30 жовтня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулося засідання бібліотечного клубу «Національні святині», присвячене 115-річчю від дня народження знаного українського мистецтвознавця, художника, дослідника архітектури Григорія Никоновича Логвина.

Григорій Никонович Логвин – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, доктор мистецтвознавства, почесний доктор НДІТІАМ, лауреат премії ім. О і В. Антоновичів, почесний академік Української академії архітектури.

«Патріархом українського мистецтвознавства» назвав Григорія Логвина Олесь Гончар. Це визначення найповніше й найзмістовніше характеризує особистість такого масштабу. Його праці є важливим джерелом знань для митців і дослідників, а його вплив на популяризацію мистецтва в Україні неперевершений.

Григорій Никонович прожив довге й насичене подіями життя, залишив після себе багату спадщину. Своїми дослідженнями й публікаціями вчений прославився у всьому світі, його праці перекладалися різними мовами. Ще за життя він став класиком мистецтвознавства й здобув визнання світової мистецької спільноти, презентуючи Україну як невід’ємну частину світової культури.

Народився Григорій Никонович у заможній освіченій сільській родині. У біографії вченого є цікавий факт – почав свій трудовий шлях він як агротехнік, згодом став головою колгоспу. Але любов до мистецтва перемогла. У 1941 році Григорій Логвин мав вже дві вищі освіти – за фахом архітектор і мистецтвознавець. Після закінчення аспірантури був зарахований на посаду молодшого наукового співробітника Інституту історії та теорії архітектури. Все подальше життя вченого пов’язане з цим науковим закладом.

Вже перші опубліковані наукові праці вченого засвідчили його інтерес до визначних, етапних пам’яток української архітектури. Григорій Никонович був довгожителем серед українських мистецтвознавців, бачив народження й занепад комуністичного тоталітарного режиму. Неймовірний факт – у часи жорстокого ідеологічного диктату й боротьби проти всього українського вченому вдалося видати так багато власних книжок. Він автор понад 200 наукових публікацій, путівників і книг, які ілюстрував власними фотографіями, зробленими під час мандрів Україною.

Григорій Логвин не тільки вивчав різні галузі мистецтва й досліджував різноманітні аспекти мистецької творчості. Він сам був талановитим художником за світовідчуттям і покликом душі. Безліч храмів, дерев’яних споруд, іконографічного матеріалу залишилося в малюнках та акварелях митця.

Під час засідання бібліотечного клубу «Національні святині» експонувалися акварельні роботи Г. Н. Логвина, що зберігаються у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

Незважаючи на всі наукові досягнення, справжнє визнання прийшло до науковця лише за часів незалежності України. За спогадами колег, Григорій Никонович дуже тішився, що найвищу премію України, названу іменем Т. Г. Шевченка, він отримав саме в незалежній Україні.

Як зазначив історик архітектури Віктор Вечерський: «На долю покоління Г. Логвина, окрім колективізації, голодомору, терору й війни, випало ще одне випробування, що є загальнонаціональним надзавданням. Цьому поколінню випала місія довести всім, що Україна є не провінцією імперії без власного обличчя, а окремою країною, що українці – це окрема нація! І завдяки Г. Логвину й іншим дослідникам наша країна отримала історію своєї архітектури».

На засіданні бібліотечного клубу були присутні мистецтвознавці, архітектори, дослідники, колеги й родичі.

Віцепрезидент ВГО «Українська Академія Архітектури» Микола Дьомін та архітектурознавиця, письменниця, старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України Наталія Кондель-Пермінова тепло згадували роки роботи поруч із Григорієм Никоновичем у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури. Співробітники інституту чудово усвідомлювали, що мають справу з живим класиком, проте вчений ніколи не був «забронзовілим», бо завжди був живим, азартним, сповненим інтересу до життя й справи, якою займався. Подвижницькі працюючи, Г. Логвин знаходив час і сили, щоб допомагати колегам.

Про любов Г. Логвина до мандрів розповів історик архітектури, дослідник життя й творчості вченого Віктор Вечерський. Натурні дослідження, експедиції Україною не тільки живили його матеріалом для наукових узагальнень, але й ставали справжніми відкриттями. Так було з дерев’яною Миколаївською церквою, збудованою в 1763 році в селі Городищі Чернігівської обл. Випадково натрапивши на неї під час чергової експедиції, вчений одразу усвідомив, що перед ним ніким не знаний шедевр архітектури світового рівня. Згодом цю пам’ятку дерев’яної народної архітектури перенесли до Національного музею народної архітектури та побуту.

Спогадами про Григорія Никоновича поділився український архітектурознавець, культуролог, історик Андрій Пучков. Він згадав випадок, який найліпше характеризує наполегливість і працездатність вченого – одну зі своїх книжок Г. Логвин написав за 24 дні від руки й встиг здати в друк. Зараз, в епоху сучасних гаджетів, які стали невід’ємною частиною життя в сучасному світі, цей факт дійсно вражає. Велику частину тиражу – 300 примірників, вчений викупив і власноруч розіслав до бібліотек.

Григорій Логвин – визнаний класик українського мистецтвознавства, чиї роботи прославили Україну у всьому світі. Він залишив помітний слід у світовому мистецтвознавстві та в серцях багатьох любителів мистецтва.

Після смерті вченого його праці продовжують виходити в світ пов’язуючи покоління, утверджуючи спадкоємність культурної традиції і неперервність наукового пошуку. Учасники засідання клубу «Національні святині» вшанували пам’ять великого митця, підкреслюючи його внесок у розвиток мистецтва й культури.

Наукова спадщина мистецтвознавця була яскраво представлена на фондовій виставці «Григорій Логвин: видатний дослідник мистецьких старожитностей України», що ознайомила з фундаментальними працями мистецтвознавця, які стали визначним надбанням українського мистецтва й культури та важливим джерелом знань для майбутніх дослідників.