутність спеціалізованого бібліотечного приміщення й необхідність його будівництва, Міською думою було вирішено перепродати будівлю збанкрутілого банку бібліотеці. Саме бібліотека в 1903 р. завершила розпочату банком реконструкцію. Колишня операційна зала й прилеглі до неї кабінети були перероблено в читальну залу й книгосховище. На другому поверсі розташовано квартиру директора й службові приміщення. Книгосховище займало частину підвалу, тут же розміщувалася невелика крамниця, що здавалася в оренду [2, 101].

У зв’язку зі збільшенням кількості бібліотечного фонду бібліотека потребувала розширення, тому в середині 1920-х рр. було виділено ще одне приміщення для бібліотеки на сучасній вул. Володимира Вернадського. Будівля, зведена за проєктом катеринославського губернського архітектура Ф. Ф. Булацеля, була зруйнована в 1943 р. під час Другої світової війни [2, с. 101].

З 1925 р. до початку Другої світової війни бібліотека перетворилася у великий культурно-освітній заклад міста й області. Її фонди налічували 650 тис. книжок, і 300 газетних підшивок, щорічно 40 її працівників обслуговували понад 10 тис. читачів [3, с. 75].

З 1958 р. перелік бібліотечних приміщень поповнився будівлею на вул. Ю. Савченка, 10, збудованої в 1912 р. як прибутковий будинок прихожан Хоральської синагоги. У 1930 р. будівлю перебудували, надбудувавши четвертий поверх і прибудувавши вестибюль та сходову клітину [2, с. 101]. Нині це головна будівля Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія. Після закриття цієї будівлі на капітальний ремонт і реконструкцію бібліотечні фонди було тимчасово розміщено на двох поверхах будівлі архіву на сучасній вул. М. Грушевського, 89 і в будівлі на вул. Дмитра Яворницького, 103.

У зв’язку з подальшим збільшенням бібліотечних фондів у 1970-х рр. бібліотеці надано додаткові приміщення, але в різних частинах міста, що створювало незручності як для читачів, так і для бібліотечних працівників. У 1986 р. відділ абонемента розташовано у двоповерховій будівлі на сучасній вул. Старочумацькій, 78, а в 1988 р. в користування бібліотеці надано два поверхи в приміщенні історичного міського музею на сучасній вул. Дмитра Яворницького, 18.

Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія – це великий культурно-освітній осередок. Сьогодні тут здійснюється науково-дослідна робота в галузі бібліотекознавства й бібліографії, соціокультурна діяльність, обслуговування читачів патентною та нормативно-технічною документацією, рідкісною краєзнавчою літературою, надається науково-методична допомога всім бібліотекам області [1, с. 59].

Список використаної літератури:

Абраїмова Т. О. Дніпропетровська обласна універсальна бібліотека / Т. О. Абраїмова // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя. – С. 59 : іл.

2. Будівлі українських бібліотек : матеріали бібліотекознав. дослідж. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад. В. М. П’яскіна ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2017. – 279 с.

3. Дніпропетровськ: минуле і сучасне / А. К. Фоменко [та ін.]. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2001. – 583 с. : іл.

4. Соколов В. Становлення та розвиток провідних публічних бібліотек губернських міст в Україні у XIX – на початку ХХ ст.: особливості еволюції губернських бібліотек / В. Соколов // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2020. – № 2. – С. 39–46.