На території України міститься чимало об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, до одного з таких належить Канівський природний заповідник [5, с. 12].

Масив заповідника знаходиться в межах Канівського адміністративного району Черкаської області. Розташований переважно на правому березі Дніпра, у лісостеповій зоні [6, с. 100]. Ділянка заповідної території площею більше 2 тис. га з унікальним рельєфом, чудовими краєвидами має багато археологічних пам’ятників і величезну різноманітність рослинних і тваринних видів [3, с. 49]. Канівський природний заповідник – один із найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи й народу [2, с. 49].

Створений у 1923 р. за ініціативи геолога В. Різниченка як Державний лісостеповий заповідник імені Т. Шевченка. Статус і територія заповідника неодноразово змінювалися, зокрема, він називався Канівським біогеографічним заповідником, Канівським державним заповідником, а з 1992 р. – Канівський природний заповідник [9, с. 221]. З 1939 р. територія заповідника підпорядкована Київському державному університету імені Т. Г. Шевченка [7, с. 77]. Щороку тут проходять практику близько 700 студентів. Канівський заповідник традиційно вважається одним із центрів підготовки молодих спеціалістів-біологів, географів, екологів [4, с. 391].

Територія заповідника розташована на базі лісової дачі Канівського лісництва й колишньої дачі археолога, мистецтвознавця М. Біляшівського . На одній з гір заповідника,Княжій,М. Біляшівський у 1892 р. відкрив залишки літописного Родня – одного з перших міст східних слов”ян. Під час пізніших розкопок на території заповідника було виявлено поселення скіфів і полян [1, с. 37 ].

Великою популярністю в туристів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника,в якому експонуються унікальні археологічні, палеонтологічні, зоологічні й ботанічні знахідки Канівщини. Приміщення музею є меморіальним будинком академіка М. Біляшівського, де представлені оригінальні документи про життя і творчість вченого [4, с. 391]. Експозиція музею складається із 7 відділів і двох меморіальних кімнат академіка [3, с. 53].

На території природного заповідника знайдено залишки 2 скіфських городищ ІV ст. н. е. Також на базі заповідника діє навчальний центр для підвищення кваліфікації провідних фахівців заповідної справи України [9, с. 221].

Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі України. Майже весь ареал заповідника представлений грабовою дібровою, також включає в себе покриті лісом пагорби, посічені глибокими ярами на правому березі Дніпра, два заплавних острови – Круглик і Шелестів, і Зміїні острови, що розташовані в Канівському водосховищі. Напрочуд живописними є Зміїні острови, значну частину яких займають столітні дуби й сосни. У заповіднику ростуть близько 30 видів рослин, що занесені в Червону книгу України, характерних для лісостепової зони.

У глибині заповідної території розташовані декілька покинутих сіл, яких немає навіть на карті України [3, с. 49].

Основними функціями заповідника є охорона еталонних й унікальних природних комплексів лісостепової зони України, збереження біорізноманіття. Флора канівського заповідника налічує близько 1000 видів рослин. Багатий та різноманітний і тваринний світ зі значною кількістю птахів, велике значення має заповідник як місце відпочинку птахів під час перельотів.

Канівський природний заповідник є одним з найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія народу і його землі. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі України.(Ф_5)

З природоохоронною територією межує Шевченківський національний історико-культурний заповідник [1, с. 38 ]. На південь від м. Канева розташовані Канівські гори, знамениті своїми заповідними територіями – найстаршими в Україні [3, с. 49].

Розташування заповідника в густонаселеному районі, поблизу одного з найбільших туристичних центрів України – Тарасової гори, створює значні рекреаційні навантаження на охоронну зону і його околиці, тому науковцями допускається лише пізнавальний туризм та розроблена екологічна стежка для організованих екскурсій.

Щорічно заповідник відвідують тисячі гостей [8, с. 28]. Канівський заповідник дає змогу віч-на-віч спілкуватися з природою, яка живе за своїми мудрими законами й навчає нас пізнавати розумом та серцем красу й добро цього неповторного світу [1, с. 40].

 Використана література:

1. Гетьман В. І.Канівський заповідний край (Канівський природний заповідник і його проблеми) / В. І. Гетьман // Екологічний вісник : наук.-попул. еколог. журн. – 2012. – № 4. – С. 37–40 : іл.

 2. Заповідники і національні природні парки України = Reserves and National Nature Parks of Ukraine : альбом / Т. Андрієнко [та ін.] ; М-во екобезпеки України. – Київ : Вища шк., 1999. – 231 с. : іл.

3. Камоликова О. Заповедники Канева / О. Камоликова // Ландшафт. Дизайн : каталог решений. – 2011. – № 2. – С. 48–49 : фот. цв.

 4. Канівський природний заповідник // Черкащина : універс. енциклопедія : докум.-публіцист. наук. фотоіл. іст. вид. / В. О. Жадько ; наук. консультант В. П. Андрущенко ; наук.-консультац. рада: В. П. Бех [та ін.]. – Київ : Експрес-Поліграф, 2010. – С. 390–391 : іл.

 5. Кирей Роман. Важлива турбота – зберегти болота / Р. Кирей // Урядовий кур’єр : газ. центр. органів виконав. влади. – 2020. – № 24. – С. 12.

 6. Любченко В. М. Канівський заповідник / В. М. Любченко // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – Київ : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2 : З – О. – С. 100–101 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

 7. Музеї Канева = The Kaniv museums : корот. путівник / ред. І. І. Семиреченський. – Дніпропетровськ : Промінь, 1977. – 86 с., [8] вкл. арк. : іл.

 8. На Тарасовой горе // Строительство и архитектура. – 1979. –№ 10. – С. 28 : фот.

 9. Чорний М. Г. Канівський природний заповідник / М. Г. Чорний, Л. О. Чорна // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2012. – Т. 12 : Кал–Киї. – С. 221 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.