Іваненко Ірина Олександрівна (08.11.1939, Харків – 24.03.2002, Київ) – українська архітекторка, реставраторка, мистецтвознавиця, лауреатка Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1983).

У 1948 р. переїхала до Києва, де у 1957 р. закінчила середню школу.

У 1957–1960 рр. навчалася в Київському будівельному технікумі. Після здобуття фахової освіти працювала техніком-архітектором проєктного інституту «Діпромісто».

У 1962–1967 рр. навчалась у Київському державному художньому інституті за спеціальністю теорія і історія мистецтва [6, с. 237].

Архітекторка працювала у сфері пам’яткоохоронної діяльності та присвятила своє життя дослідженню й реставрації пам’яток архітектури. Поєднання технічної та мистецької освіти, глибокі знання принципів і методів реставрації дали їй змогу успішно вирішувати складні завдання у галузі збереження й відродження історико-архітектурної спадщини України.

Переймаючи досвід у своєї наставниці, архітекторки-реставраторки Є. Лопушинської, І. Іваненко працювала з нею над дослідженням таких об’єктів, як Генуезька фортеця в Судаку, церква Іоанна Предтечі в Керчі, фортеця в Меджибожі та ін.

Серед архітектурного доробку І. Іваненко – дослідження й реставрація :

Аккерманської фортеці в м. Білгороді-Дністровському Одеської обл. (1970–1990);

Трьохсвятительської церкви в с. Лемешах на Чернігівщині (1974–1982; у співавторстві з В. Іваненком, В. Трегубовим, Н. Селівановою) [1, с. 106],

комплексу Маріїнського палацу у Києві (1982);

Покровської церкви в Сулимівці Київської області (1989; спільно з  

С. Юрченком, А. Шамраєвою);

Троїцької церкви в с. Диканьці Полтавської обл. (1991);

споруд Приморського бульвару в Одесі (1991);

Лютеранської кірхи в Одесі (1991);

Одеського театру опери і балету (1996) [7, с. 13].

І. Іваненко брала участь у конкурсі на створення проєкту Михайлівської церкви в Києві на проспекті Миру (нині Берестейський) у 1993–1995 рр.

Про реставрацію у 1979–1982 рр. Маріїнського палацу архітекторка згадувала: «…я була головним архітектором проекту реставрації і мала те за честь. Пам’ятка приховувала під пізнішими нашаруваннями свою глибоку історію, її довелося вивчати, і це було корисно, цікаво. А втім, то була для мене не тільки дослідницька, а й навчальна, учнівська робота. Я чимало навчилася, стала майстром з палацових інтер’єрів» [3, с. 40].

Потужне поєднання зусиль науковців, архітекторів, скульпторів, художників та інженерів, засноване на вивченні архітектурної спадщини XVIII ст., дало змогу відтворити архітектурний образ палацу та благоустрій його території у первісному вигляді. У тих випадках, коли архівні документи не містили достатньо точних відомостей для відновлення конструктивно необхідних елементів, застосовували метод історичних аналогій. До реставрації було залучено понад тисячу будівельників, архітекторів, інженерів, скульпторів, художників та інших фахівців із понад сорока організацій і підприємств України. З огляду на високий рівень наукової обґрунтованості та вимоги до якості було застосовано метод цілісної реставрації, який передбачав повний комплекс робіт – від відновлення інтер’єрів до благоустрою садово-паркової території [4, с. 49].

За реставрацію пам’ятки архітектури XVIII ст. – Маріїнського палацу в Києві – групу авторів у складі інженера А. Яворського, архітекторки і мистецтвознавиці І. Іваненко, архітекторів Л. Новикова, В. Шкляра, техніка-архітектора В. Глибченка, інженера А. Хабінського, скульптора Є. Куликова у 1983 р. було відзначено Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка в галузі архітектури [5, с. 226].

І. Іваненко є авторкою праць із питань реставрації, опублікованих у часописі «Пам’ятки України: історія та культура», а також архітектурних досліджень «Государственная научная библиотека им. Горького, 1904–1906 гг., г. Одесса, ул. Пастера 13. Проект ремонтно-реставрационных работ. Памятник архитектуры (охр. № 1464)» (1986), «Приморский бульвар г. Одесса. Первая половина XIX в. Проект реставрации фасадов исторической застройки Одессы. Памятник архитектуры (охр. № 1458) (1986), «Приморская лестница в г. Одессе, 1837–1841 гг. Проект реставрации. Памятник архитектуры (охр. № 541) (1987) та ін.

Ірина Олександрівна Іваненко стала однією з яскравих постатей в плеяді жінок-реставраторок, чий творчий внесок у збереження й відродження історико-архітектурної спадщини України є неоціненним.

 

Підготувала Олена Клоченок

Рекомендована література:

1. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України : виявлення, дослідж., фіксація / В. В. Вечерський ; М-во культури і мистецтв України, Держ. служба охорони культур. спадщини, Наук.-дослід. ін-т пам’яткоохорон. дослідж. – Київ : А+С, 2005. – 585 с. : іл.
2. Диховична Н. О. Іваненко Ірина Олександрівна / Н. О. Диховична // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2011 – Т. 11: Зор–Как. – С. 65 : портр.
3. Іваненко І. Від Царського до Президентського / І. Іваненко // Пам’ятки України: історія та культура. – 1994. – № 3/6. – С. 40–45 : іл.
4. Іваненко І. Маріїнський палац у Києві / І. Іваненко // Пам’ятки України: історія та культура. – 1994. – № 3/6. – С. 46–49 : іл.
5. Іваненко Ірина Олександрівна // Шевченківські лауреати, 1962-2007 : енциклопед. довід. / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; вступ. слово: І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. – Вид. 2-ге, змін. і доповн. – Київ, 2007. С. 226–227 : портр.
6. Ірина Іваненко : [некролог] // Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. Число 12 / ред.: І. Могитич, В. Слободян. – Львів, 2002. – С. 237 : портр.
7. Особенности реконструкции здания Одесского театра оперы и балета : / Ю. А. Катруца [и др.] ; под ред. П. И. Кривошеева ; М-во регион. развития и стр-ва Украины, Гос. науч.-исслед. ин-т строит. конструкций, Укр. гос. науч.-исслед. ин-т проектирования городов “Діпромісто”. – Киев : [б. и.], 2007. – 271, [28] с. : цв. ил., черт.
8. Селіванова Л. Церква Трьох Святителів у с. Лемеші на Чернігівщині / Л. Селіванова, А. Шамраєва // З історії української реставрації : дод. до щорічника “Архітектурна спадщина України” / Держ. ком. України у справах містобудування і архітектури, Упр. охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури, Укр. спец. наук.-реставрац. проект. ін-т, Наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування ; за ред. В. Тимофієнка ; упоряд.: В. Отченашко, А. Антонюк. – Київ, 1996. – С. 161–166 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.