Внутрішнє оформлення будівель, яке в наші часи виділилося в окрему галузь декоративного мистецтва, є, по суті, однією з ділянок архітектури. Архітектор проєктує будівлю як мистецький комплекс, призначений для розглядання як зовні, так і всередині [6, c. 96].
Роботу В. Кричевського з оформлення Історичної секції Всеукраїнської академії наук (ВУАН) дослідники архітектури початку ХХ ст. не без підстав називали першим серйозним досвідом синтезу мистецтв в Україні [1, c. 102].
Будинок, який Історична секція ВУАН одержала до свого розпорядження, був збудований у другій половині ХІХ ст. архітектором О. Беретті в стилі ренесансу, з багатими прикрасами всередині [6, c. 96]. Невеликий наріжний двоповерховий будинок – «колишній панський» на вул. Короленка (нині Володимирська), 35 довелося заново переобладнувати, бо стан його був жахливим. Стеля протікала, підлога прогнила й провалювалася, фарба на стінах пооблуплювалася [5, c. 384]. За архівними матеріалами історикині С. Панькової в 1928 р. його обстеження проводили члени Київської крайової інспектури охорони пам”яток культури Ф. Ернст і В. Базилевич. Вони намагалися зберегти розписи К. Аліауді. Виявилося, що це неможливо [3, c. 299].
Керівництво Історичної секції ВУАН вирішило модернізувати внутрішнє оформлення будинку. Керувати цією роботою запросили професора В. Кричевського.
В. Рубан-Кравченко зазначав, що «в оформленні академічної секції він прагнув утворити сучасний інтер’єр, відповідний призначенню приміщень. Справа ускладнювалася тим, що доводилося не переробляти, а пристосовувати нове оформлення до старого планування, обходитися мінімальними засобами, бо не було коштів на грунтовне переобладнання. Але В. Кричевський, використовуючи природні матеріали і їх властивості, зумів досягти гармонії. Дерево, декоративні тканини, відповідні деталі з металу і кераміки стали основою художнього рішення інтер”єрів, які на сучасників справили надзвичайне враження своєю стриманою вишуканістю і стилевою єдністю, характерною для певних епох» [7, c. 310].
Працюючи над оформленням Історичної секції ВУАН В. Кричевський розробив проєкти вибійок, якими мали бути драпіровані стіни кількох приміщень. Орнаменти вибійок були розроблені відповідно до призначення приміщень. Для кімнати Культурно-історичної комісії орнамент був створений на основі архаїчного меандру; для зали засідань – у модерному стилі, з грою площин, означених штрихуванням, але в контурах їхніх можна вбачати меандр. Для кабінету голови Історичної секції було створено стилізований по-модерному народний мотив рослинного орнаменту. Запони на вікнах у приміщеннях також були з декоративної вибійки [6, c. 114–115].
Вибійки притримувалися сосновими планками, а понизу навколо всієї кімнати були розташовані панелі з простої сосни, злегка обпаленої полум’ям. Ця техніка виявляє прошарки смолистого дерева, даючи змогу легко і швидко проявити його дуже декоративну фактуру. При цьому відпадає потреба фарбувати дерево і можна обійтися лише прозорим лаком [6, c. 115].
Розпочавши з невеликого темного вестибюлю, архітектор вирішує проблему світла. Він збільшує світлову площу вестибюлю скляними дверима на верхньому сходовому майданчику та світлим розписом з архаїчним орнаментом у новій художній інтерпретації двоповерхової стіни на сходах. Поломані бильця сходів було сховано під футляр простого дерев”яного обшиття з хвилястим рисунком самої фактури дерева [5, c. 385].
«Американські завіси м’яко відчиняли скляні двері до зали засідань на обидва боки без гуркоту» зазначає К. Куниця, співробітник Історичної секції ВУАН [5. c. 385].
Зал засідань – найбільша кімната другого поверху. В. Кричевський заховав старі стіни під вибійкою, зробленої за його ескізом на простому селянському полотні. Вибійка комбінувалася з сосновими панелями. Вся зала витримана в спокійних, ясних тонах і лініях. Нічого зайвого [6, c. 97].
Стіни залу засідань були частиною галереї портретів найвидатніших діячів історичної науки. «Ця галерея мала стати органічною складовою Історичної Секції. Основу портретної галереї, склали роботи художника Ф. Кричевського. Художник створював цю серію керуючись загальним концептуальним вирішенням інтер’єрів Історичної Секції архітектора В. Кричевського» зазначала в своєму дослідженні Г. Кондаурова [4, c. 315].
У статті К. Куниці, присвяченій оздоблювальним роботам у будинку Історичної секції названо ряд портретів, що прикрашали зал засідань та кабінет Голови – це портрети Т. Шевченка, І. Франка, К. Маркса, М. Драгоманова, П. Тутківського, К. Студинського, М. Грушевського, М. Василенка, Ю. Сіцінського [4, c. 315–317].
Особливу увагу привертають меблі в залі засідань – лавки попід стінами, крісла, стіл та кафедра для доповідача були з білої простої берези з вузенькими чорими планками та веретенцями, які підкреслювали простолінійність форм [6, c. 97]. К. Куниця наголошував, що «крісла прості зовсім. Але в них так тонко вирахувано всі пропорції, так влучно, із зворотним нахилом покладено березове сидіння, що сидіти в них і зручно і м’яко. Вони не дирчать, коли їх доводиться посувати» [5, c. 386].
В. Кричевський створив для кожного кабінету окремі проєкти меблів – модерних, функціональних, простих, але дуже приємних для ока і дуже зручних в ужитку [6, c.
Кімната Культурно-історичної комісії, оформлена в спокійних глибоких тонах. Із охряно-червоним тлом м’яко поєднувалися чорні поліровані меблі. Ясно-зелена стеля з чорним обкантуванням. На стінах були розміщені портрети кобзарів, українських народних типів та збірка давніх народних музичних інструментів. Над дверима – невелике панно «Козак Мамай», виконане в техніці інтарсія, трактоване не як малювання, а як частина архітектурного оформлення [5, c. 386–387].
При оформлені приміщень Історичної секції ВУАН вперше в історії української архітектури були зробленні декоративні панно-вставки з соломи – «Козак Мамай» та «Невільники», виконані художником О. Саєнком за проєктом і порадами архітектора В. Кричевського [2, c. 49].
Поруч із залом засідань – кімната «Старого Києва» з мармуровим бюстом В. Б. Антоновича та деякими його особистими меблями. «Старе типове оформлення кімнати залишено без зміни. Всі меблі добрано старі, стилю в характері київського інтер’єру початку 19 віку» [6, c. 97]. Із нового тільки вітрина для видань Історичної секції. Над нею розмістилися роботи В. Кричевського, архітектурні пейзажі – «Золоті ворота», «Фонтан Самсон на Подолі», «Брама Рафаїла Заборовського», «Поштова станція на Подолі», «Київська Академія» [3, c. 298] та рельєфна мапа Києва з часів Ярослава, виконана архітектором П. Костирком під керівництвом В. Кричевського [5, c. 387].
У кімнаті «Комісії козаччини» стіни були тону темної охри, окантовані чорним карнизом та чорним плінтусом і поділені тонкими рейками на широкі прямокутники. На одній стіні в цих прямокутниках розміщувалися малюнки XVII ст., історичні портрети, на другій – нові художні малюнки й етюди на історичні теми. Особливої уваги заслуговувала яскрава ілюстрація до твору «Слово о полку Ігоревім». Простінки були завішані народними українськими килимами з багатобарвними орнаментами. Двері, лави, низенька шафа для архіву, вітрина для манускриптів, – все зроблено з паленої сосни. Столи й стільці темні й прості [5, c. 387].
У найдальшому закутку будинку – кабінет голови Історичної секції й кафедри «Історії України за часів торговельного капіталізму. «Це була маленька довгаста кімната з писемним столом і книжними шафами, що монументально поєднуються із стінами, як панеля. Позаду стола канапа для відвідувачів. Форми шаф, стола й канапи у своїх пропорціях доведено до елементарної геометричної простоти. Стіни гладкі, ясні, тільки окантовані зеленим паском. Над канапою на стіні вибійка з виразним орнаментом геометричного характеру» [5, c. 388]. Особливим елементом оформлення кімнати було панно «Невільники» – ілюстрація до сюжету українських дум та історичних пісень. «Незважаючи на обмеженість засобів (солома і 2–3 фарби), картина вражає своєю експресією» [5, c. 388].
За визначенням К. Куниці, «в оформленні приміщення Історичної Секції все до найменших дрібниць устаткування підпорядковано загальному організаційному плянові» [5, c. 388]. На жаль, існувало оформлення Історичної секції Всеукраїнської академії наук дуже недовго. Мистецький ансамбль було знищено, в зв”язку з ліквідацією Історичної секції в 1932 р.
Завдяки К. Куниці, свідку нелегкої справи зі створення стильного за характером і витриманого в єдиному концепційному ключі оформленні інтер’єру будинку, що стало першим прикладом новітнього вирішення внутрішніх приміщень громадської установи, нащадки мають змогу дізнатися про талановиту роботу В. Кричевського та його учнів.
Перелік використаної літератури:
1. Велигоцкая Н. И. Художественное убранство интерьеров исторической секции ВУАН (1927–1928 гг.) / Н. И. Велигоцкая // Архитектура Киева : сборник / Госстрой СССР, Гос. ком. по гражд. стр-ву и архитектуре, Зонал. науч.-исслед. и проект. ин-т типового и эксперимент. проектирования жилых и обществ. зданий (Киев). – Киев, 1982. – С. 102–104.
2. Велігоцька Н. І солома грає кольорами : (70-річчя від дня народження Олександра Саєнка) / Н. Велігоцька // Народна творчість та етнографія. – 1969. – № 6. – С. 48–51 : іл.
3. Друг О. М. Особняки Києва / О. М. Друг, Д. В. Малаков. – Київ : Кий, 2004. – 823 с. : іл. – Бібліогр.: с. 693–732. – Покажч.: с. 733–816.
4. Кондаурова Г. Традиції вшанування Михайлом Грушевським видатних українських діячів : до історії створення портретних галерей в НТШ та Історичній секції ВУАН / Г. Кондаурова // Київ і кияни : матеріали щоріч. наук.-практ. конф., 23 груд. 2010 р. / Музей історії м. Києва. – Київ, 2010. – Вип. 10. – С. 307–318. – Бібліогр. в підрядк. прим.
5. Куниця К. Художнє оформлення будинку історичної секції при ВУАН у Києві : за проектом проф. В. Г. Кричевського / К. Куниця. – Київ, 1931. – С. 384–388, [6] вкл. арк. : іл. Відбиток з вид.: Київські збірники історії ї й археології, побуту й мистецтва. – Київ, 1931. – 3б. 1.
6. Павловський В. Василь Григорович Кричевський: життя і творчість : монографія / В. Павловський ; Укр. вільна акад. наук у США. – Нью-Йорк : Укр. вільна акад. наук, 1974. – 222, [131] с. : кольор. іл. – Парал. тит. арк.: англ. – Бібліогр. покажч.: с. 197–205. – Покажч. імен: с. 207–213.
7. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. – Київ : Криниця, 2004. – 702 с. : іл.
