У світі споруджено багато храмів, названих на честь Різдва Христового. Перший і найвідоміший з них – храм у Віфлеємі, закладений у 327 р. Св. Єленою – матір’ю імператора Костянтина Великого, будівництво якого завершено в 333 р., а освячено 31 травня 339 р. В Україні храми на честь свята Різдва Христового почали будуватися з ХІ ст. Найвідомішими є церкви Різдва Христового в Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври, Галичі, Володимирі-Волинському, Тернополі та на Поштовій площі в м. Києві, також засновано монастирі Різдва Христового в містах Жовкві Львівської обл. та Володимирі-Волинському Волинської обл.

Найдавніша в Україні церква Різдва Христового знаходиться у Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. Як вважає О. Воронцова, вона виникла між 1058 і 1062 рр., коли чисельність братії збільшилась [4, с. 28]. Як зазначено у праці О. Корусь, триярусний іконостас з церкви Різдва Христового з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, є найбільшим її експонатом. Автор посилається на документи, в яких зазначено, що його зроблено в 1802 р., ймовірно, майстром А. Туманським. У процесі реставрації, наголошує автор, під верхнім шаром знайдено ікони, що були написані раніше, отже, оновлення іконостасу триває [15]. Як стверджується у книзі «Путеводитель к святыне Киева: с планом и видами г. Киева» (1891 р.): «У церкві Різдва знаходиться гробниця: преподобного Лонгина, воротаря Печерського» [26, с. 23].

Церква Різдва Христова, збудована на Подолі в м. Києві, розташована на розі Олександрівської вулиці (нині Сагайдачного) і Поштової площі, мала для українців особливе значення. З 6 по 8 травня 1861 р. в ній стояла труна з тілом українського поета Т. Шевченка перед тим, як його прах було відвезено на Чернечу гору до м. Канева Черкаської обл. Відтоді поширилася і друга назва церкви – Шевченківська.
На підставі аналізу літературних і архівних джерел можна уявити, якою була церква, дізнатися про історичні події, пов`язані з нею [2, 6, 9-14,1 6, 23, 24, 32, 38].
Так, дослідивши історію спорудження храму, Л. Толочко та М. Дегтярьов наголошують: «…в 1543 р. церква Різдва Христова на Подолі згадувалася в ревізькому звіті королівських комісарів» [32, с. 155]. К. Шероцький у путівнику «Киев» зазначав, що в 1564 р. після пожежі було споруджено нову церкву, яка перебудовувалася у 1729 та 1744 рр., у 1809 р. закладено сучасну церкву [38, с. 132].
Як зазначає Л. Ошуркевич, «…у 1845 р. поновлюються ікони іконостасу й виконується «частковий» стінопис в інтер”єрі храму» [23, c. 137]. Незважаючи на цей ремонт, зовнішній вигляд храму залишався скромним.
Як стверджують Л. Толочко та М. Дегтярьов, «у 1860-х рр. поряд з церквою побудували поштову станцію. Таке розташування храму і станційного будинку на тривалий час визначило вигляд нинішньої Поштової площі» [32, с.161].
Найзначніші ремонтні роботи, за визначенням згаданих вище дослідників, розгорнулися у 1909 р. Так, «у 1911 р. до вівтаря з північного і південного боку прибудували невеликі, круглі в плані ризницю і паламарню. У тому ж році був нарешті реалізований проект М. Казанського із влаштування опалення в церкві. Цього ж року почалося оновлення інтер`єру головного об`єму храму» [32, c. 163-166]. Іконостас був перезолочений і розділений на дві частини, оскільки раніше К. Шероцький у своєму путівнику по Києву назвав його «строгим, простолинейным, но благородным» [38]. Храм було знесено в 1935 р., проте в 2002-2005 рр. реалізовано розроблений у творчій архітектурній майстерні «Ю. Лосицький» проект його відновлення, що повернуло Києву чудову пам`ятку. Значна кількість збережених архівних креслень і фотодокументів дала змогу провести таке відтворення з високим ступенем достовірності.

У центрі м. Тернополя, на розі вулиць Руської і митрополита Мстислава, знаходиться старовинний храм оригінальної архітектури – церква Різдва Христового, або, як її ще називають, Середня, яка належить до найдавніших споруд міста. Як зазначає Л. Я. Чень у своїй праці, присвяченій вивченню особливостей оборонних церков Галичини: «Оборонна триконхова церква Різдва Христового в Тернополі збудована в 1602-1608 рр. на місці згорілої наприкінці XVI ст. церкви біля міського валу. Храм кам”яний з масивними стінами завтовшки до 2 м» [37, c. 7-8]. Про оборонне значення храму може свідчити і світлина В. К. Федорець, зроблена в 1951 р., адже на ній ми бачимо масивні стіни з високо розміщеними вікнами, які відігравали роль бійниць [35]. Споруда є пам’яткою архітектури національного значення. Знаходиться в центрі м. Галича Івано-Франківської обл. Точна дата побудови церкви невідома, проте, як зазначає Р. Мацалак: «Одні дослідники датують кінцем ХІІ – початком XIV ст., інші – початком XV ст.» Автор наукової розвідки детально описала історію споруди, внесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток України [20, с. 30-35].
Не менш цікавим є й дослідження А. Івченка, присвячене цій святині. Історик наголошує на ролі священника М. Вінницького в тому, що храм набув сучасного вигляду [35, с. 58-59]. Не оминають увагою цю давню споруду й художники, зокрема З. Соколовський [27, с.15].

У містах Жовкві Львівської обл. та Володимирі-Волинському Волинської обл. існують старовинні монастирі Різдва Христового. Історію монастиря Різдва Христового чину святого Василя Великого у м. Жовкві Львівської обл. вивчало багато дослідників. Як зазначає, зокрема, М.-В. Куян, у 1682 р. монастир отримав «під опіку дерев’яну церкву Різдва Христового (початку 17 ст.) у м. Жолкев (нині Жовква Львівської обл. У 1691 р. церква згоріла. 1723-33 побудовано мурований храм з дзвіницею та монаршим корпусом» [18, c. 627-628]. Н. Щербина наголошує, що іконостас нової церкви (1697-1699 рр.) був виконаний жовквівським майстром іконопису І. Рутковичем [39, с. 39]. В. Овсійчук також зазначає, що «Вищим творчим досягненням Рутковича є іконостас жовквівської церкви Різдва Христового, намальований упродовж 1697-1699 років» [22, с. 602-610].

Цікавими для сучасників є дослідження М. Теодоровича – педагога, церковного та громадського діяча, історика-краєзнавця Волині кінця XIX ст. (зокрема церковної Волині). У своїй праці «Історико-статистичний опис церков та приходів Волинської єпархії» автор надав описи 1477 приходів і церков 10 волинських повітів, до яких додав історичні тексти, документи, свідчення священиків, інші записи. У дослідженні згадано церкви Різдва Христового у с. Курмань (нині с. Тернівка Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл.) [29, с.200], с. Васьковичі Коростенського р-ну Житомирської обл. [29, c. 357-358], смт Клевані Рівненського р-ну Рівненської обл. [30, c. 499-500], с. Чеснівський Раковець (нині Тернопільська обл.) [31, c. 216] та містечку Заславлі (нині Ізяслав Хмельницької обл.) [31, c.323-324].
У розвідці києвознавця М. Кальницького «Храми Києва», крім вищезгаданої церкви Різдва Христового на Подолі, подано також інформацію про церкву Різдва Христового («Теплу Софію»), зведену в 1720-х рр. як трапезну Софійського монастиря, у 1822 р. перейменовану на честь свята Різдва Христового [13, c. 103]. Також цю церкву згадує у своєму путівнику по Києву К. Шероцький [38, c. 75-76].

У добу войовничого атеїзму було знищено багато церков – шедеврів архітектури. Про деякі нагадують лише світлини. Так, на світлині 1908 р. ми можемо побачити церкву Різдва Христового, зведену в 1783 р. в м. Харкові і знищену в 1930-х рр. [36]. Проте про деякі з них й документальні згадки. Так, В. Вечерський згадує церкву Різдва Христового в с. Шептаках Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл., яку збудовано гетьманом К. Розумовським для селян в одному з його маєтків [3, c. 200]. П. Степенькіна подає опис знищеної церкви Різдва Христового в м. Корсуні-Шевченківському Черкаської обл. [28, c. 37].

Ми живемо в епоху відновлення зруйнованих християнських святинь та спорудження нових храмів. Для мешканців м. Києва та Оболоні знаковим є збудований у 2005-2007 рр. новий храм Різдва Христового архітекторів В. Ісака, О. Калиновського, Р. Ховалко [34, c. 108-113]. М. Кальницький зазначає: «Упродовж багатьох століть культові будівлі були головними містобудівними домінантами. Саме тому вони позначали напрями розвитку архітектурних форм і стилів в усій різноманітності. Їх проектування та зведення було й донині залишається справою першорядної уваги» [13, c. 5].
Тож, як закликає відомий український поет М. Бакай: «Будуймо храм – духовний храм, щоб жили діти і онуки. Будуймо храм, щоб разом нам дійти до злагоди, і до злуки».

Список використаної літератури
1. Бєлов І. Д. Комплексне рішення по відновленню технічного стану підземної церкви Різдва Христова Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври / І. Д. Бєлов, М. О. Вабіщевич, О. П. Дєдов // Нові технології в будівництві. – 2015. – № 29. – С. 10-17 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
2. Будзинская Н. Церковь Рождества Христова / Н. Будзинская // Купола. – 2005. – № 2. – С. 11-13 : цв.ил.
3. Вечерський В. В. Гетьман К. Розумовський і пам’ятки, пов’язані з його діяльністю / В. В. Вечерський // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень / М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культ. спадщини. – Київ, 2007. – Вип. 3. – С. 186-218 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
4. Воронцова Е. А. Киевские пещеры : Путеводитель / Е. А. Воронцова. – Киев : Амадей, 2005. – 174 с. : ил.
5. Галич = Halych : путівник / Нац. заповідник «Дав. Галич» ; упоряд. та авт. тексту: Ю. Лукомський, М. Костик. – Львів : Манускрипт-Львів, 2003. – 24 с. : іл. – (Історичні міста України = Historic Towns of Ukraine). – Текст парал. укр. та англ. мовами.
6. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва / Тит Геврик // Пам’ятки України. – 1990. – № 2. – С. 19-38.
7. Гирич І. Київ. Люди і будинки / Ігор Гирич. – Київ : Либідь, 2016. – 431 с. : іл.
8. Гнідець Р. Б. Колір як чинник сакралізації форми в архітектурному просторі храмових будівель / Р. Б. Гнідець // Будівництво України. – 2011. – № 6. – С. 23-32 : фото цв.
9. Дегтярёв М. Культовое зодчество архитектора Меленского А. И. / М. Дегтярёв // БудМайстер. – 2013. – № 1. – С. 5-7 : ил.
10. Кальницкий М. Б. Подол : путеводитель / М. Б. Кальницкий ; фот. О. И. Ранчуков. – Киев : Ассоц. “Укрреклама”, 1996. – 47 с. : ил. – (Знакомьтесь: Киев).
11. Кальницкий М. Восставшая из пепла / М. Кальницкий // Дом Индекс : Участки. Дома. Квартиры.- 2010. – № 5. – С. 50-56 : цв.ил.
12. Кальницкий М. Почтовая площадь – ворота Подола / М. Кальницкий. – Киев : Варто, 2015. – 95 с. : фот. – (Киевская мозаика ; вып. 1).
13. Кальницький, М. Б. Храми Києва / М. Б. Кальницький. – Київ : ВД Дмитра Бураго, 2006. – 252 с. : іл. – Бібліогр.: с. 242-244.
14. Ковальчук И. Воссоздание Рожденственской церкви :/ И. Ковальчук // A+C:Art+Construction : Архитектура и строительство. – 2006. – № 1. – С. 140-145 : цв.ил., планы, фасады.
15. Корусь Е. Возрождённые сокровища / Е. Корусь // Антиквар. – 2014. – № 10. – С. 14-31 : ил.
16. Кулешова Т. Діяльність першого міського архітектора А. І. Меленського в Подільській частині Києва на початку ХІХ ст. / Т. Кулешова // Поділ і ми. – 1997. – № 4. – С. 16-17 : іл.
17. Кухаренко Р. І. Повернення зруйнованих святинь / Р. І. Кухаренко // Імперія нерухомості, будівництва та архітектури. – 2005. – № 2. – С. 10-17 : ил.
18. Куян М. – В. Жовквівський монастир Різдва Христового / М. -В. Куян // Енциклопедія Сучасної України . Т. 9. (Е-Ж) / НАН України, Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2009. – С. 627-628.
19. Лосицький, Ю. Г. До питання архітектурних копій у відтворенні національного архітектурного спадку / Ю. Г. Лосицький // Праці Науково-дослідного Інституту пам’яткоохоронних досліджень / редкол. : В. І. Клочко [та ін.]. – Київ, 2005. – Вип. 1. – С. 69-79.
20. Мацалак Р. Церква Різдва Христового в Галичі / Р. Мацалак // Пам’ятки України : історія та культура. – 2013. – № 6(189). – С. 30-35 : плани, a-кольор. фот.
21. Монастир Різдва Христового в м. Жовква Львівської обл. Церква Серця Христового [1612-1682 рр.]: [фотографія]. – [Б. м. : б. в., 1957]. – 1 арк. : фот.
22. Овсійчук В. Західноукраїнське барокове малярство / В. Овсійчук // Українське бароко / кер. проекту Д. Наливайко. – Х. : Акта, 2004. – Т. 1. – С. 569-634 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
23. Ошуркевич Л. Стінопис та іконостас церкви Різдва Христового в Києві. Проект відтворення / Л. Ошуркевич // Вісник [Інституту “Укрзахідпроектреставрація”] / редкол.: М. Бевз [та ін.]. – Львів, 2003. – Чис. 13.– С. 135-148 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
24. Похилевич Л. І. Краєзнавчі праці [про Київську губернію] / Л. І. Похилевич. – Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2007. – 339 с. : іл. + 2 карти-вкладки. – (Бібліотека української краєзнавчої класики). – Геогр. покажч.: с. 293-311. – Імен. покажч.: с. 312-337.
25. Прогулянка Волинню та Луцьком : путівник / уклад., авт. тексту П. Троневич ; авт. тексту, наук. ред. О. Карліна.– Київ : Балтія-Друк, 2015. – 159 с. : кольор. іл.
26. Путеводитель к святыне Киева : с планом и видами г. Киева / Изд. Киев. Свято-Владимир. Братства. – Киев : [б. и.], 1891 (Тип. С. В. Кульженко). – 102, II с. – 17 вкл. л. ил., план.
27. Соколовський З. Архітектура в малюнках – пасія життя / З. Соколовський // Архітектурний вісник. – 2003. – № 2. – С. 14-15 : іл.
28. Степенькіна П. До питання становлення української церкви / П. Степенькіна // Корсунський часопис : [зб. ст.] / Корсунь-Шевченків. держ. іст.- культ. заповідник. – Корсунь-Шевченківський, 2006. – № 15. – С. 26-50. – Бібліогр.: 54 назви.
29. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 1. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский / Н. И. Теодорович. – Почаев : [б. и.], 1888 (Тип. Почаево-Успен. Лавры). – 430, [1], IV с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
30. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 2. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский / Н. И. Теодорович. – Почаев : [б. и.], 1889 (Тип. Почаево-Успен. Лавры). – С. 435-1120, I-VII. – Библиогр. в подстроч. примеч.
31. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 3. Уезды Кременецкий и Заславский / Н. И. Теодорович. – Почаев : [б. и.], 1893 (Тип. Почаево-Успен. Лавры). – 687, IX с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
32. Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. – Київ : Техніка, 2003. – 174 с. : іл. – (Національні святині України).
33. Холостенко М. Андрій Меленський (до 180-річчя з дня народження) / М. Холостенко // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1947. – № 1. – С. 41-42.
34. Храм Різдва Христового на Оболоні в Києві // A+C:Art+Construction : Архитектура и строительство. – 2009. – № 2/3. – С. 108-113 : кольор.іл., пл.
35. Церква Різдва Христового [в м. Галичі Івано-Франківської обл.] // Івченко А. С. Найвидатніші храми України : путівник / А. С. Івченко. – Харків : Клуб сімейн. дозвілля, 2010. – С. 58-59 : кольор. іл.
35. Церква Різдва Христового 1602-1608 рр. в м. Тернопіль : [вид частини фасада з півночі : ближній ракурс : фотографія] / фот. В. К. Федорец. – [Б. м. : б. в.], 1951. – 1 арк. : фот.
36. Церква Різдва Христового XVII-XVIII ст. в м. Харків [знищена в 1920-х рр.] : [загальний вигляд з південного сходу : дальній ракурс : фотографія]. – [Б. м. : б. в.], 1908. – 1 арк. : фот.
37. Чень Л. Я. Особливості оборонних церков Галичини / Л. Я. Чень // Будівництво України. – 2015. – № 5. – С. 2-11 : іл.
38. Шероцкий К. В. Киев : путеводитель: с планом г. Киева и 58 ил. / К. В. Шероцкий ; Изд. В. С. Кульженко. – Киев : [б. и.], 1917 (Фото-лито-тип. С.В. Кульженко). – [8], 346, VIII с. : рис., 18 вкл. л. ил.
39. Щербина Н. Жовква – город в стиле Ренессанс / Наталья Щербина // Строительство & реконструкция. – 2010. – № 11. – С. 38-39 : фото цв.