ХVІІ Заболотнівські читання

12 жовтня 2023 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулися ХVІІ Заболотнівські читання «Архітектурна та будівельна книга в Україні» на тему «Творча спадщина родини Кричевських».

2023 рік – символічний для бібліотеки рік, що пов’язаний зі 125-річчям від дня народження Володимира Гнатовича Заболотного, видатного українського архітектора, і 25-річчям присвоєння його імені Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці.

Фахівці бібліотеки, готуючись до її 80-річчя і досліджуючи документи Центрального державного архіву вищих органів влади України, опрацювали особову справу В. Г. Заболотного, першого Президента Академії архітектури УРСР, в якій заслуговує на увагу науковців автобіографія В. Г. Заболотного, складена ним власноруч 14.02.1952 року. Автобіографію, що розповідає про дитячі і юнацькі роки, професійне становлення, творчий шлях зодчого, а також підбиває результати роботи академії перших років діяльності, фахівцями бібліотеки перекладено українською мовою і підготовлено до опублікування в матеріалах ХVІІ Заболотнівських читань.

У заході взяли участь науковці різних установ, архівісти, музейники, бібліотекарі.

У виступі директора Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного Наталії Світлої наголошено на важливості проведення Заболотнівських читань, під час яких науковцями оприлюднюються цікаві факти, повідомлення, результати архівних розвідок і бібліографічних досліджень з обраної теми.

Наталією Світлою зазначено, що першоджерела важливі для осмислення передумов подій та ролі персоналій у становленні академічної бібліотеки. Вона, зокрема, повідомила, що в архіві бібліотеки зберігається унікальний документ – доповідна записка науковиці М. І. Вязьмітіної в Президію Української філії Академії архітектури СРСР про створення архітектурної бібліотеки, в якій записано перші кроки з її організації. Зазначено, що в 1943 році, забронювавши з мандатом Держуніверситету особові книжкові зібрання відомих архітекторів Іполита Моргилевського, Василя Кричевського, Смика, Жука та інших, М. І. Вязьмітіна почала пошук приміщення для зберігання документів. Вона звернулася за допомогою до архітектора П. Ф. Альошина, який посприяв у вирішенні питання і всі книжки було розміщено в колишній київській квартирі Василя Кричевського на вул. Горовиця, 12, квартира 3-А.

Також у доповідній записці зазначено, що в лютому 1944 року Марія Вязьмітіна, будучи директором Наукової бібліотеки, почала займатися придбанням літератури й обладнання, проводити передплату журналів тощо. Підтвердження факту здійснення організаційних заходів зі створення бібліотеки в лютому 1944 року було знайдено в Центральному державному архіві вищих органів влади України в справі 601 «Накази Української філії Академії архітектури СРСР» (фонд 4802). На основі архівної справи виявлено, що в. о. Голови Президії Української філії Академії архітектури СРСР В. Г. Заболотний, призначений на цю посаду наказом філії академії № 1 від 03.01.1944 року, відразу почав формувати кадровий склад філії академії і підписав низку наказів, пов”язаних з кадровими призначеннями. Так, у наказі № 4 від 16.02.1944 року кандидата філологічних наук Марію Іванівну Вязьмітіну зараховано на посаду в. о. директора Наукової бібліотеки Української філії Академії архітектури з 16.02. 1944 року.

Марія Бугаєва, головний спеціаліст відділу використання документів та комунікацій Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України), зазначила, що творчість братів Кричевських – це, без сумніву, визначне явище української культури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Династія Кричевських належить до знаних українських мистецьких родин, які своєю творчістю збагачували національні традиції як основу загальнолюдських цінностей. Митці родини Кричевських працювали в багатьох галузях художньої культури – архітектурі й малярстві, графіці й дизайні, кіно й театрі.

Пані Марія розповіла, що в ЦДАМЛМ України зберігаються документи родини Кричевських. Також значний масив документів, що стосується життя й творчої діяльності родини Кричевських, відклався в особових фондах багатьох діячів культури й мистецтва.

Продовжуючи тему дослідження джерел, Віктор Вечерський, кандидат архітектури, історик архітектури розповів про персоналію Василя Кричевського, що представлена у Великій українській енциклопедії.

У своєму виступі пан Віктор відзначив, що мистецька творчість В. Кричевського різноманітна й універсальна, на кшталт великих майстрів доби Відродження: архітектор, художник-графік, живописець, сценограф, художник кіно, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, дослідник українського народного мистецтва, колекціонер, музеєзнавець, педагог.

Серед доповідачів – Тетяна Бернацька, провідний бібліограф відділу бібліографічної та довідково-інформаційної роботи бібліотеки, яка ознайомила учасників заходу з бібліографічним покажчиком про В. Г. Кричевського, підготовленим фахівцями бібліотеки та приуроченим до 150-річчя від дня його народження й 70-річчя дня пам’яті. Науковим консультантом був доктор мистецтвознавства Андрій Пучков.

Пані Тетяна, зокрема, зазначила, що до покажчика ввійшли бібліографічні матеріали за період 1903–2023 років і включають монографії, публікації в періодичних виданнях і збірниках, графічні документи й фотоматеріали.

Особливу цінність в покажчику становлять дві статті про Василя Кричевського, одна з яких редакційна стаття «Основні віхи життя й діяльності В. Г. Кричевського», що підготовлена на основі джерельної бази бібліотеки, й стаття головного наукового співробітника ДНДІТІАМ, доктора архітектури Володимира Євгеновича Ясієвича (1929–1992) «Василь Кричевський – співець українського національного стилю» (1991), що є рукописом, відредагованим і підготовленим для покажчика Андрієм Пучковим за матеріалами домашнього архіву.

Про перетин біографій Василя Кричевського й Павла Альошина розповіла дослідниця архітектури, історик архітектури Києва Олена Мокроусова.Науковиця, зокрема, зазначила:«Зрозуміло, що ці два видатні архітектори були знайомі один з одним і часто перетиналися по роботі. Хоча ані друзями, ані навіть приятелями не були – занадто різними були особистостями, мали різні уподобання і, вочевидь, світогляд». Далі пані Олена розповіла про спільні проекти та заходи, в яких обидва архітектори брали участь.

Про твори Василя Кричевського, які зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська», розповіла Ірина Абрамова, завідувач сектору «Музей “Будинок митрополита”» відділу «Софійський музей».

На думку пані Ірини, Василь Кричевський – виняткова, універсальна постать в історії українського мистецтва кінця ХІХ – середини ХХ століть. Він творив в архітектурі й малярстві, був новатором українського мистецтва книги, першим художником українського кіно. У 1918 році на замовлення Голови уряду Української Народної Республіки Михайла Грушевського розробив дизайн державного герба України, печаток, паперових грошей і марок УНР. А ще він прекрасно орієнтувався у світовій художній культурі й досконало знав українську народну творчість, бувчудовимпедагогом і постійно вчився сам. У кожній мистецькій царині В. Кричевський, за словами письменника Ю. Яновського, «…як сміливий конквістадор, відкривав і завойовував нові землі, нові істини».

Цікавою, насиченою фактами й подіями, була подорож київськими адресами Василя Кричевського, яку провів для присутніх Антон Короб, краєзнавець, дослідник історії архітектури й містобудування. Автор супроводжував свою розповідь візуальною презентацією найбільш знакових будівель, пов”язаних з приватним життям і діяльністю митця.

Як зауважив А. Короб, київський етап життя й творчості майстра дуже важливий. Київ – це місто, де розвинувся талант В. Кричевського й де він безпосередньо впливав на культурне життя країни. Прекрасне місто, яке згадував і відтворював у своїх малюнках Василь Григорович навіть в еміграції, по той бік океану, на іншому континенті.

Олександр САВЧУК, фахівець Центру українських студій та краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька ХНУ імені В. Н. Каразіна, кандидат філософських наук у доповіді «Орнаменти в творчості Василя Кричевського» розповів про ще одну яскраву грань творчості митця – орнаментну спадщину, якої, на жаль, збереглося менше, ніж було створено.

Як зазначив доповідач, В. Кричевський застосовував орнаменти у графіці, архітектурі, екстер”єрі й інтер’єрі будівель, які він проєктував. Але найбільше орнаментів залишилося в ескізах, які В. Кричевський створював протягом життя. На жаль, ранніх ескізів та ескізів 1920-х – 1930-х років збереглося мало, повної статистики немає. Багато було втрачено протягом його життя. Відомо про невеличку кількість орнаментів, що зберігаються в музейних установах Києва, Канева, Полтави, Сум, Харкова й Опішні. Невдовзі вийде друком альбом орнаментів Василя Кричевського, в якому вміщено 194 зразки його орнаментів та ескізів.

На завершення заходу, підбиваючи результати, Світлана Шостак, завідувач відділу соціокультурної діяльностіДержавної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного, підкреслила, що творчий доробок родини Кричевських становить величезну культурну цінність вітчизняного й світового значення.

У межах читань відбулася презентація фондової виставки Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного «Про родину Кричевських у фондах бібліотеки».

Повний виклад матеріалів ХVІІ Заболотнівських читань «Архітектурна та будівельна книга в Україні» на тему «Творча спадщина родини Кричевських» буде опубліковано в інформаційно-аналітичному огляді «Діяльність Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного у 2023 році».