23 жовтня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбувся інтерактивний захід «Колірна симфонія Олександра Мурашка» про творчість художника, педагога, громадського діяча Олександра Олександровича Мурашка.
«Я народився разом з Україною і хочу бути її вірним сином» – такими словами художника відкрила захід музеєзнавиця, директорка Музею історичного центру міста Києва, українська поетеса Наталя Клименко.
Пані Наталя запропонувала присутнім пройтися шляхами життя й творчості видатного українського живописця. Дитинство майбутнього живописця пройшло серед мальовничих пейзажів Чернігівщини, до семи років його виховувала бабуся, яка замість казок розповідала про козацтво. Вітчим Олександр Іванович Мурашко був знаним іконописцем та різьбярем по дереву, саме він і його колеги розгледіли потенціал юного художника. Олександр Мурашко вступив до малювальної школи, а згодом – до Санкт-Петербурзької академії мистецтв. В Академії мистецтв він навчався в Іллі Рєпіна, а згодом, як найкращий студент, продовжив освіту в Парижі й Мюнхені.
Ще в Парижі О. Мурашко захопився роботами художників-імпресіоністів, він почав відходити від академічної техніки, намагаючись поєднати різні живописні прийоми. Художник виробив власний неповторний стиль у поєднанні імпресіонізму, модерну й реалізму. Ще за життя роботи українського митця широко експонувалися за кордоном, саме з його іменем в Європі на початку ХХ століття асоціювалось українське мистецтво.
Олександр Мурашко дуже любив Київ – місто, де народився й жив. Він мріяв перетворити Київ на відомий мистецький центр, подібний до Мюнхена. Мурашко був не лише талановитим митцем, а й реформатором українського мистецтва. Одним із перших, хто заговорив про потребу створення Національної художньої академії. Художник став співзасновником Української академії образотворчого мистецтва. Майстер багато сил і енергії вкладав у виховання молодої генерації митців та був чудовим педагогом.
Наталя Клименко під час зустрічі цитували уривки зі «Спогадів про Олександра Мурашко» Тіни Омельченко, учениці майстра, звичайної сільської дівчини, якій пощастило певний час жити в родині класика українського живопису й навчатися в його майстерні. Авторка зображує митця не лише як педагога, висвітлюючи принципи його викладання й стосунки зі студійцями, але й як звичайну людину: описує його вподобання й звички, розповідає про кумедні й драматичні випадки, свідком яких була сама або про які чула від Мурашка.
Це надзвичайно зворушлива й весела розповідь, написана полтавською говіркою. Зі сторінок постає справжній Мурашко – рафінований інтелігент, що не цурається чистити корову або самостійно колотити масло.
Як зазначила Наталя Клименко, спогади Тіни Омельченко надзвичайно важливі «для окреслення мистецького й людського обличчя майстра», адже на сьогоднішній день дослідникам відома тільки коротка автобіографія, складена художником 1909 року. Доля Олександра Мурашка завершилася трагічно – він загинув від рук більшовиків, як власне, і більшість українських митців того часу. Проте художник прожив яскраве й цілеспрямоване життя, залишив після себе спадщину, яка й досі надихає та вражає.
Наталя Клименко нагадала, що нещодавно в Національному художньому музеї України розпочався масштабний мистецький проєкт «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції», присвячений до 150-річчю від дня народження митця й запросила присутніх відвідати виставку.
Фахівцями бібліотеки до заходу підготовлено фондову книжково-ілюстративну виставку «Художник світла», присвячену Олександру Мурашку. Виставка стала інформаційним супроводом інтерактивного заходу «Колірна симфонія Олександра Мурашка».
