Малі міста займають особливе місце в історичному розвитку держави – в них сформована її національна культура. Тільки вони, а не великі мегаполіси є справжнім обличчям країни. Тому збереження їх архітектурної та історичної пам’яті є дуже важливою місією. І тоді саме «створення умов для забезпечення розвитку малих міст – має бути чітким державним пріоритетом».
Та, на жаль, в Україні й досі існує багато провінційних міст, про яких майже нічого не знають… І не тому, що в них немає історії, а мабуть, тому, що замало уваги приділяється їх сучасності.
Саме такому невеликому, але дуже мальовничому куточку України і присвячена книжкова виставка «Історія малих міст України: м. Зміїв Харківської області», що експонується у приміщенні Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного.
Зміїв – маленьке містечко в Харківській області, розташоване на березі Сіверського Донця серед живописних пагорбів річкової долини. Перші письмові згадки про Зміїв припадають на ХІІ ст. За свідченням літописів, Новгород-Сііверський князь Ігор Святославович, ведучи боротьбу проти половців, використовував низку городищ уздовж Дінця, серед яких було й Зміївське. Однак під час татаро-монгольської навали воно було зруйноване. У другій половині XVI ст. на цьому місці виник Зміївський сторожовий пост. У царському указі 1571 р. намічено шлях сторожових роз’їздів від Путивля до р. Мож і вниз до «Змієва кургану».
Місто Зміїв було одним з осередків повстання під проводом С. Разіна на Слобідській Україні. На території міста та поблизу нього збереглися залишки двох давньослов’янських поселень черняхівської культури (II- ІVст. н.є). Слід зазначити, що до 1976 року місто мало назву Готвальд.
Видання, що експонуються на виставці широко розкривають історичне і культурне середовище міста, його сакрально-архітектурну спадщину та побут всієї Слобожанщини, зокрема. Історичну сторінку міста Змієва висвітлюють такі видання: Д.І. Багалій «Історія Слобідської України» (1993),«Старинные города Харьковщины: Змиев» (1992), Д.І. Гнатюк Визначні місця України (1958), Філарет (Д.Г. Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской Епархии (2005).
Відомості про сакральну спадщину міста подають такі рідкісні видання, як: А. Ратшин Полное собрание исторических сведений о монастырях и церквях… (1852), Таранушенко С. «Пам’ятники мистецтва старої Слобожанщини» (1922). Також багато цікавих фактів про назву міста можна дізнатись з книги А.П. Коваля «Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України» (2001). Історію геральдики Змієва розкриває нове ілюстроване видання: «Герби міст України» (2001). Досить цікавим є етнографічне видання О.В. Астахова «Свята та побут Слобожанщини» (2004).
Представлені книги на виставці дають всім охочим уявлення про історичну спадщину та надбання архітектурної скарбниці малого українського містечка. Виставка розкриває історію виникнення і розвитку Змієва, що несе в собі не тільки свою міську культуру, а й підіймає дух національної культури, зокрема. Виставка покликана не лише нагадати новому поколінню про історію малого міста, але й розповісти про неповторність та необхідність збереження його пам’яток, розбудити приспану патріотичність українського людства.
