У 1947 р. закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Переїхала до Києва. Відтоді працювала в Експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, знаній як «Софійська гончарня».
З 1956 р. – член Національної Спілки художників України.
З 1965 р. працювала на комбінаті монументально-декоративного мистецтва Художнього фонду України.
З 1990 р. – Заслужений художник України.
У 1990–2010 рр. викладала композицію на кафедрі кераміки Інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. М. Бойчука [6, с. 113].
На початку свого творчого шляху О. Грудзинська створювала різноманітні декоративні панно, архітектурні керамічні вставки, декоративні тарелі, куманці з самобутніми розписами за фольклорними й літературними сюжетами. Трохи згодом в її творчості з”явилися майстерно розписані вази, настінні тарелі, посудини для вина й води тощо. Важливим складовим елементом серед мистецьких засобів художниці є форма, разом з тим, художниця тонко відчуває графіку малюнка, красу контуру.
Художниця виявила себе як неординарний монументаліст. При виконанні тематичних монументально-декоративних композицій пасажирських павільйонів на автомагістралях України вона застосовувала традиційні для українського народного мистецтва мотиви – яскраві силуети баранців, куманців, розписних тарілей [7, с. 83].
О. Грудзинська належить до когорти митців, що одними з перших почали застосовувати кераміку для декоративного оформлення інтер”єрів громадських будівель. Найзнаковішою роботою мисткині є декоративне панно в підземному вестибюлі київської станції метро «Хрещатик», що складається з 12 типів прямокутних плиток з різними варіантами компонування. В основі композиції панно – мотиви рослинного орнаменту [1, с. 73].
Оксана Аркадіївна є автором і співавтором декоративного оформлення:
- автопавільйону в с. Моринцях Черкаської обл. (1950-ті) [8, с. 32];
- фасаду павільйону «Тваринництво» ВНДГ в м. Києві (1954);
- інтер’єру магазину «Кулінарія» у м. Києві (1955)[ 7, с. 91];
- підземного вестибюлю станції метро Хрещатик (1960);
- автопавільйонів у м. Києві й Київській обл. (1962) [5, 42];
- декоративних тарілей «Бандурист», «Заповіт», «Лілея» (1961),
- декоративних тарілей «Катерина», «Росли укупочці, зросли» (1963);
- ресторану «Дніпро» в м. Києві (1964) [6, с. 92];
- пласту «На панщині пшеницю жала» (1964);
- вестибюля Музею українського народного декоративного мистецтва (1964);
- магазину «Дитячий світ» у м. Рудному, Казахстан (1964);
- ресторану в м. Кентау, Казахстан (1965);
- вестибюля санаторію «Донбас» у м. Слов’янську (1967);
- інтер’єру Будинку культури спиртового заводу в с. Трилісах Фастівського р-ну Київської обл. (1970-ті);
- головного фасаду Будинку культури Хоростівського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970) [1, с. 73];
- інтер’єру Будинку зв’язку в м. Деражному Хмельницької обл. (1971);
- декоративних робіт у Музеї народної архітектури і побуту (1971);
- Київського механіко-математичного технікуму (1972) [9, с. 544];
- мозаїчного панно для Палацу культури хімічного об’єднання «Азот» у м. Рівному (1979);
- рафінадного заводу в м. Сумах (1982);
- магазину «Дитяче харчування» в м. Києві (1983) [3, с. 192];
- декоративних ваз для санаторіїв «Світанок» і «Сосонка» в Черкаській обл. (1991);
Окрім кераміки, художниця знана своїм живописом, зокрема акварелями «Натюрморт» і «Піони» (1993).
У 2019 р. Оксана Аркадіївна була учасником роботи секції «Майстерня архітектурно-художньої кераміки: історії творчих експериментів Академії архітектури УРСР» ХІV Заболотнівських читань «Архітектурна та будівельна книга в Україні» на тему «Родом з Академії.
Більш детально з керамічними роботами майстрині пропонуємо ознайомитися на віртуальній виставці «Портрети в кераміці. Оксана Аркадіївна Грудзинська».
Творчість Оксани Аркадіївни Грудзинської – неоціненний внесок у розвиток української художньої кераміки.
Її відданість мистецтву й новаторський дух її творів має стати прикладом для наступних поколінь. Це справжній митець і ціла епоха!
Список використаної літератури:
1. Бекетова І. Оксана Грудзинська / І. Бекетова // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 2. – С. 72–73 : кольор. іл.
2. Грудзинська О. Кераміка / О. Грудзинська ; ред. Л. Шиян ; Спілка художників України. – Київ : Реклама, 1964. – 1 арк. : іл.
3. Грудзинська Оксана Аркадіїівна // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 192.
4. Грудзинська Оксана Аркадіїівна // Словник художників України / Акад. наук Укр. РСР ; редкол.: М. П. Бажан (відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 1973. – С. 68.
5. Демин Н. Новые пассажирские павильоны на магистралях Киева / Н. Демин, В. Скугарев // Архитектура СССР. – 1963. – № 3. – С. 42–44 : ил.
6. Діяльність Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного у 2019 році : інформ.-аналіт. огляд / М-во розвитку громад та територій України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Г. А. Войцехівська, Н. В. Світла ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.), В. М. П”яскіна, Н. В. Світла. – Київ : ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2020. – 230 с.
7. Килессо С. К. Керамика в архитектуре Украины / С. К. Килессо ; Госстрой СССР, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем совет. архитектуры (Киев). – Киев : Будівельник, 1968. – 103 с. : ил.
8. Московченко В. Монументально-декоративне мистецтво Черкащини / В. Московченко // Пам”ятники України. – 1971. – № 4. – С. 31–32.
