Професор архітектури Національного автономного університету Мексики Хав’єр Сеносіан (Javier Senosiain) – один з тих, хто нині успішно втілює дану концепцію в життя. Він є послідовником і дослідником органічної архітектури, а в його роботах простежується вплив таких майстрів, як Френк Ллойд Райт, Антоні Гауді, Рудольф Штайнер.
Для Хав’єра Сеносіана головним джерелом натхнення завжди була природа. На його думку, житло людини має бути подібним до живого організму, який росте й розвивається в гармонії з навколишнім середовищем. Саме тому у своїх проектах архітектор надає перевагу природнім складовим.
Багато сонячного світла, «меблі, що інтегруються в архітектуру помешкання» є принциповою позицією архітектора. Один з найулюбленіших декораторських прийомів Хав’єра Сеносіана – вода. У його проектах це джерельця, що струмують із потаємних ніш, водоспади, що зриваються з кольорових жолобків, міні-басейни, фонтанчики тощо.
До сонячного світла й води додаються ще два декоративні прийоми: керамічні облицювання найяскравіших кольоропоєднань і велика кількість живих рослин.
У будинках Сеносіана обов’язково має буди центральне приміщення – «серце» – навколо якого вирує життя, із нього виходять усі коридори, галереї, входи-виходи. І не обов”язково це має бути вітальня, це може бути і кабінет, і садок, і ванна кімната.
Першою спробою втілити свої ідеї на практиці став «Органічний будинок» (Наукалпан, штат Мехіко, 1985). Житловий простір майстерно вписано в ділянку зі складним рельєфом. Все ніби створено самою природою, а людина тільки прилаштувала це для своїх потреб. Більша частина внутрішнього простору будинку розташована всередині пагорба. Мідні вхідні двері овальної форми, обертаються по осі, а інші двері – скляні – ведуть на терасу. У своєму проекті Сеносіан вперше застосував армоцемент і отримав у результаті міцні сейсмостійкі конструкції, що забезпечують гарну звуко- та теплоізоляцію.
Логічним продовженням «Органічного будинку» став будинок «Акула» (штат Мехіко, 1990), побудований Сеносіаном для своєї родини. Він став практичним втіленням ідеї архітектора про екологічно безпечний простір, що ідеально відповідає життєвим потребам людини.
У будинку все облаштовано для комфортного й затишного існування. Простора загальна кімната за допомогою зонування розділена на вітальню, кухню і їдальню, дві спальні й дві ванні кімнати. Гвинтові сходи ведуть до студії-майстерні, схожої на кабіну інопланетного зорельоту. Панорамне вікно відкриває мальовничий вигляд на Мехіко. У будинку практично відсутні кути й складається враження, що меблі виростають ніби зі стін. Використані улюблені прийоми архітектора: круглі віконні ніші, коридори-ходи, гвинтові сходи, вікна-ілюмінатори, кольорове підсвічування.
Незвичним, подібним до істоти з морських глибин, є будинок «Квітка» (Наукалпан, штат Мехіко, 1994), «серцем» якого є кругла джакузі, що облицьована фрагментами кольорової плитки у вигляді зірки. Над зіркою – стеля з куполом і вітражами, крізь які в залу потрапляє сонячне світло. Галерея і входи в кімнати подібні соняшнику – відкриті вдень і закриваються на ніч. Із оздоблень і прикрас – мозаїка, вітражі, вода, багато кераміки і зелені.
Не менш цікавим об’єктом Сеносіана є житловий комплекс «Супутник» (поблизу Мехіко, 1995), що складається з чотирьох автономних будинків, об”єднаних озелененою територією. Фасади будівель виконані в червоно-помаранчевій гамі й частково заглиблені в ґрунт. З-поміж яскравих клумб і квітучих кущів визирають лише віконця-ілюмінатори – єдиний зв’язок з поверхнею. У проекті повною мірою розкривається захоплення архітектора керамікою – кольоровими уламками керамічної плитки викладено все – як в середині, так і зовні помешкань.
Суттєво відрізняється від споруд муніципального пантеону (штат Ґуанахуато) усипальниця улюбленого в Мексиці автора й виконавця пісень Хосе Альфредо Хіменеса – «Відкрита каплиця» (1998). Вигляд цього проекту лаконічний і дуже символічний. Він влучно розкриває як особистість улюбленого співака, так і дух самої країни. Каплиця виконана у вигляді величезного сомбреро (під яким розташовані гробниця і хрест) та строкатої накидки, схожих на ті, в яких виступав Альфредо Хіменес. Гробниця оздоблена різнобарвною мозаїкою, і, якщо уважно придивитися, то можна знайти невеличкі плитки з назвами пісень видатного мексиканця.
Сторожова станція «Поцілунок» (Наукалпан, штат Мехіко, 1999) побудована на кордоні закритого житлового району в зеленій зоні для регулювання проїзду автомобілів і проходу пішоходів. Ця оригінальна споруда з величезними овальними вікнами одночасно нагадує старовинний шолом і спис. Для неї архітектор знову обрав улюблені прийоми: складну форму, панорамні вікна, шорсткі природні поверхні.
Комплекс кондомініумів «Гніздо Кетцалькоатля» (штат Мехіко, 1995) зведений на місці старого каньйону. За задумом автора він має вигляд головного божества ацтеків – міфічного «пернатого змія». Пластичний армоцемент фантастичних відтінків дозволив втілити «змія» на диво реалістичним. Його гігантські кільця петляють навколо водойм, піднімаються над каньйоном і ховаються між пагорбами. «Шкіра» місцями облицьована різнокольоровою керамічною плиткою. У затишні помешкання потрапляє багато природного світла. Усі внутрішні поверхні пофарбовані в білий колір і прикрашені керамікою та підсвіченням, а з вікон відкриваються приголомшливі краєвиди.
Будинок «Наутілус» (2006–2007) настільки креативний і унікальний, що викликав багато суперечок і обговорювань. Він поєднав надійні архітектурні принципи й інноваційні, екологічні та енергозберігаючі концепції. Життя вільною течією проходить крізь «Наутілус». Його форма – спірально закручена раковина молюска, а матеріал – тонкостінний армоцемент. Внутрішні, структурні, просторові й функціональні деталі будівлі без паралелей, кутів, плавно перетікають з однієї в іншу. Із внутрішнього садка з”являється вітальня, із стіни виростає обідній стіл. Гвинтові сходи проходять скрізь хол, домашній кінотеатр і ведуть на другий поверх до кабінету, звідки відкривається гарний вигляд на гористий пейзаж. Замість підлоги – газон, крізь будинок біжить струмок, влаштовано фонтани, а у ванних кімнатах – водоспади. З улюблених декораторських прийомів майстра – кольорові меблі, мозаїка, вітражі, і звичайно, сонячне світло, вода, зелень, кераміка. Все заспокоює і заряджає позитивом.
Варто зазначити, що 2008 р. на Всесвітньому фестивалі архітектури в Барселоні, цей проект відзначено в категорії «Похвала і рекомендації» [1, с. 61.]
«Наутілус» не остання робота Хав’єра Сеносіана. Він і сьогодні продовжує дивувати, втілюючи в життя свої фантастичні архітектурні проекти.
Для того, щоб більш детально ознайомитися з творчістю українських і зарубіжних архітекторів, запрошуємо відвідати читальну залу бібліотеки.
Використана література:
Наземный «Наутилус» // Окна. Двери. Витражи. – Киев : Изд. Дом «BAUbusiness», 2011. – № 2. – С. 61–62.
