Місто Івано-Франківськ (до1962р. – Станіславів, Станіслав)виникло в 1662 р. на місці колишнього села Заболоття. Засноване київським воєводою А. Потоцьким як столиця латифундій магната за відповідними містобудівними принципами. Німецький дипломат, мандрівник Ульріх фон Вердума, відвідавши Станіславів у 1672 р., відмітив, що воно закладалося як місто-фортеця й підтвердженням цього є план міста 1743 р., на якому зазначені бастіонні укріплення [5, с. 10–11]. Від заснування місто було оточене шестикутником бастіонних фортифікацій, виконаних під керівництвом військового інженера Франсуа Корассіні. 
Міський простір формувався на принципах магдебурзького права, яке передбачало регулярну структуру плану, рівні за розмірами будівельні ділянки-парцелі. Важливим розпланувальним елементом центру міста була ринкова площа[3, с. 43–44]. Вже в ті часи на ринковій площі стояла ратуша. Кожна релігійна конфесія мала свою сакральну споруду. Житлові квартали знаходилися навколо ринкової площі. Міську територію оточували потужні бастіонні укріплення [5, с. 10–11]. Центральна частина міста формувалася за принципом європейських «ідеальних» міст епохи Відродження. Споруди релігійних конфесій розміщувалися за сторонами світу, з яких вони прибули [2, с. 6].
Письмові свідчення, архівні документи, картографічні матеріали XVIII ст. свідчать, що до початку ХІХ ст. містобудівна ситуація міста залишалася в межах, сформованих наприкінці XVII – початку XVIII ст. [3, с. 46].
На зламі ХІХ–ХХ ст. сформувався новий архітектурний масштаб й обличчя міста. Фортифікаційні споруди було розібрано, рови засипано, брами знівельовано [10, с. 44]. Розпланування центральної частини міста поступово набуло радіально-кільцевого характеру. При цьому радіальні напрямки традиційно переважали, на місці колишньої фортеці формувалася мережа невеликих кварталів, обрис бастіонних укріплень зберігався в мікрорельєфі лише частково [5, с. 11]. Відбулося активне санітарно-гігієнічне впорядкування центру міста, ремонт і прокладання каналізації, проведення газового освітлення нових вулиць, встановлення лінії забудови, регуляція забудови відповідно до будівничих уставів 1882 й 1889 рр., що містили нові правила проведення будівельних робіт приватними підприємствами [3, с. 27]. У центрі міста вздовж головних вулиць було споруджено багатоповерхові прибуткові будинки, банки, навчальні заклади, виокремилися райони особняків, були закладені міські парки й сквери. У загальному вигляді будинків знайшли відтворення типові для європейської архітектури неоренесансні й неоготичні риси, а також, самобутні особливості модерну, наприклад, у декоративних гратках балконів, брам, різьблених деталей дверей, дрібній скульптурі, виконаній місцевими майстрами [10, с. 44].
Під час Другої світової війни зруйновано єврейський квартал на пл. Ринок, внаслідок чого площа втратила традиційне «каре». Структура кварталів і вулиць центру міста в основному збереглася до наших днів без істотних змін [2, с. 6].Згідно генерального плану Станіслава 1955 р. зберігалася мережа існуючих вулиць, тому що «докорінної реконструкції» міста не планувалося [9, с. 6].(Ф_6),
У 1965 р. передбачено формування пішохідного простору в історичному осередку міста й будівництво великих громадських будинків: Музично-драматичного театру, готелю, телеграфу, будинку художників [4, с. 12]. Але істотних змін в історичне середовище центральної частини міста ці споруди не внесли.
На зламі 1960–1970-х рр. висловлювалися надто радикальні концепції щодо формування загальноміського центру шляхом «докорінної перебудови старого центру на основі принципів сучасного містобудування» [7,с. 37]. Передбачалися значні зміни у вуличній мережі й формуванні нової забудови, створення системи нових площ і бульварів[5,с. 11].
У 1970–1980-х рр. історично сформована вулична мережа центральної частини міста була загалом збережена, а квартальна забудова доповнена чисельними будинками-пломбами середньої поверховості. Їхній архітектурний образ суттєво збагатили елементи регіональної народної архітектури. Відзначалося, що новий «мікростиль» вступив у «мирну взаємодію» в центрі Івано-Франківська з сецесією й конструктивізмом і «якщо не піднявся до їх рівня, то значно скоротив якісний розрив між старим і новим» [5, с. 11].
У 1982 р. проведено конкурс на розпланування й забудову центральної частини міста, переможцем якого визнано роботу архітектурного факультету КХІ, а Івано-Франківська філія державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені Ю. М. Білоконя»на її основі розробила проектні пропозиції щодо детального планування центральної частини міста. Результатом реалізації проекту став розвинений пішохідний громадський простір історичного центру [5,с. 12].
У 1992 р. Івано-Франківською філією інституту «Укрзахідпроектреставрація» виконано паспортизацію історичної частини міста й у 1998 р. розроблено історико-архітектурний опорний план Івано-Франківська. Ці роботи послужили підставою для визначення у 2000 р. меж заповідної території в центральній частині міста [5,с. 12].
У кінці ХХ ст. з’ясувалося, що в радянський період не проводилися капітальні й поточні ремонти будівель або виконувалися частково. Це призвело до втрати окремих будівель і цілих кварталів пам’яток історії і архітектури [2, с. 6]. Тому впродовж 1999–2001 рр. здійснено регенерацію історичного центру Івано-Франківська за проектом архітекторів З. Андрусишина, О. Коса, О. Микуляка, З. Соколовського. Поетапно проведено роботи з реконструкції, реставрації і благоустрою пл. Ринок, майдану Шептицького з прилеглим сквером на вул. Низовій, скверу на вул. Валовій. Одночасно повторно реконструйовано вул. Незалежності з прилеглим Вічевим майданом. Здійснено благоустрій території, облаштовано газони з квітниками. Величезний обсяг робіт здійснено із заміни каналізаційних колекторів, водогону, вуличного осітлення [1, с. 214].
Виконано комплекс робіт з реконструкції і реставрації будинків на центральних майданах і вулицях з відновленням декору фасадів. За архівними матеріалами проведено відновлювані роботи й реставрацію втрачених елементів воріт, вхідних дверей, вікон [2, с. 7]. Оригінально виконано ковальські роботи при встановленні огорож, світильників, грат, вікон тощо [1, с. 214].
Капітально реконструйовано символ міста – будівлю колишньої ратуші, нині в будівлі розташовано краєзнавчий музей. У результаті реконструкції авторам проекту вдалося не тільки надати первісного вигляду фасадам ратуші, а й розширити експозиційні площі й замінити комунікації будівлі [2, с. 7]. Перед головним входом до ратуші розташовано круглий трирівневий фонтан.Майдан Шептицького після реконструкції став пішохідним. Поблизу кафедрального собору збудовано фонтан «Ротонда» зі скульптурою Божої Матері, а перед парафіяльним костелом – квітник.
Важливим акцентом Вічевого майдану стало місце громадських зборів містян «Форум». У центрі майдану збудовано фонтан у вигляді кам”яної квітки, з пелюсток якої ллється вода в три басейни. В історичну забудову органічно вписано нові об’єкти, зокрема, дзвіницю, фонтан «Ротонда», фонтан на Вічевому майдані, пам’ятний знак до 2000-ліття Різдва Христового в сквері на вул. Валовій [6, с. 16].
Унаслідок масштабних робіт місто отримало оновлене історико-архітектурне середовище з підвищеним рівнем комфортності [1, с.214]. Тож сподіваємося, що й надалі історичний центр буде визначати самобутність Івано-Франківська.
Використана література:
1. Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / Центр іст.-містобуд. дослідж. ; за заг. ред.: М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова ; редкол.: М. М. Дьомін (голова) [та ін.]. – Київ : Центр іст.-містобуд. дослідж., 2008. – 363 с. : іл., кольор. іл.
2. На здобуття Державної премії в галузі архітектури 2001 року: проект регенерації центральної історичної частини Івано-Франківська // БудМайстер. – 2002. – № 9. – С. 6–7. : іл.
3. Поліщук Л. К. Сецесія в архітектурі Станіславова кінця XIX – початку XX століття : дис. … канд. архітектури : (18.00.01) / Л. К. Поліщук ; наук. керівник А. О. Пучков ; Прикарпат. ун-т ім. В. Стефаника, Держ. наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування. – Київ, 2003. – 273 арк. : іл. – Бібліогр.: арк. 170–190.
4. Попиченко Л. Генеральный план Ивано-Франковска / Л. Попиченко // Строительство и архитектура. – 1967. – № 9. – С. 12–13 : фот.
5. Посацький Б. Івано-Франківськ – етапи містобудівного розвитку / Б. Посацький // Архітектурний вісник. – 2003. – № 2. – С. 10–12 : пл. – Библиогр.: 13 назв.
6. Регенерация центра Ивано-Франковска / З. М. Андрусишин [и др.] // Архитектура и престиж. – 2002. – № 1. – С. 14–17 : ил.
7. Скорик Л. П. Формирование общегородских центров в западноукраинских городах / Л. П. Скорик // Строительство и архитектура. – 1969. – № 12. – С. 32–37 : пл.
8. Ходан М. Комплексна регенерація історичного центру Івано-Франківська / М. Ходан // Архітектурний вісник. – 2003. – № 2. – С. 4–6 : iл.
9. Шуляр А. Проектування і забудова міст західних областей України / А. Шуляр // Архітектура і будівництво. – 1953. – № 6. – С. 1–3 : іл.
10. Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже ХІХ–ХХ веков / В. Е. Ясиевич. – Киев : Будивэльнык, 1988. – 184 с. : ил., цв. ил., пл. – Библиогр.: с. 178–181. – Имен. указ.: с. 181–183.
