Пам’ять великомучениці Катерини вшановується різними релігійними конфесіями. Святу Катерину вважають покровителькою дівочої долі. Пропонуємо ознайомитися з історією різних храмів, названих на честь святої Катерини.
В історичному середмісті Чернігова розташована пам’ятка архітектури – церква святої Катерини (Катерининська церква). Споруджена в 1715 р. на місці попереднього дерев’яного храму на честь героїзму козаків Чернігівського полку при штурмі Азова в 1696 р. під керівництвом Я. Лизогуба [1, с. 64].
Катерининська церква в Чернігові є найвизначнішою в Україні пам’яткою стилю українського (козацького) бароко XVII–XVIII ст., що збереглася в автентичному вигляді й відіграє роль містобудівної домінанти [1, с. 66]. Церква мурована, хрещата, дев’ятидільна, п’ятибанна. Композиція центрична, побудована пірамідально – з найвищою центральною банею та нижчими банями – над гранчастими рукавами архітектурного хреста [1, с. 64].
«Церкві властивий тонкий і оригінальний декор, дуже індивідуалізований на кожній грані. Фасади увінчані багатообломним, енергійно розкріпованим карнизом. Вертикальність композиції підтримання масивними наріжними пілястрами; більшість віконних отворів мають вертикально видовжені абриси. В інтер’єрі кожна просторова дільниця має висотно розкритий внутрішній простір. Всі вони поєднані високими стільчастими арками» – зазначає мистецтвознавець В. Вечерський [1, с. 64].
Катерининська церква одна з небагатьох, яка не зазнала значних перебудов за час свого існування, але зазнала руйнувань внаслідок бойових дій 1941–1943 рр. та 2022 р.
Прикладом поєднання народної дерев’яної архітектури та барокової архітектури є церква Катерини в с. Хоружівка Сумської обл., що зведена в середині XVIII ст. й розібрана в 1925 р. За дослідженням мистецтвознавця С. Таранушенка «це була тризрубна, одноверха церква. Центр в плані – восьмигранник, вівтар і бабинець – шестигранники. Стрункі зруби стін вівтаря і бабинця покриті стрімким наметовим дахом з димничками. Зруб стін центра майже на третину вищий зрубів вівтря і бабинця. Восьмигранна призма зрубу стін центра підкреслено вагома, а грані її напружено стрімкі. Крутий залом переводить об’єм центральної дільниці у низенький, присадкуватий світловий восьмерик. Банястий дах восьмерика завершується глухим ліхтарем». Церква освітлювалася вікнами, прорізаними в південних і північних гранях в два яруси.
«Маса і структура центрального зруба свідчать про відчутні відгуки будов “баштового” типу. Разом з тим ряд прикмет будови показує, що майстер використав елементи інших типів. Так, бабинець в плані не чотиригранник, а шестигранник. Отже, в церкві Катерини с. Хоружівки об”єднано прикмети кількох типів» – зробив висновок С. Таранушенко [13, c. 78].
За визначенням С. Таранушенка «на прикінці XVIII ст. особливо в середині і другій половині останнього десятиліття <…> майстри починають поєднувати в тій чи іншій мірі, більш чи менш вдало, народні традиційні приписи побудови планів і об’ємів з елементами класичного стилю. Змінюється ритміка мас, а верхи набирають все більш кулястої форми, подекуди з’являються портики з фронтонами» [14, c. 305].
Прикладом такої архітектурної композиції була церква Катерини в с. Протопопівка Харківської обл.
Побудовано церкву в 1796 р., зроблено обмір С. Таранушенком у 1927 р. На сьогодні церква не збереглася.
За планом церква належала до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотиригранного бабинця, чотирикутного центра та шестигранного вівтаря. Первісний план у Катерининській церкві зберігся цілком [13, c. 660–661].
Будівля церкви була одноверха, збудована з дубових, дуже добре припасованих у вінцях брусів [13, c. 660]. Головну увагу майстер приділив центрові. Він невисокий, а разом з тим маса його вагома [13, c. 668]. Всередині центрального зрубу були помітні сліди зрізаних циналів (круглих). Для сполучення центра з рукавами в південній і північній гранях зрубу стін вирізали широкі і високі просвіти. До бабинця добудовано двохстінок – притвор, що сполучав його з дзвіницею, яка стояла на захід від церкви, але зруб бабинця притому не порушено. У 1864 р. перероблено дах вівтаря. У зрубах стін, восьмериків і заломів церква в інтер”єрі зберегла первісний вигляд. Одвірки дверей, оздоблені дерев’яним різьбленням [13, c. 660].
Серед численних історичних пам’яток Херсона особливе місце займає Катерининський собор (1781–1786, архітектор І. Ситніков) [5, c. 257]. Будівля розміщена окремо від дзвіниці, збудована в класичному стилі, сприймається об’ємно й пластично [10, c. 9]. В архітектурній композиції собору використано так званий складний варіант хрестово-купольної композиції з видовженою вімою [5, c. 257]. Будівля має вдалі пропорції, що створюють враження урочистості й простору. Зовні собор прикрашено скульптурами святих. В нішах західного входу встановлено скульптурні фігури апостолів Петра і Павла, а на південному і північному фасадах – скульптури святої Катерини та святої Магдалини, створені скульптором Г. Замараєвим. Значну художню цінність мав іконостас, створений видатним українським художником В. Боровиковським. Десять ікон майстер виконав з певними відступами від православних канонів. Іконостас було знищено, лише три ікони зберігалися у фондах Херсонського краєзнавчого музею [10, c. 9–10].
Собор у радянські часи пристосований на музейне приміщення і перебував довгий час у аварійному стані. З часів незалежності України будівлю Катерининського собору повернули місцевій громаді. На початку ХХІ ст. проведено ремонтні роботи та зміцнено фундамент. Сьогодні собор потребує серйозної реконструкції [16, c. 21].
У розділі «Строительная летопись» видання «Строитель» за 1896 р. зазначено, що 28 квітня 1896 р. в м. Здолбунів Рівненської обл. осв’ячено церкву на честь великомучениці Катерини. Архітектурне рішення церкви було подібне до Свято-Вознесенької церкви (1895) у м. Козятин Вінницької обл. Інтер’єр церкви був опоряджений дубовим різьбленям, роботи віденьського майстра Кубелки. Ікони на золотому чеканному фоні були росписані одеським художником І. Саєнком [12, c. 507].
Катерининська церква (1914) – це велика за розміром будівля. Вона складається з квадратного нефу, до якого із заходу примикає прямокутний бабинець і притвор, а зі сходу – напівкругла вигнута на схід абсида із значно нижчими приміщеннями, що створює виразну композицію об’ємів. Над нефом підноситься восьмигранний верх, увінчаний високим шатром з декоративною маківкою. Фасад будівлі має багатий декор, в якому втілено характерні особливості так званого нео-російського стилю. Будівля відзначається високою якістю будівельних матеріалів, чіткістю мурування. Тому церква гарно збереглася до нині. Катерининська церква в м. Здолбунів Рівненської обл. належить до найбільш виразних зразків сакральної архітектури початку ХХ ст. на Рівненщині та мало досліджена [9, c. 25].
Велика грецька громада на території України вшановувала пам’ять святої Катерини зведенням на її честь храмів у містах Київ та Маріуполь Донецької обл.
У м. Київ на Подолі в 1739–1741 рр. збудовано цегляну церкву та в 1748 р. засновано грецький монастир святої Катерини [2, c. 27]. Монастир був важливою архітектурною домінантою в забудові Контрактової площі [3, c. 378].
Спочатку церква цього монастиря мала типово українські риси, була тричастинна, з трьома верхами. Наприкінці ХІХ ст. її перебудовано так, що лишився лише один – центральний – верх первісної барокової будівлі. Всередині грецька церква мала дуже гарний іконостас у стилі рококо [2, c. 27–28].
У 1912 р. поряд з церквою звели п’ятиповерховий будинок, через що постраждала стара церква [3, c. 379]. На початку 1920-х р., коли монастир було закрито, його великі будівлі використовували як виставкові зали. За інформацією з видання «Втрачені архітектурні пам”ятки Києва» «церкву грецького монастиря (Червона площа, ч. 2) розібрано 1929 року, бо її баня почала давати тріщини» [2, с. 28].
Подібна доля спіткала церкву святої Катерини в м. Маріуполь Донецької обл.
У 1868 р. церкву освячено на честь святої Катерини у відновленій будівлі колишньої церкви Харлампія. Церква святої Катерини належала грецькій громаді тому богослужіння проводилося грецькою мовою.
Будівля була кам’яна, трибанна; до неї прибудована дзвіниця, нижній поверх якої був кам’яний, а верх дерев’яний. Від старої церкви зберігся кам”яний престол, Євангеліє, ікона Богоматері та багато церковних речей [8 c. 122].
4 серпня 1857 р. в Києві освячена церква святої Катерини євангелісько-лютеранської спільноти, більше відома як Лютеранська кірха [6, с. 117].
Перша будівля дерев’яної церкви була зведена на Подолі. Але в липні 1811 р. під час великої пожежі будівля згоріла вщент.
Нова будівля церкви була також дерев’яна, але на кам’яному фундаменті та збудована на Печерську поблизу Кловського палацу. Інтер’єр був оздоблений київськими майстрами [6, с. 118].
У 1855 р. розпочалося будівництво кам’яної лютеранської церкви святої Катерини за проєктом І. Штрома, який архітектор виконав безкоштовно. Будівля мала розташовуватися поряд з дерев’яною будівлею церкви. Контролював будівництво архітектор П. Шлейфер [6, с. 118]. Кірха була побудована в дусі звичайних євангелістських храмів ХІХ ст. з незначними готичними деталями на кошти німецьких колоністів [3, с. 233–234]. Вона мала прекрасне освітлення та орган, виготовлений на замовлення в м. Кельн (Німеччина) [6, с. 119].
Доля більшості Катерининських церков є трагічною, тому сьогодні як ніколи потрібно приділити увагу збереженню пам’яток сакральної архітектури.
Більше про Катерининські церкви, що спорудженні в стилі українського бароко можна дізнатися з видань, вміщених до бібліографічного покажчика «Українське архітектурне бароко (середина ХVII – XVIII століття)» [15].
Використана література:
1. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України : виявлення, дослідження, фіксація : [монографія] / В. В. Вечерський ; М-во культури і мистецтв України, Держ. служба охорони культур. спадщини, Наук.-дослід. ін-т пам”яткоохорон. дослідж. – Київ : А+С, 2005. – 585 с. : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
2. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва / Т. Геврик ; мистецьке оформ. кат. М. Шуст ; Укр. музей (Нью-Йорк). – 4-е вид. – Нью-Йорк ; Київ, 1991. – 64 с. : іл. – Бібліогр.: с. 63–64.
3. Друг О. М. Вулицями старого Києва / О. М. Друг. – Львів : Світ, 2013. – 543 с. : кольор. іл., фот.
4. Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ : Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України, 2001 – Т. 10 : З–Зор. – 711 с. : іл., кольор. іл. – Бібліогр. в кінці ст.
5. Історія української архітектури / за ред. В. І. Тимофієнка ; авт. кол.: В. І. Тимофієнко (керівник) [та ін.] ; редкол.: В. Г. Штолько (голова) [та ін.] ; Укр. акад. архітектури. – Київ : Техніка, 2003. – 471 с. : іл. – Бібліогр.: с. 457–469.
6. Ковалинский В. Киевские хроники. Кн. 2. Юбилеи” 2012. События. Персоналии / В. Ковалинский. – Киев : Варто, 2012. – 318 с. : ил. – Имен. указ.: с. 305–318.
7. Малі міста України. Рівненська область : бібліогр. покажч. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант В. І. Дмитрук. – Київ : ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2017. – 288 с. : іл.
8. Мариуполь и его окрестности : отчет об учеб. экскурсиях Мариупол. Александров. гимназии / изд. почет. попечителя Д. А. Хараджаева. – [Репринт. изд.]. – Мариуполь : Типо-литогр. А. А. Франтова, 1892. – 529 с.
9. Науковий каталог архітектурних споруд Здолбунівського району Рівненської області / КиївНДІТІ ; керівник сектора Ю. П. Нельговський ; викон.: О. М. Годованюк, В. Т. Завада. – Київ, 1982. – 86 арк. : фот.
10. Поліщук, Є. Нове життя давньої фортеці / Є. Поліщук // Пам’ятники України. – 1972. – № 2. – С. 8–12 : іл.
11. Свято-Катерининський собор у Херсоні буде захищений від аварій на водопровідних мережах // Полімерні труби – Україна. – 2015. – № 3. – С. 5 : кольор. іл.
12. Строительная летопись // Строитель. – 1896. – № 10–11–12. – С. 498–511.
13. Таранушенко С. А. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України : повна редакція / С. А. Таранушенко ; переднє слово С. І. Білокінь ; передмова, наук. ред. В. В. Вечерський ; упоряд., примітки, покажч. О. О. Савчук. – Харків : Видавець Савчук О. О., 2014. – 895 с. : фот. – (Серія «Слобожанський світ» ; вип. 8). – Бібліогр.: с. 766–770. – Бібліогр. в підрядк. прим. – Покажч.: с. 860–878.
14. Таранушенко С. А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України / С. А. Таранушенко ; за ред.: М. П. Бажана, Г. Н. Логвина. – Київ : Будівельник, 1976. – 335 с. : іл. – Бібліогр.: с. 334. – Бібліогр. в підрядк. прим.
15. Українське архітектурне бароко (середина ХVII–XVIII століття) : ретроспект. бібліогр. покажч. / М-во розвитку громад та територій України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад. О. М. Клоченок ; редкол.: Г. А. Войцехівська [та ін.] ; наук. консультант В. В. Вечерський. – Київ, 2021. – 519 с. : іл., кольор. іл. – (Українські архітектурні стилі ; вип. 3). – Покажч.: с. 488–519.
16. Яновський С. Хресний шлях архітектурного шедевра / С. Яновський // Голос України. – 2012. – № 115. – С. 21 : іл.
