Холостенко Микола В’ячеславович – український архітектор, дослідник, реставратор давньоруських пам’яток архітектури в містах Київ, Чернігів, Путивль, Новгород-Сіверський та ін., педагог-фундатор Київської архітектурної школи КІБІ (нині КНУБА).

Народився 7 грудня 1902 р. в м. Київ (за іншими даними в м. Лодзь), де батько працював вчителем малювання і креслення в мануфактурно-промисловому училищі.

У 1906 р. родина переїхала в м. Бердичів.

Після закінчення чоловічої гімназії працював вчителем сільської школи та викладав малювання й креслення в Бердичівській школі № 2.

У 1922–1929 рр. навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були П. Альошин, О. Вербицький, В. Кричевський, І. Моргилевський, В. Риков.

Практику проходив на будівництві житла в м. Запоріжжя та спорудженні Держпрому в м. Харків.

У 1928 р. був одним з організаторів першої Всесоюзної конференції ОСА (Об’єднання сучасних архітекторів). Після неї М. Холостенко разом з однодумцями заснували Товариство сучасних архітекторів України (ТСАУ), що об’єднало молодих архітекторів та деяких студентів.

У 1929 р. після закінчення з відзнакою Київського художнього інституту був направлений до Київської філії проектного бюро НКВС.

У 1930 р. разом з Й. Каракісом, М. Гречиною, П. Юрченком, В. Заболотним та братом Є. Холостенком створюють товариство «Жовтень».

У 1930 р. розпочалася педагогічна діяльність М. Холостенка в Київському будівельному інституті, в якому він викладав архітектурне проектування на кафедрі архітектурного проектування поруч зі своїми вчителями.

М. Холостенко був активним учасником архітектурних конкурсів. Зокрема, за проект Українського державного театру масових дійств, створений спільно з П. Юрченком у 1930–1931 рр., журі присудило першу премію.

У 1934–1937 рр. М. Холостенко керував першою архітектурною майстернею Київської міськради, що з часом стала інститутом «Київпроект».

У 1937–1941 рр. очолював архітектурну бригаду «Київміськпроект».

У 1941–1943 рр. знаходився в окупованому німцями Києві.

У 1943 р. вивезений на примусові роботи до Німеччини.

Після визволення України М. Холостенко повертається в м. Київ.

У 1945 р. працював у державних архітектурних майстернях м. Києва.

У 1953–1958 рр. працював в інституті «Київпроект».

У 1959–1961 рр. працював головним архітектором республіканських науково-реставраційних майстерень Держбуду УРСР.

У 1961–1977 рр. працював в інституті «Київпроект».

За його проектами зведено майже 50 будівель та споруд, серед яких:

• житловий будинок на вул. Лютеранській, 21/12 (1930–1931) в м. Київ;
• житловий будинок на вул. Костельній, 11 (1931) в м. Київ;
• житлові будинки на просп. Перемоги, вул. Кудрявській та Саксаганського, 65 (середина 1930-х рр.) в м. Київ;
• житловий будинок на вул. Дарвіна, 8 (1940–1950) в м. Київ.

За проектами М. Холостенка зведено зразково-показові котеджі селищ Ветеранів (1947–1955), верстатозаводу (1948–1950) та на Багриновій горі (1948–1953).

Під його керівництвом і за безпосередньої участі було розроблено проекти:

• реконструкція театру ім. Івана Франка (1959–1960);
• Центральний ботанічний сад АН УРСР (у співавторстві).

Проте більша частина повоєнного життя та творчості архітектора була присвячена вивченню пам’яток історії та архітектури XVII–XVIIIст. За результатами досліджень надруковано 25 фундаментальних наукових праць. Дослідження давньоруської будівельної технології та композиційних особливостей дозволили реконструювати первісний вигляд пам’яток, відкрити окремі елементи їхнього інтер’єру.

Робота М. Холостенка в містах Чернігів та Київ:

• зробив реконструкцію дво- та однокамерного теремів ХІ–ХІІ ст.;
• знайшов один із скарбів срібних прикрас доби Київської Русі;
• уточнив дату будівництва Іллінської церкви;
• провів дослідження архітектурних особливостей і технології будівництва П’ятницької церкви та Успенського собору;
• за його проектом відновлено Борисоглібський собор у первісному вигляді (1952–1958);
• провів дослідження Спасо-Преображенського собору (1966–1969);
• реконструював початковий вигляд Десятинної та Кирилівської церков, чернігівських княжих теремів;
• простежив долю Києво-Печерської лаври;
• підготував каталог зразків цегли архітектурних пам’яток Х–ХІІІ ст.;
• розробив концептуально-проектну пропозицію зі створення історико-археологічного парку-музею «Стародавній Київ» (1970);
• брав участь у відновленні П’ятницької церкви та Золотих воріт.

Помер М. Холостенко 3 травня 1978 р., похований на Міському кладовищі «Берківці».

Список використаних джерел:

1. Бажанова Т. Николай Холостенко / Т. Бажанова // Декоративное искусство СССР. – 1982. – № 5. – С. 42–43: ил.

2. Малійова О. В Творчий шлях видатного зодчого і педагога М. В. Холостенко : до ювілею кафедри АПЦБС КНУБА / О. В Малійова // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: наук.-техн. зб. Вип. 40 / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; редкол.: М. М. Дьомін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 2015. – С .74–81. − Бібліогр.: 9 назв.

3. Холостенко Микола В’ячеславович / уклад. Т. М. Ладан // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. Вип. 8 (спец.) : Архітектурна школа КІБІ-КНУБА : до 70-річчя діяльності / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Укр. акад. архітектури, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; за наук. ред. В. І. Єжова ; редкол.: М. М. Дьомін (голов. ред.) [та ін.]. – Київ, 2000. – С .119–120. – Бібліогр. в кінці ст.

4. Холостенко Микола В’ячеславович // Український радянський енциклопедичний словник : в 3 т. Т. 3 : Портулак – Ь. / редкол.: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. – Вид. 2-е. – Київ, 1987. – С. 580 : іл.