Нині дата зведення церкви викликає суперечності між дослідниками, але донедавна роком будівництва вважався 1653 р.
Як зазначає у своїх розвідках краєзнавиця Н. Кукса, маловивченою є історія Іллінської церкви впродовж 150-річчя після смерті Богдана Хмельницького. Її вигляд описав у своїх дослідженнях український архівіст Д. Бантиш-Каменський: «Суботівська церква початково була одноверхою, мала вигляд готичної; стіни товщиною два з половиною аршини. А іноді три. Висота головного фасаду 8 сажнів; довжина церкви 32 аршини; ширина 16. Решта стін, під самий дах, висотою в 5 сажнів» [1, с. 541]. На основі спостережень Д. Бантиш-Каменського в 1825 р. церкву змалював художник П. Сплетссер. Роком пізніше це зображення для своєї гравюри використав О. Осипов. Церква постає перед нами вкритою дахом із заломом з маківкою і чотирма вежечками. Такі вежечки зустрічаються в завершеннях дзвіниць у дерев”яних закарпатських церквах або на дзвіниці Дальніх печер Києво-Печерської лаври [9, с. 43].
Плин часу зробив свою справу і в середині ХІХ ст. стан храму став катастрофічним. У вересні 1845 р., під час відрядження на Чигиринщину, вигляд Іллінської церкви зафіксував на своїй акварелі «Богданова церква в Суботові» поет і художник Т. Шевченко. Увагу привертає видозмінений дах церкви зі звичайною маківкою. Аналізуючи малюнок, краєзнавиця Н. Кукса зауважує, що вигляд храму та його територія на акварелі є занедбаними, що свідчить про те, що в той час церква не функціонувала. У дослідженні професора Г. Павлуцького зазначено, що Іллінська церква була цвинтарною, належала до приходу Михайлівської церкви й потребувала реставрації [3, с. 114]. Про критичний стан споруди можемо дізнатися з листа священнослужителя суботівської Михайлівської церкви 1856 р.: «Кам’яна цвинтарна Іллінська церква в даху дуже стара – покрівля повністю прогнила, обсипається і не захищає кам’яні склепіння від дощу» [8, с. 97]. Про занедбаний стан церкви, зокрема «разрушающуюся деревяную крышу», свідчать дослідження Л. Похилевича [11, с. 682], малюнок польського художника К. Пшиховського 1861 р. та гравюра невідомого автора 1865 р. [8, с. 89].
Важливу роль у збереженні перлини архітектури середини XVIIст. відіграв Р. Орловський, священик Михайлівської церкви в Суботові. Титанічні зусилля були прикладені священнослужителем, який поставив за мету не лише відреставрувати споруду, а й відновити її первісний вигляд. Саме з його ініціативи Іллінська церква отримала друге життя. Після реставраційних робіт 1862–1869 рр. мистецтвознавець М. Біляшівський констатував, що дерев’яний купол було перенесено на вівтарну частину, замість дерев’яної дзвіниці згодом побудували кам’яну чотириярусну, з’єднавши її з церквою кам’яним коридором [6, с. 19]. Одну з найцінніших пам’яток архітектури й історії XVIIст. було збережено. Відновлена церква освячена 30 вересня 1869 р.
Наступний ремонт, згідно досліджених джерел, проводився в 1926 р. – церкву було побілено, а дах пофарбовано. У часи антирелігійної кампанії приміщення Іллінської церкви використовувалося як господарська споруда [4, с. 51].
Перші історико-архітектурні дослідження Іллінської церкви були здійснені експедицією Інституту історії і теорії архітектури Академії архітектури УРСР на чолі з архітектором Г. Логвином у 1953 р. Численні матеріали фотофіксації церкви зберігаються у фонді бібліотеки, ознайомитися з якими можна в електронному каталозі, в базі негативів
У 1961 р. споруду взято на облік як пам”ятку архітектури й прийнято рішення про закриття храму як сакральної установи. Згодом, у 1970-х рр. за проєктом архітектора С. Кілессо, здійснено реставраційно-відновлювальні роботи. Було розібрано галерею між церквою і дзвіницею. Вдалося дослідити й відновити первісну форму даху із заломом, первісний вигляд порталу та барокового фронтону зі стрільницями, віконні дубові рами з литими кольоровими шибками, форму черепиці на зразок «бобровий хвіст» [4, с. 100].
Досліджуючи особливості сакральної споруди, архітектор С. Кілессо зазначав, що в плані вона майже квадратна (18,19+15,91 м), із шестигранним вівтарним виступом на сході. Внутрішній простір одного нефа поділено навпіл підпружною аркою, а перекрито церкву коробовим склепінням, яке в інтер’єрі доповнене розпалубками біля вікон. У зв’язку з оборонним призначенням церкви виникла потреба в міцних стінах, облаштуванні чотирьох стрільниць на другому поверсі та ще двох у пілястрах північного й південного фасадів. На хори й горище ведуть вузькі сходи. Вишуканий бароковий фронтон поділено по вертикалі пілястрами й двома горизонтальними карнизами [4, с. 95]. Про суворість і лаконічність форм силуету церкви зазначив мистецтвознавець, архітектор Г. Логвин і змалював їх у своїх акварельних роботах, що зберігаються у фонді ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. З роботами архітектора можна ознайомитися в електронному каталозі бібліотеки, в базі графічних матеріалів.
З 1989 р. церква увійшла до складу Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», метою діяльності якого є збереження пам”яток історії й архітектури, зокрема, пов”язаних з історією козацтва й становленням державності українського народу. У 1990 р. церкву повернули вірянам і відновили богослужіння [4, с. 51].
Найактивніше заходи збереження святині почали проводитися після здобуття Україною незалежності. З нагоди святкування 400-ї річниці з дня народження гетьмана Богдана Хмельницького в 1990-х рр. повністю змінено покрівлю церкви, потиньковано й побілено стіни. Проведено декоративно-оздоблювальні роботи іконостасу й настелено дерев’яну підлогу в церкві. На початку 2000-х рр. у процесі реставраційних робіт у храмі установили символічний надгробок Богдану Хмельницькому, що виготовлений з білого мармуру, змінили двері, настелили підлогу з підігрівом, упорядкували прилеглу територію і старий цвинтар, установили вишуканий іконостас з позолотою, що відповідає канонам козацької доби.
Навколо Іллінської церкви було облаштовано цвинтар, частина поховань якого збереглася й до нині. З південного боку храму розташовано могили мешканців села, що датуються кінцем XIX – початком ХХ ст., а з вівтарного боку храму розташовано історичний некрополь церкви. Тут збереглися три кам’яні хрести, ймовірно, поховань кінця XVIIIст.
Образ Іллінської церкви в с. Суботові Черкаської обл. є одним з найбільш знаних сакральних пам’яток доби Хмельниччини не лише в Україні, а й за її межами. Його можна побачити на реверсі грошової купюри номіналом 5 грн, на поштовій марці серії «Церкви України» (1996, художник Ю. Логвин). Видатний український поет і художник Тарас Шевченко лірично описав церкву в своєму вірші «Стоїть в селі Суботові» [10, с. 63].
Завдяки наполегливій співпраці науковців і реставраторів було збережено перлину сакральної архітектури України XVIIст.
Іллінська церква в с. Суботові на Черкащині – пам’ятка архітектури національного значення [7, с. 244].
Список використаної літератури:
1. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства : в 3-х ч. / Д. Бантыш-Каменский. – 4-е изд. – Киев ; Харьков ; СПб. : Южно-рус. книгоизд-во Ф. А. Иогансона, 1903. – IX, 609 с., [14] вкл. л. : ил., цв. ил.
2. Ильинская церковь в с. Субботове [Черкасская область] : (материалы репродукционной съемки с архивных дел ЛОИА АН СССР (с 1991 г. – ИИМК АН РФ)) / сост. А. И. Тищенко. – [Киев : б. и., 1992]. – 43 л. : рис.
3. Ильинская церковь в селе Субботове Чигиринского уезда// Древности Украины / Императ. Москов. археолог. о-во ; сост. Г. Г. Павлуцкий. – Киев : [б. и.], 1905. –Вып. 1 : Деревянные и каменные храмы. –С. 111–116 : ил.
4. Івченко А. С. Іллінська церква // Найвидатніші храми України : путівник / А. С. Івченко. – Харків, 2010. – С. 50–51 : іл.
5. Кілессо С. К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю / С. К. Кілессо. – Київ : Техніка, 2000. – 143 с. : іл. – (Національні святині України). – Бібліогр.: с. 141–142.
6. Кукса Н. Церква Святого Пророка Іллі у Суботові в історико-мистецьких студіях першої чверті ХІХ – початку ХХ ст. / Н. Кукса // Відлуння віків. – 2004. – № 1. – С. 17–21 : рис.
7. Кукса Н. В. Основні етапи реставрації Свято-Іллінської церкви в Суботові – пам’ятки архітектури середини XVII ст. національного значенння / Н. В. Кукса // П’яті Зарембівські читання : матеріали 5 Всеукр. Зарембів. наук. читань «Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції», присвяч. 100-річчю від дня народж. акад. П. Т. Тронька, м. Київ, 15 квіт. 2015 р. / Нац. акад. наук України, Укр. т-во охорони пам’яток історії та культури, Центр пам”яткознавства ; голов. ред. О. М. Титова. – Київ, 2015. – С. 239–245. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Кукса Н. В. Церква святого пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького / Н. В. Кукса. – Черкаси : Вертикаль, 2020. – 379 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
9. Логвин Г. Н. Чигирин. Суботів : (архітектур.-іст. нарис) / Г. Н. Логвин ; Акад. архітектури УРСР, Ін-т історії і теорії архітектури. – Київ : Вид-во Акад. архітектури Укр. РСР, 1954. – 72 с. : іл., плани.
10. Пиріг Л. Храми України в дзеркалі філателії / Л. Пиріг // Пам’ятки України : історія та культура. – 2012. – № 4. – С. 57–63 : іл.
11. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах в пределах губернии находящихся / Л. Похилевич. – Киев : [б. и.], 1864. – V, 763 с., [1] вкл. л. : ил. – Библиогр. в подстроч. примеч.
