У фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного зберігаються унікальні роботи вітчизняних і зарубіжних архітекторів, серед яких зібрання гравюр відомого італійського архітектора, гравера, археолога – Джованні Баттіста Піранезі (1720–1778), 300-річчя від дня народження якого відзначає світова архітектурно-мистецька спільнота у 2020 році.
Найвідомішою серією гравюр у мистецькій спадщині Джованні Піранезі є сюїта «Види Риму», над якою він почав працювати ще з 1748 р. й продовжував майже до кінця свого життя [6, с. 69]. Працюючи виключно з чорно-білою гамою, він розширював і випрямляв перспективи римських вулиць, радикально перебільшував масштаб будівель і змінював їхнє розташування. Іноді фантазуючи, йому вдавалося залишатися точним у передачі деталей і структури зображуваних споруд [4, с. 22, 24]. На великих за розміром аркушах, що зазвичай потребують розгляду на відстані, автор талановито вміщував усі деталі античної архітектури міста, створюючи своєрідні «портрети» площ, будівель, арок, мостів, руїн, гробниць, сходів, майстерно вимальовуючи найдрібніші фрагменти колон, статуй, орнаментів [6, с. 74]. За допомогою чіткої деталізації в зображенні античних споруд, виконаної майстром, майбутні будівельники можуть вивчати ази архітектури та містобудування. Під кожною гравюрою підпис: «Винайшов і вирізав Піранезі, архітектор у Римі» [6, с. 72]. Всього протягом життя він виконав близько 1800 гравюр, виданих у 23 книгах [1, с. 29].
Джованні Піранезі – автор багатьох проектів реконструкцій архітектурних пам’яток Італії, зокрема відомих старовинних споруд Риму. За його проектом побудована церква Мальтійського ордену Санта-Марія дель Пріорато (1765) – найголовніше архітектурне досягнення Джованні Піранезі [4, с. 88]. Там пізніше було й поховано майстра [4, с. 90].
Науковці, мистецтвознавці продовжують досліджувати архітектурний та художній спадок Джованні Піранезі, його вплив і значення на формування різних течій та стилів як в класичній архітектурі, так і мистецтві графіки [4, с. 109–111].
Мистецька спадщина художника поза часом. Підтвердженням стала виставка «Metropolis. Минулі утопії майбутнього» на «Книжковому арсеналі» в 2018 р. з експонуванням офортів Джованні Піранезі з фонду бібліотеки [3, с. 237]. Сучасне трактування його гравюр довело, що і через століття роботи майстра «живі» і вони «звучать».
Саме так свого часу характеризував талант художника В. Заболотний, президент Академії архітектури УРСР, який рекомендував студентам вивчати архітектурну композицію на роботах великих майстрів, зокрема Джованні Піранезі, який, на його думку, був видатним композитором в архітектурі [2, с. 68].
У його чорно-білому виконанні зображень «живих» античних споруд звучить справжня мелодія, треба тільки її почути…
Список використаних джерел:
1. Асеев Ю. С. Великий мастер архитектурной графики / Ю. С. Асеев // Строительство и архитектура. – 1979. – № 2. – С. 28–29 : ил.
2. Діяльність Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного у 2018 році : інф.-аналіт. огляд / Мінрегіон України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного ; уклад.: Г. А. Войцехівська, Н. В. Світла ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.), Д. О. Мироненко , В. М. П’яскіна. – Київ, 2019. – 239 с.
3. Діяльність Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного у 2008 році : інф.-аналіт. огляд / Уклад. Г. А. Войцехівська ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) , Д. О. Мироненко, О. П. Пацеля. – Київ, 2009. – 95 с.
4. Дьяков Л. А. Джованни-Баттиста Пиранези / Л. А. Дьяков. – Москва : Изобразит. искусство, 1980. – 119 с. : ил., портр.
5. Пиранези. Виды Рима : [гравюры]. / худож., гравер: Д. Пиранези, Ф. Пиранези. – [Б. м. : б. и., 18–]. – Вып. 1. – [33] л.
6. Сидоров А. А. Пиранези как архитектурный мыслитель / А. А. Сидоров // Архитектура СССР. – 1934. – № 8. – С. 69–75 : ил.
7. Фотоальбом избранных офортов Джованни Баттиста Пиранези (венецианского архитектора (1720–1778) и гениального гравера-офортиста) / под общ. ред. С. А. Торопова. – Москва : Проектно-техн. артель «Репродукция», [1935]. – 8 с., 101 фот.
