З нагоди 110-річчя від дня народження всесвітньо відомого графіка, живописця, мистецтвознавця Якова Яковича Гніздовського підготовлена публікація в рубриці «Видатні особистості», що висвітлює основні віхи його життя й діяльності.
Гніздовський Яків Якович (27.01.1915, с. Пилипче, Тернопільщина –08.11.1985, Нью-Йорк, США (перепоховано у Львові)) – відомий художник українського походження, член Асоціації незалежних українських мистців, Об’єднання українських мистців Америки. Працював у жанрі портрету, пейзажу, натюрморту, іконопису, екслібрису, книжкової ілюстрації, графіки, кераміки.
Народився художник у багатодітній родині диякона, був останньою шостою дитиною. Початкову освіту здобув у місцевій Пилипченській початковій школі.
У 1926–1933 рр. навчався у Чортківській приватній гімназії ім. Маркіяна Шашкевича, викладання в якій велося виключно українською мовою. Проте його було виключено через судову справу і приналежності до об’єднання «Юнацтво» при Організації Українських націоналістів, але Я. Гніздовського було звільнено з під арешту за відсутності складу злочину. Подальше навчання продовжив у Малій Духовній Семінарії у Львові.
У 1938–1939 рр. навчався у Варшавській академії красних мистецтв, навчання у якій припинив у зв’язку з початком Другої світової війни. Бажання продовжити мистецьку освіту в Римській академії мистецтв залишилося нереалізованим.
У 1939–1944 рр. Я. Гніздовський продовжує здобувати таку бажану мистецьку освіту вже у Загребській академії мистецтв і мистецьких промислів, за відмінними результатами навчання в якій, він був рекомендований професурою на стажування до Німеччини [3, с. 92].
У 1944–1949 рр. перебував у Німеччині, де його знову торкнулося лихоліття Другої світової війни. Після її завершення Я. Гніздовський займався оформленням періодичних видань і книжок української діаспори в Німеччині – журналів «Українське мистецтво», «Арка» видань В. Приходька, В. Домонтовича, Б. Кравціва, Я. Славутича та ін. [5, с. 12].
У 1949 р. художник емігрував до Америки, де знову плідно співпрацював з представниками української громади. Українська діаспора вела активну книговидавничу діяльність і у мистця замовляли ілюстрації і художнє оформлення книжок. На запрошення С. Гординського він виконав ілюстрації та художнє оформлення ювілейного видання твору «Слово о полку Ігоревім» у вільному перекладі С. Гординського. Його роботи використано в оформленні книжок Марка Вовчка, Остапа Тарнавського, Аркадія Любенка, Василя Барки та ін.
У 1956–1958 рр. жив у Франції. «Париж як ціле, його кольори, його атмосфера….зачепили вразливу душу Гніздовського. Його захоплюють також і архітектурні мотиви, але в суто аналітичному плані, тобто у пошуку ритму площин й утворення з них своєрідних декоративних композицій…» [5, с. 19].
Упродовж 1944–1985 рр. Я. Гніздовський виконав 377 гравюр у різних графічних техніках: дереворізу, лінориту, металориту. Значну частину від цієї кількості становлять дереворізи. Гравірування на повздовжньому розрізі дерева було найулюбленішим заняттям майстра.
Частина металоритів була виконана в ювелірно тонкій техніці рихтування на металевих платівках. Серед ліноритів Я. Гніздовського багато кольорових ліногравюр [6, с. 199]. Зважаючи значимість дереворізу, сам художник наголошував: «Дереворіз у новіших часах відтворила ініціатива мистців і невелика група однодумців, що турбуються майбутнім мистецтва, передовсім майбутнім книги та її оформлення» [ 1, с. 35].
Як один з оригінальних авторів ХХ ст. мистець виступив у жанрі портрету. Це був той жанр, де він показав себе глибоким знавцем людини і її психології. Світове визнання художник отримав і як майстер книжкового знаку – екслібрису, якому він присвятив значну частину свого життя. Про його авторитет у цій царині свідчить членство у редколегії британського журналу екслібрису «Bookplate Journal» [5, с. 43; 2, с. 84].
Залишив свій слід Я. Гніздовський і у царині сакрального мистецтва. Він виготовив різьблений дерев’яний іконостас і намалював ікони для оздоблення церкви святої Трійці (архітектор Р. Жук) у м. Кергонксон (США), хоч автор і не мав досвіду традиційного іконопису. Більшість ликів святих на іконах слов’янські, українські і своїми найбільш виразними рисами відтворюють принцип українського іконописання [6, с. 158].
Завжди успішними були персональні мистецькі виставки, яких прижиттєво художник мав понад 90, а після його смерті їх кількість продовжувала зростати. Виставки, що репрезентували його творчий доробок з успіхом відбулися зокрема: у Мюнхені (1947), Парижі (1956–1958), Лондоні (1969), Чикаго (1978), Торонто (1985), Києві, Львові, Тернополі, Чернівцях, Івано-Франківську(1990-ті) [4, с. 719].
Дослідник Д. Степовик підкреслював рідкісну працездатність Я. Гніздовського поза межами його роботи над художніми творами. «Він був автором численних книжок, статей, залишив близько 30 рукописів критичних статей, тез публічних промов, оповідань, п’єс, фейлетонів. Він створив чотири проєкти гобеленів, понад 20 скульптур, оформив близько 140 книжок і періодичних видань» [5, с. 5].
Нині твори Я. Гніздовського зберігаються в Національному художньому музеї в Києві, музеях Львова, Тернополя, Бостонському музеї образотворчого мистецтва, Національному музеї американського мистецтва у Вашингтоні, Бібліотеці Конгресу США, Публічній бібліотеці в Нью-Йорку та ін.
З нагоди 100-річчя від дня народження Я. Гніздовського Національним банком України було випущено пам’ятну монету. На її реверсі розміщено роботу художника «Автопортрет» (1981), роки його життя 1915–1985 і напис півколом Яків Гніздовський, а на аверсі – стилізовану роботу художника «Соняшник» (1974). Ім’ям мистця названо вулиці у Києві, Львові, Тернополі та інших містах України.
Багатогранна постать Я. Гніздовського промайнула яскравою зіркою у просторі світового мистецтва і залишила нащадкам нетлінну мистецьку спадщину, яка надихатиме наступні покоління на нові мистецькі звершення.
Список використаних джерел:
- Гніздовський Я. Гравюра на дереві: анахроїзм ХХ сторіччя? / Я. Гніздовський // Образотворче мистецтво. – 2004. – № 3. – С. 32–35 : іл.
- Маричевська О. Екслібриси Якова Гніздовського / О. Маричевська // Образотворче мистецтво. – 2012. – № 3/4. – С. 84–85 : іл.
- Маричевська О. Живопис Якова Гніздовського: епоха, час та людина / О. Маричевська // Образотворче мистецтво. – 2013. – № 1. – С. 92–94 : кольор. іл.
- Степовик Д. В. Гніздовський Яків Якович / Д. В. Степовик // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2006. – Т. 5 : Вод–Гн. – С. 719 : іл.
- Степовик Д. В. Пробуджені царівни Якова Гніздовського : нарис / Д. В. Степовик. – Київ : Атлант ЮЕмСі, 2007. – 63 с. : іл.
- Степовик Д. В. Яків Гніздовський: життя і творчість / Д. В. Степовик ; Дослідна Фундація ім. О. Ольжича в США. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 2003. – 222 с. : іл. – Бібліогр.: с. 184–189.
Підготувала Олена Клоченок
