Комаровський Олександр Володимирович (06.06.1945, м. Київ – 05.12.2002, м. Київ) – заслужений архітектор України, академік Академії архітектури України. Закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (1971 р., майстерня Є. І. Катоніна). З 1976 р. – член Національної спілки архітекторів України.

Відтоді працював у проєктному інституті «Київпроект», керівником і вчителем був О. І. Малиновський.

У 1991–1998 рр. – керівник персональної архітектурної майстерні «О. Комаровський».

З 1998 р. – директор «Архітектурного бюро “О. Комаровський”».

Олександр Комаровський створював об’єкти, які тепер вважаються прикрасою Києва. Головним пріоритетом творчої майстерні архітектора стали громадські комплекси та хмарочоси, які увійшли до панорами столиці.

Реалізовані проєкти архітектора в м. Києві:

• готелі «Національний» та «Козацький» (обидва 1981);
• будинок профспілок (1985);
• апаратно-студійний комплекс Національного телебачення (1986–1992);
• офісно-діловий центр «Horizon Office Towers» на вул. Шовковичній, 42-44 (1995–1999);
• мечеть Ар-Рахма (1996–2000);
• 15-поверховий адміністративний будинок Верховної Ради України на вул. Садовій, 3 (1998–2002);
• 33-поверховий бізнес-центр «Парус» у Печерському районі столиці (2005–2006) та ін.

Проєкти О. Комаровського (не реалізовані):

• реконструкція Національного спортивного комплексу «Олімпійський» з будівництвом торговельно-ділового центру;
• комплекс житлових 34-поверхових будинків на ж/масиві Троєщина;
• житловий комплекс «Дніпровська пристань»;
• житловий комплекс по вул. Б. Хмельницького;
• житловий будинок по вул. Січових Стрільців.

Окремо варто зазначити про роботу архітектора над проєктом і забудовою Майдану Незалежності. Так, у 1985 р. колектив архітекторів під керівництвом О. Комаровського отримав Державну премію СРСР в галузі літератури, мистецтва й архітектури за проєктування та забудову сучасної площі Майдану Незалежності, здійснену в 1976–1981 рр. На поздовжній вісі, яку фіксував готель «Україна» (тоді «Москва») було встановлено монумент (1977, скульптори В. Бородай, В. Зноба, архітектори О. Малиновський, М. Скібіцький).

Незважаючи на політично-плакатну декларативність, монумент було вирішено пропорційно влучно і гармонічно з терасами та сходами, що вели до готелю. На нижній терасі ліворуч від постаменту було влаштовано фонтан у вигляді кількох ярусів дзеркал, з’єднаних прозорими плівками спадаючої води. Їхні прямокутні поверхні, в яких відображалися скульптури, колонади й аркада консерваторії, ритмічно узгоджувалися зі ступінчастими площадками біля підніжжя монумента, забрукованими гранітними плитами. Нове ідейне навантаження площі обумовило реконструкцію північної частини, яку було здійснено до святкування 1500-річчя м. Києва (1984). Периметральну забудову було завершено: на місці старих будинків збудовано три нових, масштабно й стилістично узгоджених з будівлями 1950-х рр.

Напівкругла у плані північно-східна частина площі отримала симетричне завершення з п’яти будівель. Навпроти головпоштамту зведено Будинок профспілок, в якому метричний ряд пілонів, масивний карниз на аркатурі й кронштейнах, лоджія входу та галерея першого поверху підтримують ордерну структуру Головпоштамту. Замість старого фонтану багатоструменевим акцентом постав новий великий фонтан, кругла форма просторої чаші якого узгоджувалася з напівкруглою формою площі. З боку Хрещатика до фонтану вела широка алея, обабіч якої розміщувалося по три менших фонтана з круглими чашими, лавами для відпочинку, декоративними деревами [1, с. 96].

У 2001 р. під керівництвом О. Комаровського розпочалася наступна реконструкція столичної площі Майдану Незалежності зі спорудженням монументу на честь проголошення незалежності України (скульптор А. Кущ).

При реконструкції було створено багаторівневий простір під усією пішохідною частиною площі. Зелений схил біля підніжжя готелю «Україна» було замінено на суцільну скляну стіну, за якою у товщі пагорбу ховається декілька рівнів торгового центру. Поверхня Майдану прикрасилася різноманітними елементами сучасного будівництва. Оновлена на початку ХХІ ст. форма головної площі держави викликала безліч суперечок, але згодом до неї звикли.

Новаторські роботи О. Комаровського постійно викликали гарячі суперечки громадськості, а в архітектурному середовищі – це ознака дійсно гарної роботи.

З іменем О. В. Комаровського назавжди пов’язаний архітектурний вигляд Києва кінця ХХ ст.

Архітектор пішов у розквіті творчих сил, на злеті натхнення, залишивши про себе добру пам’ять.

 

Список використаної літератури:

1. Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / Центр іст.-містобуд. дослідж. ; за заг. ред.: М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова ; редкол.: М. М. Дьомін (голова) [та ін.] ; фот.: О. С. Пермінов, М. М. Шомін. – Київ : Центр іст.-містобуд. дослідж., 2008. – 363 с. : іл.
2. 80 провідних архітекторів за 80 років НСАУ // А+С: Art+Construction. – 2017. – № 1/2. – С. 24–103 : портр.
3. Всем ветрам назло // The Architect. – 2009. – № 8. – С. 16–20 : ил.
4. Забельская М. На Майдане Независимости появится еще один « Глобус»… подземный / М. Забельская // БудМайстер. – 2002. – № 9. – С. 9 : ил.
5. Застройка Спортивной площади // Архитектура и престиж. – 2002. – № 1. – С. 20 : ил.
6. Кілессо С. К. Комаровський Олександр Володимирович / С. К. Кілессо // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2014. – Т. 14: Кол–Кос. – С. 168 : іл.
7. Колонна независимости [Текст] // A+C: Art+Construction. – 2012. – № 3/4. – С. 111 : ил.
8. Комаровский А. Площадь Независимости: другой город / А. Комаровский // А.С.С. – 2002. – № 4. – С. 19 : ил.
9. Комаровський О. В. [Некролог] // БудМайстер. – 2002. – № 23/24. – С. 41.
10. Новые проекты Киева // Архитектура и престиж. – 2002. – № 2. – С. 34–36.
11. Олейник Е. Ценою жизни [памяти А. Комаровского] / Е. Олейник // Архитектура и престиж. – 2002. – № 5/6. – С. 10–13 : ил.
12. Олександр Комаровський = Alexander Komarovskiy // Архітектори Києва : альб.-довід. / голов. ред. О. В. Корнієнко ; передм. М. Дьомін. – Київ, 2001. – С. 64–65 : іл.
13. Сьомка С. В. Біотектонічний аспект у гармонізації сучасної міської забудови / С. В. Сьомка // Будівництво України. – 2014. – № 2. – С. 2–7 : іл.
14. Украинская высота: 1995–2005 : [высотное строительство на Украине] // A+C: Art+Construction : Архитектура и строительство. – 2005. – № 6. – С. 121–187 : ил.
15. Шевченко А. Н. Освещение офисного здания Верховной Рады / А.Н. Шевченко // Світло люкс. – 2005. – № 1. – С. 22–23 : ил.

 

Підготувала Анастасія Проценко