«Важко знайти иншу галузь у мистецтві, що мала-б отаке багаторічне значіння, як орнамент; він одграє дуже показну ролю і в хатньому побуті, і в археології, в архітектурі, в індустрії, в мистецтві» Г. Павлуцький [1, с. 9].
У досліджуваній праці історика мистецтва Григорія Григоровича Павлуцького «Історія українського орнаменту» (Київ: Друкарня Української академії наук, 1927) проаналізовано витоки й шляхи формування української орнаментики. Роботу систематизовано за розділами: «Рання доба українського орнаменту», «Звірина орнаментика», «Геометрійний орнамент», «Візантійський орнамент», «Орнамент Відродження».
Працю Г. Павлуцький планував надрукувати у видавництві «Київ-Друк». Та щойно розпочалося друкування – автор помирає в березні 1924 року й задумане не вдається закінчити. Згодом, через кілька років, працю Григорія Павлуцького випадково віднаходить український археолог і мистецтвознавець Микола Макаренко в колишній Кульженківській друкарні. Про роботу над виданням М. Макаренку було відомо від самого автора. Григорій Григорович показував йому перші друковані сторінки книжки. Мистецтвознавець писав роботу в голодні й холодні часи, жив цією роботою і мріяв довести її до завершення.
Дослідивши знайдену працю й віднайшовши деякі прогалини в досліджені Г. Павлуцького, М. Макаренко зрозумів, що робота незавершена і, можливо, якась частина праці зберігається у квартирі родини. М. Макаренко побував у квартирі, в якій мешкала вдова Г. Павлуцького, та виявив, що відразу після смерті Григорія Григоровича в його паперах та матеріалах хтось порпався – деякі фотографічні знімки було здерто з картонних аркушів, у паперах панував безлад.
У 1927 році в Археологічному комітеті Української академії наук було вирішено надрукувати незакінчену працю Г. Павлуцького, вшанувавши цим пам’ять «щирого робітника на ниві дослідів над українським мистецтвом», під заголовком «Історія українського орнаменту» в тому вигляді, який залишив автор. Було віддруковано 1300 примірників. Передмову написав М. Макаренко, оздобивши видання чудовою обкладинкою. У книжці розміщено фотографію Г. Павлуцького і його біографію. Додатком подано світлини й малюнки орнаментів.
«Для історика культури орнаментальні форми й мотиви – найвдячніший матеріал для хронологічних студій: на підставі їх дуже точно можна встановити, коли саме ту чи иншу річ зроблено. Вони-ж таки певною мірою допомагають визначити й те, звідки якийсь виріб узявсь. Таким чином орнаментація характеризує і добу і настрій людности-майстра. Орнаментація – це, так-би мовити, метрика виробу, його пашпорт. Це – тому, що так певно й так правдиво відбиваються в орнаментації всі характерні особливості народу-творця у кожен окремий період його існування» М. Макаренко [1, с. 9].
З електронною версією видання можна ознайомитися за посиланням “Історія українського орнаменту“
Використана література:
1. Павлуцький Г. Історія українського орнаменту / Г. Павлуцький; передм. М. Макаренка ; Укр. акад. наук, Всеукр. археолог. ком. – Київ: Друк. Укр. акад. наук,1927.– 27 с., [1] вкл. арк.: іл., портр.
