Альбом «Городецький. Виклик будівничого» (Київ: Грані-Т. 2008), знайомить з найкращими архітектурними творами, що залишив зодчий у спадок киянам. Видання проілюстровано сучасними світлинами споруд з докладним описом. Автор тексту і приміток – відомий культуролог Дмитро Васильович Малаков.
Пропонуємо детальніше розглянути розділи альбому:
Розділ 1.Київ 90-х років XIX століття.
У 1895–1896 роках за безпосередньої участі В. Городецького відбулося розпланування колишньої садиби «відомого київського медика, професора Університету Св. Володимира Ф. Ф. Мьорінга» [с. 7]. За його проектом у просторі між Хрещатиком, вулицями Інститутською, Банковою та Лютеранською були прокладені чотири нові вулиці: Миколаївська, Ольгинська, Мерінгівська, Нова.
На вулиці Миколаївській за проектами Городецького зведено меблеву фабрика Й. Кімаєра з торговельним салоном і комісіонерство «Работник», а також прибутковий будинок Л. Бендерського на Великій Васильківській, 25 та цементний завод «Фор» на Кирилівській, 102, збудовано корпуси Південноросійського машинобудівного заводу на вулиці Жилянській, 107.
Молодий архітектор не відмовлявся і від інших проектів. Його будівельна контора брала участь у спорудженні київських міських каналізаційних мереж – на той час прогресивної технічної новації. Відтоді до В. Городецького прийшла заслужена слава талановитого, підприємливого архітектора, непересічної і цікавої людини.
Розділ 2.Будинок з левами. Художньо-промисловий та науковий музей імператора Миколи II. Національний художній музей України.
Спорудження омріяного Міського музею розпочато 1898 року. Важливим фактором при його будівництві стало широке застосування новітніх для того часу матеріалів – цементу й бетону.
До спорудження будівлі залучилися найкращі київські фахівці, з якими В. Городецький співпрацював на інших проектах: підрядник Л. Б. Гінзбург, інженер А. Страус. Скульптурне оздоблення фасадів музею відлиті з бетону талановитим італійським скульптором і архітектором Еліа Сала (1865–1920).
Розділ 3.Кенаса. Караїмська кенаса. Будинок актора.
Будівля кенаси в мавританському стилі, споруджена протягом 1898–1902 років на замовлення «тютюнових королів» братів Когенів.
Завдяки досконалому відчуттю пластики, форми, масштабу, а також вдало обраним архітектором пропорціям і багатому декору, невелика за розміром будівля кенаси й сьогодні вражає східною розкішшю та урочистістю.
Розділ 4.Миколаївський костел. Костел Святого Миколая. Будинок органної та камерної музики
Зведення костелу Святого Миколая розпочато в 1899 році. Блискучий талант стилізатора й тут не зрадив В. Городецькому. Він ретельно опрацював і вдосконалив конкурсний проект костелу, виконаний студентом Інституту цивільних інженерів С. Воловським, надавши фасадам й інтер”єру більш вишуканих готичних форм.
Розділ 5.Будинок з химерами. Банківська, 10. Державна резиденція Президента України.
У 1901 році В. Городецький зводить власний будинок на вулиці Банківській, 10. Без перебільшення цю київську споруду можна вважати найоригінальнішою за сто років.
У будинку майстерно поєднані сміливі інженерні рішення, наслідування рисам модерну, оригінальність форм, скульптурне оздоблення і вишуканий декор інтер’єру. «Дивний будинок дивної людини став загадкою, нею і залишився» [с. 95].
Розділ «Відлуння» присвячено багатьом київським спорудам, автори яких є творчими послідовниками архітектора В. Городецького, зокрема будівлі Національної опери ім. Т. Шевченка (архітектор В. Шретер, 1901) і Національного банку України (архітектор О. Вербицький, 1905), панно «Тріумф Фріни» (скульптор Ф. Балавенський) на фасаді будинку в пров. Музейному, 4 (архітектор В. Риков, 1909), фриз «Історія просвіти» (скульптор Л. Дітріх і В. Козлов) на фасаді Міського будинку учителя (архітектор П. Альошин, 1909–1911) та багато ін.
