8 липня 2026 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція відомого києвознавця, письменника, дослідника та бібліофіла Аркадія Третьякова «Книгарні в старому Києві».

Аркадій Павлович Третьяков − киянин у четвертому поколінні, географ за фахом і києвознавець за покликанням. Працював у науково-дослідних і проєктних інститутах Києва, а також у комерційних структурах. Є автором численних публікацій у наукових збірниках. На сьогодні його творчий доробок налічує одинадцять книжок.

Відкрила захід завідувачка відділу соціокультурної діяльності Світлана Шостак. Вона наголосила на багаторічній плідній співпраці бібліотеки з києвознавцем, згадавши численні презентації, лекції та творчі зустрічі, що відбувалися в бібліотеці за його участю.

Наукові дослідження Аркадія Третьякова присвячені історії Києва кінця ХІХ − початку ХХ століття. У своїх публічних виступах він майстерно поєднує архівні джерела з візуальними матеріалами, що дає змогу слухачам глибше пізнати історію міста й відкрити для себе маловідомі сторінки його минулого.

Як зазначив дослідник, наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття в Києві існувала добре розвинена мережа книжкових магазинів. У ході своїх досліджень він виявив понад 100 книгарень, які розташовувалися переважно в центральній частині міста − на Хрещатику, вулицях Фундуклеївській, Прорізній, Володимирській, Олександрівській, Анненківській, Великій Житомирській, Безаківській, Миколаївській, а також на Бібіковському бульварі й Подолі.

Під час лекції було продемонстровано відеоряд із рекламними оголошеннями київських книгарень того часу та подано короткі відомості про їхніх власників. Це зробило розповідь більш наочною й змістовною. Аркадій Третьяков підкреслив, що ці матеріали переконливо свідчать про широке розповсюдження книжкової торгівлі в Києві та її важливу роль у культурному житті міста. Власники книгарень активно долучалися до громадської діяльності, підтримували освіту, науку, благодійність і книговидання. Саме довкола книжкових крамниць формувалися осередки читацької культури, які сприяли розвитку й популяризації книги.

Наприкінці лекції учасники поставили запитання щодо джерельної бази дослідження, особливостей опрацювання матеріалів та особистих читацьких уподобань лектора, на які він дав вичерпні відповіді.

Захід об’єднав дослідників, краєзнавців і всіх, хто цікавиться історією Києва та цінує друковане слово. Лекція вкотре засвідчила, що історія міста зберігається не лише в архітектурі чи архівах, а й на сторінках книжок, які впродовж століть формували культурний простір Києва.