Корнієнко Борис Миколайович (28.04.1871, Кропивницький — 20.04.1916, Харків) – український архітектор.

У 1893 році закінчив Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів.

Упродовж 1895–1900 років молодий архітектор брав участь у будівництві комплексу Миколаївської лікарні в Харкові як помічник архітекторів Г. Шторха та А. Шпигеля. Будівництво тривало п’ять років і стало першою великою роботою початківця в галузі архітектури.

У 1899–1912 роках Б. Корнієнко обіймав посаду міського архітектора Харкова.

У 1912–1916 роках працював у будівельному відділенні Харківського губернського правління. Саме цей період став найактивнішим у забудові міста, і значна кількість споруд, що нині є пам’ятками архітектури, була спроєктована ним.

Архітектор багато проєктував і будував; його роботам притаманний масштаб – це багатоповерхові прибуткові будинки, житлові комплекси, школи, готелі, цирк, культові споруди. У своїй діяльності Б. Корнієнко приділяв особливу увагу якості будівельних робіт, а також враховував індивідуальні особливості кожного замовлення.

Важливою рисою творчості архітектора була стильова різноманітність. Його роботи відзначаються різною пластичною мовою: він працював у неостилях, використовував форми необароко, неоготики, модерну, а також модернізованих історичних стилів, зокрема українського модерну. Найчастіше звертався до класичного архітектурного модерну, який набував популярності в Харкові. До цього стилю належали, зокрема, готель «Метрополь», цирк «Муссурі», маєтки та прибуткові будинки С. Гулька.

Борис Корнієнко проєктував і будував у Харкові численні споруди різного призначення, серед яких:

• школа та міський поштамт (початок ХХ ст., не збереглися);
• Суздальські та Красні торговельні ряди (початок ХХ ст., перебудовані);
• прибуткові будинки (1900);
• особняк купця Сруля-Нахіма Гулька (1903);
• прибутковий будинок Петра Гаврилова (1903);
• житлові будинки (1903, 1910, 1912, 1913, 1914);
• торгова школа Товариства прикажчиків (1904);
• ломбард (нині Історичний музей, 1908–1912);
• кінотеатр (1908);
• будинок міліції (1909);
• цирк-театр «Муссурі» (1908, перебудова 1912);
• прибутковий будинок Фреймана (у співавторстві з архітектором Б. Покровським, 1912);
• прибутковий будинок Табак-Кабакова (1912);
• селянський будинок Харківського земства (1912);
• прибутковий будинок купця Сруля-Нахіма Гулька (1913);
• прибутковий будинок купця Михайла Уткіна (1913);
• готель «Метрополь» Шустова (1914, не зберігся);
• старообрядницька церква Успіння Пресвятої Богородиці (1914, не збереглася).

Однією з найвиразніших споруд Харкова є будівля Історичного музею, архітектура якої яскраво демонструє майстерність Б. Корнієнка. Тут зодчий використав усі можливості фігурної цегляної кладки, яка формує деталі та елементи фасадної композиції. У 2012 році оригінальну темно-теракотову цеглу було перефарбовано у світло-жовтий колір, що змінило автентичний вигляд споруди.

Серед визначних будівель вирізняється також масивний п’ятиповерховий прибутковий будинок у стилі еклектичного модерну, багато оздоблений барельєфами та скульптурами. Цю споруду з Г-подібним внутрішнім корпусом архітектор звів у 1913 році на замовлення підприємця М. Уткіна.

На вулиці Мар’їнській за проєктом архітектора було споруджено будівлю Торгової школи Товариства взаємодопомоги прикажчиків. Вона вирізняється багатим декоративним оздобленням і використанням фігурної цегляної кладки.

Будинок купця Лисикова, зведений у 1887 році, у 1912 році був реконструйований Б. Корнієнком у стилі модерн із використанням різноманітної архітектурної пластики фасаду – лоджій, еркерів і майолікового фриза.

Будівлю цирку архітектор звів із червоної цегли для театрального підприємця Герасима Муссурі. Вона була розрахована на 4000 глядачів. У 1912 році споруду переобладнали під оперний театр «Муссурі». Для будівлі характерні витягнуті вертикальні вікна еркерів і трапецієподібні фасади з декоративним оздобленням.

Більшість будівель, споруджених за проєктами Б. Корнієнка, мають статус пам’яток архітектури Харкова.

Борис Миколайович Корнієнко пішов із життя досить рано – у віці 45 років.

Підготувала Анастасія Проценко

Список рекомендованих джерел:

1. Коровкіна Г. А. Флоральні мотиви в архітектурі модерну Харкова / Г. А. Коровкіна // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка» ; ред.-видавн. рада: Н. І. Чухрай (голова), О. Я. Юрків ; редкол.: Б. С. Черкес (відп. ред.) [та ін.]. – Львів, 2016. – № 856: Архітектура. – С. 215–222 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

2. Полякова Ю. Ю. Корнієнко Борис Миколайович / Ю. Ю. Полякова // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2014. – Т. 14: Кол–Кос. – С. 521 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

3. Розенфельд М. Фасади. Харків / М. Розенфельд. – Харків : Асса, 2025. – 207 с. : іл., кольор. іл., портр. – Текст парал.: укр., англ.

4. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. / В. І. Тимофієнко ; Київ. міськдержадмін., Голов. упр. містобудування та архітектури. – Київ : НДІТІАМ, 1999. – 477 с. – Бібліогр.: с. 437–475.

5. Харьков. Архитектура, памятники, новостройки : путеводитель / Б. Г. Клейн [и др.] ; сост.: А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц. – 2-е изд., испр. и доп. – Харьков : Прапор, 1987. – 151 с., [8] вкл. л. : ил.

6. Харьков вчера, сегодня, завтра / Ю. М. Шкодовский ; худож.-оформитель А. С. Юхтман. – 2-е изд., испр. и доп. – Харьков : Фолио, 2002. – 207, [32] с. : ил. – Библиогр.: с. 198–199. – Алф. указ.: с. 200–204.

7. Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже ХІХ–ХХ веков / В. Е. Ясиевич. – Киев : Будивэльнык, 1988. – 184 с. : ил. – Библиогр.: с. 178–181. – Имен. указ.: с. 181–183.