Дмитро Головко (06.11.1905, Умань Черкаської обл. – 29.06.1978, Київ) – заслужений майстер народної творчості (1960), український майстер художньої кераміки, дійсний член Міжнародної академії кераміки в Женеві (з 1970), народний художник України (1972). Майстер керамічної скульптури й фігурного посуду. Базовими знаннями з кераміки Д. Головко оволодів у гончарній майстерні Умані.

У 1920–1922 рр. навчався в Уманській школі народного мистецтва ім. Т. Г. Шевченка. Художник К. Кржемінський, який на той час викладав у школі, підтримав його зацікавленість до ліплення, захопив малюванням, спрямував увагу на збирання й копіювання взірців народного мистецтва. Окрім Дмитра школу відвідували майбутня скульпторка Г. Петрашевич, художник М. Цівчинський, графік В. Фатальчук та ін. Заняття в школі були успішними, Дмитро оволодів усіма тонкощами ремесла. У школі проводив заняття досвідчений народний майстер І. Черниш [7, с. 10].

Далі Д. Головко разом із М. Цівчинським подався до Межигір’я – керамічного осередку Київщини. Там у 1920 р. група київських молодих художників і народних майстрів із різних куточків України заснували творчу комуну, що мала характер майстерні-школи [7, с. 11].

З 1924 р. комуна була перетворена на технікум, а згодом на Технологічний інститут кераміки і скла, який Дмитро Головко закінчив у 1928 р. зі спеціальністю інженера-технолога.

Робіт майстра 1920–1930-х рр., на жаль, збереглося лише декілька, адже на той час Дмитро Головко працював як технолог над створенням вогнетривких матеріалів і як будівельник на новобудовах країни (Краматорськ, Азовсталь та ін.). Тому керамічні вироби виготовляв лише іноді.

У 1930-х рр. кераміст створював суто утилітарні речі: керамічні сервізи, тарелі, горнятка тощо. Форми посуду були м’які, округлі, близькі до селянських глечиків і макітер. Цікаво, що ручки посуду були виконані у вигляді надзвичайно пластичних і виразних анімалістичних фігурок.

Як самобутній художник з яскраво вираженим власним стилем майстер заявив про себе в кінці 1940-х рр., коли кераміка посіла чільне місце в його житті й діяльності [9, с. 20].

Упродовж 1946–1966 рр. Д. Головко викладав кераміку в Київському училищі прикладного мистецтва. Умілий педагог віддав чимало сил і знань для виховання багатьох талановитих керамістів.

Усі свої роботи кераміст завжди виконував на гончарному крузі, навіть складні деталі, такі як чудернацькі роги баранців. Та на початку 1950-х рр. майстер перший запропонував масове тиражування композиційно складного фігурного посуду з розмаїтим декором. Авторський задум було здійснено на Львівській керамічно-скульптурній фабриці [9, с. 21].

До середини 1950-х рр. майстер вже створював речі, які без перебільшення стали класичними взірцями декоративного мистецтва. На виставках декоративного мистецтва роботи кераміста привертали до себе увагу. Олені, цапи, леви із серій, створені в середині 1960-х рр., є взірцями надзвичайної вишуканості [9, с. 19, 21].

Найбільш відомі вироби майстра: «Леви-глеки» (1960-ті), «Леви теракотові» (1970-ті), «Баранець-рогач» (1970), «Баранець розписаний» (1975), «Лев кучерявий» (1970), «Баранець бароковий» (1968), «Лев бронзовий» (1967–1968), «Буйвол» (1970), «Олень теракотовий» (1967), «Бик могутній» (1968), «Баранець урочистий» (1959), «Макітра з баранцями» (1960-ті), «Барильце з анімалістичним мотивом» (1947–1949) [7].

Крім фігурного посуду художник створив також цілу серію великих ваз, призначених для просторих приміщень, які відзначалися цікавим кольоровим рішенням, рослинними розписами.

У 1962 р. в Празі (Чехія) на Міжнародній виставці кераміки Д. Головко отримав золоту медаль за роботу «Баранець як горнець».

У 1969 р. – золоту медаль на міжнародному конкурсі художньої кераміки в м. Фаенца (Італія).

Роботи Д. Головка 1960–1970-х рр. свідчать про подальше розширення творчого діапазону майстра. Узагальненість силуету, компактність композиційної побудови, довершеність форм, виточених на гончарному крузі, поєднуються з надзвичайним багатством декоративного оздоблення фігур баранів, левів, биків, козликів, оленів. Декор або повністю вкриває скульптуру, або ж заповнює незначні ділянки тулуба, підкреслюючи головні конструктивні частини посудини й залишаючи місце гладкій чи рифленій поверхні з м’яким полиском поливи або приємним вохристо-рожевим відтінком теракоти [8, с. 32].

Найкращі вироби з доробку майстра зберігаються в багатьох музеях: найбільше його творів у Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ) – музей володіє значною колекцією неповторної спадщини художника, а також в Уманському краєзнавчому музеї, окремі роботи представлені в музеях Чехії, Італії, Франції, Швейцарії.

Творчість Дмитра Федоровича Головка, загальновизнаного майстра народної керамічної скульптури, не лише увійшла до скарбниці декоративно-прикладного мистецтва України, але й збагатила її новим різновидом традиційного фігурного посуду, якому майстер першим серед керамістів знайшов нове призначення в нашому сьогоденні [9].

Підготувала Анастасія Проценко

Перелік рекомендованих джерел:

1. Бекетова І. Кераміка Дмитра Головка / І. Бекетова // Образотворче мистецтво. – 2006. – № 1. – С. 108–109 : іл.
2. Вихристюк М. В. Головко Дмитро Федорович / М. В. Вихристюк // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2006. – Т. 6 : Го–Гю. – С. 64–65 : портр., іл. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Головко Дмитро Федорович // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 171.
4. Головко Дмитро Федорович // Словник художників України / Акад. наук Укр. РСР ; редкол.: М. П. Бажан (відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 1973. – С. 59 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
5. Головко Дмитро Федорович // Українські радянські художники : довідник / Спілка художників України ; уклад.: Р. О. Даскалова [та ін.] ; відп. ред. І. І. Верба. – Київ, 1972. – С. 106.
6. Гончаренко Т. Чисті барви краси і любові / Т. Гончаренко // Народне мистецтво. – 2007. – № 1/2. – С. 42–43 : іл.
7. Дмитро Головко : альбом / авт.-упоряд. В. В. Мартиненко. – Київ: Мистецтво, 1978. – [100] с. : іл. – Текст: укр., рос., англ.
8. Клименко О. Виставка творів Параски Власенко та Дмитра Головка / О. Клименко, О. Шестакова // Образотворче мистецтво. – 1981. – № 2. – С. 32.
9. Мартиненко В. Кераміка Дмитра Головка / В. Мартиненко // Образотворче мистецтво. – 1971. – № 3. – С. 19–21 : іл.
10. Щербак В. Художня практика і питання теорії / В. Щербак // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 2. – С. 22–26 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.