У 2011 р. на державному рівні відзначається 300-річчя з дня заснування Олешківської Січі. Саме тому надзвичайно актуальним стало засідання бібліотечного клубу «Національні святині», що відбулося 23 червня 2011 р. в читальній залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного. Присвячене воно було батьківщині Січі – місту Цюрупинську Херсонської обл., що до 1928 р. називалося Олешками.  

До засідання бібліотечного клубу в приміщенні бібліотеки було відкрито книжкову виставку «Історія малих міст України: м. Цюрупинськ Херсонської області». З експонованих видань читачі й шанувальники бібліотеки мали змогу ознайомитися з історією і сучасністю м. Цюрупинська Херсонської обл. З загальними відомостями про Цюрупинськ можна ознайомитися на сторінках довідника «Міста України». Зокрема, там йдеться про дату заснування міста – 1084 р., площу 60,5 км2 й кількість населенням 24 011 осіб (станом на 05.12.2001 р.).   

Історію становлення герба міста знаходимо у виданні А. Б. Гречила «Герби міст України: (XIV – I пол. XX ст.)», де описано кілька історичних варіантів – герб 1844 р. (у червоному полі річковий бог із золотим скіпетром спирається на перекинуту амфору, з якої тече срібна вода); герб 1893 р. (у синьому полі срібний запорозький корабель).   

У книзі Ю. М. Кругляка «Ім’я вашого міста» йдеться про походження назви міста. Згідно з нею, першу назву Олешки виводять від слова «ольха» й перекладають як «лісова країна». Місто називалося Олешками через розташування в пониззі Дніпра великої кількості Олешківських пісків. У 1928 р. Олешки перейменовано на Цюрупинськ на честь партійного і державного діяча О. Д. Цюрупи (1870-1928), який народився і провів дитячі роки в Олешках. Відомості про О. Д. Цюрупу ми знаходимо в численних довідкових виданнях («Радянська енциклопедія історії України»).

З «Географічної енциклопедії України» довідуємося про загальні природно-кліматичні особливості Цюрупинська. Місто розташоване на лівому березі Кінки (рукав Дніпра). Поверхня міста плоска. Пересічна температура січня -3,0оС, липня +23,0оС. Опадів 370 мм на рік. Площа зелених насаджень 637,6 га.   

У фундаментальному виданні «Історія міст і сіл Української РСР. Т. Херсонська область» читач знайомиться з віхами історії Цюрупинська. Уперше поселення згадується в 1084 р. як град Олешшя, у якому князь Давид «захопив греків і забрав у них все майно». Оскільки це шкодило русько-візантійській торгівлі, князь Всеволод змушений був надати князеві-ізгою Давидові Дорогобуж.    В путівнику «Путешествие по Херсонщине» наведено припущення про олешківське походження відомого військового діяча Аттіли. Одним із ареалів проживання гунів наприкінці IV – на початку V ст., ймовірно, були землі сучасних Цюрупинського й Голопристанського районів Херсонської обл. Можливо, що саме тут і народився володар гунів, видатний полководець, державний діяч Аттіла.    Після монголо-татарської навали й поселення татар у Причорномор’ї Олешки занепали.

Наступні відомості про місто згідно з «Історією міст і сіл Української РСР. Т. Херсонська область» пов’язані з тим, що після зруйнування Кам’янської Січі запорозькі козаки приєдналися в 1708 р. до І. Мазепи й разом з ним покинули Україну. В 1709 р. знищено Чортомлицьку Січ. У 1711 р. запорозькі низові козаки на чолі з кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком (?-1733) рушили на південь. Вони оселилися на території Кримського ханату, заклавши під протекцією турецького султана кіш нижче впадіння в Дніпро р. Інгульця – в м. Олешках. Кость Гордієнко протягом 1711-1728 рр. був кошовим отаманом Олешківської Січі.   

У збірнику наукових статей «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні» вміщено інформацію про відносини олешківців з мешканцями Російської імперії. Російська влада забороняла козакам з Олешківської Січі перетинати державний кордон, мотивуючи це тим, що вони прибічники покійного І. Мазепи й водночас турецькі піддані. Проте низові козаки долали цю заборону. Час від часу російські військові затримували й заарештовували запорожців на кордоні. 

У путівнику «Путешествие по Херсонщине» вміщено фрагмент діорами з Цюрупинського краєзнавчого музею, на якій зображено панораму Олешківської Січі. За свідченнями очевидців, Олешківська Січ мала лише 2 десятини (трошки більше 2 га) землі й мала вигляд правильного чотирикутника з валами до двох аршин (близько 1,42 м) заввишки з редутами й воротами в північній частині.    У травні 1728 р., коли на відновлене гетьманство був обраний авторитетний серед запорожців Данило Апостол, в Олешківській Січі стався своєрідний збройний переворот. Прихильники російського протекторату розгромили курені опонентів, скинули з кошівства мазепинця Костя Гордієнка і, забравши військові клейноди, рушили на човнах угору по Дніпру, де зупинилися на р. Кам’янці поблизу сучасного с. Мілове Бериславського р-ну Херсонської обл. На місці Олешківської Січі встановлено пам’ятний знак.    В Олешках до 1845 р. існували залишки козацьких укріплень: рови, вали й редути, однак згодом їх заорали й засадили шелюгою, щоб затримати наступ піску на місто. Після завоювання Криму Російською імперією на місці козацьких укріплень у 1784 р. оселили 50 родин державних селян. Село отримало давню назву Олешки.  Після заснування в 1784 р. державними селянами Олешків деякий час населений пункт паралельно називався Дніпровськом. Через рік сюди прибуло ще 258 переселенців.    Після утворення у 1802 р. Таврійської губернії Олешки перевели до розряду містечок і визначили центром Дніпровського повіту. Слобідки й хутори, розташовані поблизу Олешок, у пореформлений час були адміністративно відокремлені від містечка й названі селом Олешки. Основними заняттями населення було землеробство, садівництво, рибальство, баштанництво й виноградарство.

На початку ХХ ст. в Олешках не було великих промислових підприємств. Діяли лише друкарня, кустарні майстерні, олійниця, паровий млин, невелике підприємство для виготовлення шипучих вод і 13 вітряків.    У 1923 р. Олешки стали центром району Херсонського округу Одеської губернії. Під час Другої світової війни Цюрупинськ було окуповано в період з 10 вересня 1941 р. до 4 листопада 1943 р. В період окупації в місті діяли партизанські загони. Близько 500 мешканців міста загинули на фронтах.  У 1958 р. розпочалося спорудження целюлозного заводу. Його було проголошено всесоюзною ударною комсомольською будовою. У 1962 р. Цюрупинський целюлозний завод почав роботу (його світлину ми знаходимо на сторінках «Історії міст і сіл Української РСР. Т. Херсонська область»).    У 1960-х рр. у місті також діяли завод металовиробів, харчокомбінат з цехами консервним і безалкогольних напоїв, молокозавод, рибний завод, об’єднане господарство залізничного транспорту тощо.   

У Цюрупинську та на його околицях знайдено гунські поховання IV–V ст. Знахідки, виявлені в цих похованнях, є цікавими зразками ювелірного мистецтва тих часів. Серед них – бронзова позолочена діадема, інкрустована напівдорогоцінним камінням, золоті ланцюжок і сережки, поясні комплекти (світлини цих знахідок вміщено в путівнику «Путешествие по Херсонщине»).    На околиці Цюрупинська зберігся цвинтар «Панкєєва дача» з кам’яною каплицею, збудованою у стилі неокласицизму. Назва походить від купців Панкєєвих, похованих тут. Родина Панкєєвих була відома в Олешках меценатською діяльністю. У Цюрупинську знаходиться приміщення колишньої гімназії, в якій навчався український драматург, письменник-сатирик Микола Гурович Куліш. Поряд з будинком розташовано пам’ятник митцю.    Місто Олешки до кінця життя снилося російському актору Євгену Матвєєву (Федотов «Родная кровь», Будулай «Циган», Захар Дерюгін «Любовь земная», Мухін «Любить по-русски» та ін.).                                           

 Список видань, експонованих на виставці:

1. Авдальян М.М. Херсонский экономический административный район : (Геогр. очерк) / М. М. Авдальян. – Херсон : Кн.-газ. изд-во, 1960. – 130 с. : 2 карты.
2. Белоусова Е.М. Херсон – Аскания Нова : Маршрутный путеводитель / Е. М. Белоусова, А. Э. Вирлич. – Одесса : Маяк, 1968. – 90 с. : ил.
3. Географічна енциклопедія України. В 3 т. Т. 3. П-Я / Укр. Енцикл. ім. М.П. Бажана ; відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1993. – 479 с. : іл.
4. Гнатюк Д.І. Визначні місця України / упоряд.: Д.І Гнатюк, Б. І. Силін; редкол. І. О. Ігнаткин [та ін.]. – К. : Держполітвидав, 1958. – 723 с. : іл.
5. Гречило А.Б. Герби міст України: (XIV – I пол. XX ст.) / А.Б. Гречило, Ю.К. Савчук, І.І. Сварник. – К. : Брама, 2001. – 399 с. : іл.
6. Ивченко А.С. Вся Украина [Текст] : Путеводитель / А. С. Ивченко. – К. : Картографія, 2005. – 655 с. : ил.
7. Історична геральдика українських міст / уклад. О. Білецький. – К. : Cram kreative, 2005. – 12 с.+24 листівки.
8. Історія міст і сіл Українскої РСР. В 26 т. Херсонська область / Ін-т історії АН УРСР ; голов. редкол. П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. т. О. Є. Касьяненко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – 687 с. : іл., 11 вкл. арк. – Бібліогр. в підрядк. прим. – Імен. покажч.: с. 660-672. – Геогр. покажч.: с. 673-682.
9. Киев – Херсон : Путеводитель / ред. В. В. Чернобильский. – Днепропетровск : Промінь, 1977. – 109 с. : 16 вкл. л.
10. Киевская старина. – 1886. – Т. XV.
11. Міста України: Інформаційно-статистичний довідник. – К.: АВК–Росток, 2007. – 128 С. – (Корисний довідник).
12. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : Зб. наук. ст. Вип. 9 / НДЦ Часи козацькі, УТОПІК, Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК ; Відп. ред. Д. Я. Телегін. – К. : [б. и.], 2000. – 227 с. : рис. – (Б-чка “Часи козацькі”). – Бібліогр. в кінці ст. в прим.
13. Попов, К. О. Херсонська область : (Геогр. нарис) / К. О. Попов. – К. : Рад. шк., 1959. – 129 с. : іл., 1 вкл. мапа. – (Області Української РСР)
14. Путешествие по Херсонщине: Путеводитель / Авт.-сост. А. Паталах [и др.]. – Херсон : Надднепряночка, 2005. – 275 с. : ил., карты.
15. Радянська енциклопедія історії України. Т. 4. Розлив-Яцкевич / редкол. А. Д. Скаба (відп. ред.) [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1972. – 573 с. : іл., мапи, 11 вкл. арк.
16. Удовик С.Л. Южная Украина : Путеводитель / С. Л. Удовик. – К. : Ваклер, 2007. – 159 с. : ил., карты. – (Живописная Украина).
17. Украинская советская энциклопедия. Т. 12. Функционализм – Ящур / редкол. Б. М. Бабий [и др.]. – К. : Гл. ред. УСЭ, 1985. – 627 с. : ил., 20 вкл. л., 8 л. карты.
18. Універсальний словник-енциклопедія: УСЕ / Ред. рада: М. В. Попович (голова) та ін. – 4-е вид., перероб. і доп. – Львів : Тека, 2006. – 1430 с. : іл., герби, мапи.
19. Херсон : Путеводитель / авт. Е. М. Белоусова [и др.]. – 2-е изд., доп. – Симферополь : Таврия, 1977. – 96 с. : ил., 8 вкл. л.
20. Херсонський краєзнавчий музей : Путівник / авт. С. Г. Бойко [та ін.]. – Одеса : Маяк, 1971. – 136 с. : іл.
21. Яковенко, Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України : IX-XVIII ст. / Яковенко Н. – 2-е. вид. перероб. та розш. – К. : Критика, 2005. – 582 с. : іл.