Іполит Владиславович Моргилевський – історик архітектури, мистецтвознавець, інженер-технолог.

Народився 12 вересня 1889 р. в с. Радовка (нині Оренбурзька обл.) у родині залізничника.

У 1909 р. закінчив Тифліське реальне училище.

У 1918 р. закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженер-технолог.

У 1918–1919 рр., після закінчення інституту, навчався в аспірантурі Київської будівельної школи під керівництвом професора Б. Лисіна, досліджуючи тему «Технології будівельних матеріалів».

З 1920 р. став членом ВУАН, працював на посадах:

завідувач секції архітектури Всеукраїнського комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва під керівництвом академіка М. Біляшівського,

у 1922–1924 рр. – позаштатний науковий співробітник Інституту філософії та відділу № 1,

з 1924 р. – співробітник історико-філологічного відділу, член декількох комісій ВУАН, зокрема так званої Софійської комісії, розпочавши дослідження пам’яток давньоруської архітектури,

з 1925 р. – дійсний член Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців.

У 1924 р. стає науковим співробітником Академії історії матеріальної культури в Ленінграді (нині Санкт-Петербург).

У 1926 р. І. Моргилевський заснував музей староукраїнської будівельної техніки (пізніше музей архітектури) у Всеукраїнському музейному містечку (територія Києво-Печерської лаври) і кілька років керував ним.

З 1929 р. – дійсний член Всеукраїнського Археологічного комітету при ВУАН.

З 1930 р. – дійсний член Комісії з вивчення Близького Сходу.

З 1939 р. – член реставраційної комісії Образотворчого управління Комітету у справах мистецтв РНК УРСР.

У 1941 р. І. В. Моргилевського обрано членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР.

Сферу наукових інтересів І. В. Моргилевського складало вивчення пам’яток візантійської, давньоруської, грузинської, вірменської та балканської архітектури. Багато років вчений ґрунтовно досліджував Софійський та Михайлівський собори в м. Київ, Борисоглібський собор у м. Чернігів та інші пам’ятки давньоруського зодчества, а також античне будівництво в Ольвії. На високому науковому рівні проводив обміри архітектурних пам’яток за власноруч розробленою методикою дослідження. Деякі з пам’яток втрачено, тому нині ці обміри та світлини мають значення для їх відновлення.

29.01.1933 р. І. В. Моргилевський отримав другу премію в конкурсі з фотофіксації пам’яток культури в Україні.

І. В. Моргилевський поєднував наукову роботу з викладанням.

У 1918–1924 рр. за поданням відомого мистецтвознавця Ф. І. Шміта працював викладачем у Київському археологічному інституті.

З 1922 р. викладав історію архітектури та техніку будівельних матеріалів у Київському архітектурному інституті.

З 1923 р. – професор Київського художнього інституту.

З 1924 р. – професор Київського політехнічного інституту.

У 1926–1927 рр. – декан архітектурного факультету КХІ.

З 1929 р. викладав у Київському будівельному інституті (пізніше Київський інженерно-будівельний інститут).

З 1930 р. – професор кафедри архітектурного проектування в Київському інженерно-будівельному інституті.

Лекції І. В. Моргилевського відрізнялися майстерністю, глибиною викладення матеріалу та широтою наукового діапазону, відкриваючи перед студентами закони архітектурної творчості.

Серед учнів Іполита Владиславовича – В. Гопкало, В. Заболотний, Й. Каракіс, А. Мілецький, М. Холостенко, Я. Штейнберг, А. Добровольський, П. Юрченко, Н. Чмутіна, Є. Маринченко, В. Самойлович і багато інших.

У 1934 р. у зв’язку з переносом столиці України до Києва, постало питання знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря для проєктування нової урядової площі. І. Моргилевський тяжко переживав знищення видатної пам’ятки Київської Русі і разом зі своїми учнями М. Степановим, Л. Тупиковим, Б. Толмачовим розпочав обміри та точну фіксацію споруд монастиря. Висока якість проведеної роботи дала змогу сучасним будівничим точно відтворити архітектуру собору.

З початку 1990-х рр. його матеріали з обмірами та документуванням використовують для реставрації, відбудови та відновлення церкви Богородиці Пирогощі та інших втрачених пам’яток архітектури.

Помер Іполит Моргилевський 7 грудня 1942 р. в Києві. Похований на Лук’янівському цвинтарі. 

 

 

 

 

 

У 1991 р. Українським товариством охорони пам’яток історії та культури засновано премію ім. І. В. Моргилевського, лауреатами якої є, зокрема Ю. Асєєв, В. Вечерський, Г. Войцехівська, І. Дорофієнко, О. Пламеницька, О. Лосицький, Є. Тиманович та ін.

У 1993 р. на будинку на Вознесенському узвозі, № 13 (м. Київ), де 1925–1942 рр. жив і працював І. В. Моргилевський, встановлено меморіальну дошку.

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Асеев Ю. А. Ипполит Владиславович Моргилевский / Ю. А. Асеев // Строительство и архитектура. – 1980. – № 8. – С. 30 : портр.

2. Асеев Ю. С. Ипполит Владиславович Моргилевский / Ю. С. Асеев // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Укр. акад. архітектури, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; за наук. ред. В. І. Єжова ; редкол.: М. М. Дьомін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : КНУБА, 2000. Вип. 8 (спец.): Архітектурна школа КІБІ-КНУБА : до 70-річчя діяльності. – С. 49–50.

3. Асєєв Ю. Собори наших душ / Ю. Асєєв // Пам’ятки України: історія та культура. – 1990. – № 1. – С. 42–43 : іл.

4. Куцевич В. В. Формування архітектурної школи : історія, традиції, сучасність / В. В. Куцевич ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Укр. зонал. наук.-дослід. і проект. ін-т по цивіл. буд-ву. – Київ : Ліра-К, 2018. – 215 с. : іл., фот., портр. – Бібліогр.: с. 204–210.

5. Моргилевський Іполит Владиславович / уклад. О. О. Горбик // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Укр. акад. архітектури, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; за наук. ред. В. І. Єжова ; редкол.: М. М. Дьомін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : КНУБА, 2000. – Вип. 8 (спец.) : Архітектурна школа КІБІ-КНУБА : до 70-річчя діяльності. – С. 115–116. – Бібліогр. в кінці ст.

6. Моргилевський Іполит Владиславович // Українська Академія Мистецтва. Спец. вип. : Професори НАОМА (1917–2007) / М-во культури і туризму України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури ; редкол.: А. В. Чебикін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ : НАОМА, 2008. – С. 131–132 : портр.

7. Пантеон зодчих Лук’янівського некрополю : біогр. довід. / Держ. іст.-мемор. Лук’янів. заповідник ; авт. передм. Д. Н. Яблонський ; упоряд.: О. П. Борисюк, О. М. Дітковська, Л. Г. Стеннік. – Київ : КММ, 2008. – 103 с. : іл. – Бібліогр.: с. 100–101.

8. Проценко Л. А. Лук’янівське цивільне кладовище : путівник / Л. А. Проценко, Ю. Костенко ; Держ. історико-меморіальний Лук’янівський заповідник. – 2-е вид., випр. і доп. – [Київ] : Інтеграфік, 2001. – 191 с. : іл.

9. Світлична Н. Іполит Владиславович Моргилевський – архітектор і дослідник (за матеріалами колекцій негативів та фотографій з фондів Національного заповідника «Софія Київська») / Н. Світлична // Софійські читання : матеріали 3-ї міжнар. наук.-практ. конф. «Пам’ятки Нац. заповідника “Софія Київська” та сучас. тенденції музей. Науки» (м. Київ, 24–25 листоп. 2005 р.) / Нац. заповідник «Софія Київська» ; відп. за вип. Н. М. Куковальська ; редкол.: Г. І. Шаповалов [та ін.]. – Київ : Академперіодика, 2007. С. 366–372 : іл. – Бібліогр.: в кінці ст.