Ковальчук Михайло (Міхал) (1855, м. Станіслав, (Івано-Франківськ) – 14. 03.1938, Львів) – архітектор, художник, реставратор.
У 1874–1880 роках навчався на будівельному відділі Цісарської королівської політехнічної школи у Львові, яку закінчив з відзнакою (попередниця Національного університету “Львівська політехніка”.)
У 1880–1882 роках переймав європейський досвід у галузі будівництва й архітектури в Італії.
З 1882 р. молодий архітектор працював у Львові, де спочатку став асистентом професора Ю. Захаревича у Львівській політехніці, а з 1887 року – там же працював на посаді доцента.
З 1886 року архітектор працював над зведенням житлових, громадських і сакральних споруд у м. Львові.
До 1890-х років у його діяльності переважали стилі історизму – неоренесанс, необароко, неорококо, часто з мальовничими застосуванням веж, еркерів, високих черепичних дахів, з металевими балюстрадами, поливяної глини, майоліки, ліпнини.
У 1901–1914 роках архітектор працював у різних версіях сецесії (модерну), застосовуючи асиметричну композицію, кераміку та скульптуру, стилізацію народного будівництва в дерев’яних деталях.
Михайло Ковальчук одним з перших застосував у Львові закопанський стиль.
У 1896–1899 роках керував реставрацією латинської кафедри. за його ескізами виконано стінопис вітражів у вікнах із трактуванням у дусі сецесії готичних орнаментальних мотивів.
У 1896 році архітектор досліджував технічні питання консервування руїн Чортківського замку та руїн в Комарні.
У 1898 році брав участь у підготовці документів щодо стану церкви Різдва Богородиці в м. Рогатині.
У 1899 році займався складанням плану і кошторису реставраційних робіт костьолу в м. Дрогобичі.
М. Ковальчук мав активну життєву позицію і був членом багатьох товариств: Політехнічного товариства у Львові, Товариства будівничих у Львові, Товариства розвитку та вдосконалення міста, Інженерної палати.
Серед об’єктів архітектурної спадщини архітектора:
споруди санаторію «Маріївка» біля м. Винники (нині місто у складі Львівської міської територіальної громади; 1887–1891, співавтор Я. Шульц);
вілла у с. Брюховичі під Львовом (1891–1892);
будинок архіву карт на вул. Личаківській, 2 (1891–1892, співавтор В. Пжетоцький);
прибуткова кам’яниця на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери), 83–85 (1892);
дерев’яна церква св. Параскеви у с. Желехів (нині с. Великосілки Львівської обл. (1892);
палац в с. Угерці Незабитовські (нині с. Угри Львівської обл.; 1895);
вілла на вул. 29-го Листопада (нині Є. Коновальця), 41 (1895);
прибуткова кам’яниця на вул. Академічній (нині просп. Т. Шевченка), 16 (1895–1896);
проєкт костелу (нині церква св. апостола Андрія Первозванного) на вул. Янівській (нині Т. Шевченка), (1896–1899) у Львові.
Костел первісно був зведений у стилі пізнього історизму з необароковими рисами. Мурована, з цегли і каменю, тинькована будівля костелу була тринавова, з трьома пряслами та тригранною апсидою. Головна нава була значно ширша від бічних і головний фасад декорований коринфськими колонами з пілястрами. У кінці ХХ ст. будівлю костелу було перебудовано на церкву у візантійському стилі.
Також серед творчого доробку архітектора:
прибуткова кам’яниця на вул. Г. Домбровського (нині І. Рутковича), 2 (1896–1897);
прибуткова кам’яниця на вул. Різьбярській (нині Г. Вітвера), 5 (1897);
власний особняк на вул. Кшижовій (нині Генерала Чупринки), 33 (1897–1898);
вілла на вул. Кшижовій (нині Генерала Чупринки), 21 (бл. 1900);
вілла «Подолянка» збудована з використанням елементів карпатського народного стилю і сецесії на вул. Кшижовій (нині Генерала Чупринки), 96 (1908);
власні вілли на вул. Кшижовій, 19 (1902) і 96 (1908);
прибуткова кам’яниця на вул. Снопківській, 35–37 (1907);
прибуткова кам’яниця вул. На Байках (нині Київська), 23–25 (1908–09);
особняки на вул. Обводова (нині І. Труша), 32 і вул. Гроховській (нині С. Рудницького), 8, 9, 11а (усі 1911);
прибуткова кам’яниця на вул. Жижинській (нині В. Кубійовича), 16 (1911);
прибуткова кам’яниця вул. С. Виспянського (нині І. Вишенського), 18 (1911–1912).
Окрім архітектурних об’єктів М. Ковальчук залишив у спадок низку статей з історії львівської архітектури й містобудування, зокрема у львівських путівниках 1886 р. і 1894 р., виданнях «Gazeta Lwowska» (1892), «Czasopismo Techniczne». Він автор виданих у Львові книг «Szkic projektu ustawy budowniczej» (1892) та «Cech budowniczych we Lwowie (do r. 1772)» (1927).
Архітектурна спадщина Михайла Ковальчука є невід’ємною частиною містобудівного образу Львова і нині продовжує милувати око містян і гостей міста.
Список використаних джерел
- Бірюльов Ю. О. Ковальчук Михайло / Ю. О. Бірюльов // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2013. – Т. 13: Киї-Кок. – С.
- Бірюльов Ю. Ковальчук Михайло (Міхал) // Ю. Бірюльов // Енциклопедія Львова / за ред.: А. Козицького ; ред. рада: Я. Ісаєвич [та ін.]. – Львів, 2010. – Т. 3: К. – С. 304–305 : іл
- Загайська Р. Вітер в долонях : книга проходів Личаківським цвинтарем. Ч. 1 / Р. Загайська ; упоряд. І. Мельник. – Львів : Апріорі, 2017. – 416 с. : іл.
- Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова / І. В. Мельник. – Львів : Апріорі, 2012. – 350 с. : іл. – (Авторська серія “Львівські вулиці і кам’яниці” ; 1/4).
- Серцелевич Р. Михайло Ковальчук та його роль у становленні реставраційної справи в Східній Галичині / Р. Серцелевич // Наша спадщина. – 2015. – № 3(5). – С. 24–26 : фот.
- Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. / В. І. Тимофієнко ; Київ. міськдержадмін., Голов. упр. містобудування та архітектури. – Київ : НДІТІАМ, 1999. – 477 с. – Бібліогр.: с. 437–475.
- Харчук Х. Костел Св. Родини (Костел Святої Родини) / Х. Харчук // Енциклопедія Львова / за ред.: А. Козицького ; ред. рада: Я. Ісаєвич [та ін.]. – Львів, 2010. – Т. 3: К. – С.536–537.
Підготувала Олена Клоченок
