3 квітня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція Віктора Вечерського «Доля архітектурних пам’яток у війнах ХХ–ХХІ сторіч».
Захід відкрила Світлана Шостак, завідувач відділу соціокультурної діяльності ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, яка представила лектора – історика архітектури, мистецтвознавця, педагога, автора Великої української енциклопедії Віктора Вечерського.
Епіграфом до лекції Віктор Вечерський взяв слова відомого французького історика мистецтв Жермена Базена: «Через лінію фронту летіли не тільки снаряди, але також і наукові аргументи, з метою переконати супротивника у своїй перевазі у сфері культури».
Дослідник наголосив, що у двох світових війнах ХХ сторіччя не тільки мільйони людей, а й архітектурні пам’ятки стали заручниками варварської політики світових держав. Наслідками цього стали наймасштабніші в історії людства руйнування, спроби відплати за це й міжнародні намагання обмежити масштаби вандалізму. На жаль, ця проблематика перейшла у ХХІ ст. і вибухнула російсько-українською війною.
Учасники заходу дізналися, хто першим у новий час вирішив використовувати культурну спадщину як зброю в ідеологічній війні, розуміючи, що ця війна є складовою частиною повномасштабної війни. Це почали французи, коли у 1806 році війська Наполеона Бонапарта завоювали Берлін. Вони перевезли до Парижу як трофей і символ перемоги квадригу, що увінчувала Бранденбурзькі ворота. Однак німці, після перемоги над французькими військами в 1814 році, повернули скульптурну композицію на початкове місце. Повернення додому символу міці німецької армії супроводжувалося численними пропагандистськими мітингами в німецьких містах. Тож німці повною мірою розвинули і скористалися тим, що розпочали французи.
Історія свідчить, що у добу двох світових війн пам’ятки архітектури стали «заручниками» великої політики світових держав. Науковець підкреслив, що значні втрати об’єктів культурної спадщини в Європі не є прикрим непорозумінням, як і відхиленням від норм і привів приклади таких руйнуваннь: у Першій світовій війні – м. Льовен (Бельгія), Реймський собор (Франція), замок Кусі (Франція); у Другій світовій війні – м. Варшава (Польща), м. Ковентрі (Англія), монастир Сан-Беніто (Італія), м. Дрезден, м. Нюрнберг (Німеччина).
Як зауважив В. Вечерський, на тлі тих звірств, які коять російські нелюди проти українців, збереження пам’яток архітектури здається не першочерговою проблемою. Однак надзвичайно важливо фіксувати скоєне країною-агресором зло проти культурної спадщини, адже ворог прагне знищити нашу історію, культуру, національну ідентичність.
Актуальними є слова найвпливовішого американського дипломата та експерта у галузі міжнародних відносин Річарда Хааса, які у своїй лекції процитував Віктор Вечерський: «Сувора й сумна правда полягає в тому, що міжнародна спільнота сьогодні слабка, Світ, який не готовий виконувати свої обов’язки щодо захисту людей, навряд чи об’єднається заради храмів, статуй, рукописів чи живопису. Немає жодної альтернативи, окрім як зупинити тих, хто має намір зруйнувати культурні цінності до того, як вони це зроблять. Звинувачення, засудження та ув’язнення тих, хто займається такими руйнуваннями може виявитися реальним інструментом. Поки цього не станеться, пам’ятки минулого будуть у небезпеці».
Ще одна важлива тема, яку підняв у своїй лекції В. Вечерський – це переосмислення значення окремих архітектурних пам’яток радянської доби, їхня подальше існування на теренах України. Зокрема, йдеться про пам’ятки з ознаками російської стилістики, що маркують українську територію як російську в уявленні ворога. Безумовно, жодна вільна нація не має цього допускати. За впевненістю дослідника, всі імперські та радянські маркери мають бути якомога швидше викинуті на смітник історії й забуті.
Наприкінці лекції Віктор Вечерський відповів на численні питання учасників, що стосувалися визначення ознак російського, неоросійського та російсько-візантійського стилю й прикладів їхнього демонтажу, принципів відродження національних пам’яток архітектури.
Відеозапис лекції Віктора Вечерського «Доля архітектурних пам’яток у війнах ХХ–ХХІ сторіч»:
