Красносельський Олександр Леонтійович (07.07.1877, Москва – 19.03.1944, Дніпро) – український архітектор.
У 1896 р. закінчив реальне училище в м. Юр’єва (Естонія), куди переїхав разом з родиною.

У 1901–1906 рр. навчався на будівельному відділені Ризького політехнічного інституту, після закінчення якого отримав звання інженера-архітектора (оригінал диплому зберігається в бібліотеці).

У 1906–1907 рр. вивчав і замальовував пам’ятки архітектури під час подорожей містами Румунії, Угорщини, Австрії, Греції, Німеччини, Англії, Франції, Італії, Єгипту, Туреччини, Індії.

У 1908–1912 рр. працював міським архітектором у м. Бєльці в Бессарабії (нині територія Республіки Молдова), де збудував вірменську церкву, будівлю казначейства, прибуткові будинки, особняки, цивільні й промислові споруди й здійснив брукування майже половини міських вулиць. У цей період будував також в Ризі, Яссі, Ялті, Алупці.

У 1912 р. переїздить до м. Катеринослава (нині м. Дніпро), де й прожив усе своє життя. Почав працювати інженером транспортного відділу міської управи й займався питаннями благоустрою, зокрема Катерининського проспекту, та здійснював замулювання ярів.

У 1913 р. досліджував питання брукування й благоустрою в Ризі, Варшаві, Києві та інших європейських містах.

У 1919–1922 рр. працював в Катеринославському Міськкомунгоспі у відділі благоустрою.

У 1922–1929 рр. обіймав посаду губернського архітектора.

У 1923–1935 рр. працював архітектором й окружним інженером в Катеринославському губернському виконавчому комітеті, Окрвиконкомі та Управлінні державного будівельного контролю.

З 1931 р. – заступник Дніпропетровського міжрайонного інспектора з контролю за будівництвом.

У 1930-х рр. працював в Управлінні з проєктування й реконструкції Дніпропетровська (згодом трест Дніпропроєкт, Облдніпроєкт).

У 1932 р. – професор Дніпропетровського інституту інженерів транспорту.

З 1935 р. – член Спілки радянських архітекторів СРСР.

З 1937 р. обіймав посаду завідуючого кафедрою будівель Дніпропетровського інституту інженерів транспорту.

Як педагог О. Красносельський завжди працював у тісному тандемі з молоддю. Маючи поважний авторитет серед колег і студентів, він сприяв формуванню професіоналізму майбутніх архітекторів. Цей вплив особливо помітний у творчості архітекторів В. Самодриги, Б. Кащенка та ін.

Внесок О. Красносельського у формування архітектурного образу м. Дніпра є неоціненним.

Серед житлових і громадських споруд архітектора в м. Дніпрі:

• прибутковий будинок на вул. Крутогорній (1913);
• прибутковий будинок на вул. Тихій (нині Мечникова), 3 (1913);
• особняк на вул. Садовій (нині Андрія Фабра), 13 (1914);
• пансіонат для офіцерських дітей на вул. Казанській (нині М. Грушевського) (1915);
• житловий будинок з аптекою на проспекті Калініна (нині Сергія Нагояна), 4 (1916); 
• анатомічний корпус медичного інституту (1916);
• проєкт відбудови й нагляд за будівництвом будівлі банку на розі вул. В. Леніна (нині Воскресенська) і проспекту К. Маркса (нині Яворницького) (1922);
• Палац профілактики (1923–1927);
• Палац культури (1926–1932);
• проєкт будівлі університету (1934);
• реконструкція будинку Облвиконкому (1935);
• проєкт адміністративного будинку робітників Місцевпрому (1935);
• проєкт перебудови й надбудови будівлі сільськогосподарського інституту (1935);
• проєкт Палацу культури в м. Амур-Нижнєдніпровську (1935);
• будівля магазину «Гастроном» (1935);
• будівля «Універмаг» (1935–1937);
• універмаг «Дитячий світ» (1936–1937, не збережено) 
• житловий будинок на розі вулиць Чикаленка (нині Святослава Хороброго) і Короленка (нині Первозванівська) (1936);
• проєкти внутрішнього оформлення приміщень Палацу культури металістів, проєкт зовнішнього оформлення театру цього ж палацу й будівництво Дніпропетровського університету (співавтор В. Самодрига) (1936);
• розробка технічного проєкту Крайового історичного музею (1937);
• житлові будинки, зокрема будинок на розі вулиць Мечникова й Короленка, (нині Первозванівська) (1938–1940);
• будівля театру на проспекті К. Маркса (нині Д. Яворницького) (1940–1941, зруйнований у роки Другої світової війни й відбудований трохи видозміненим).

Особистість О. Красносельського є прикладом всебічно розвиненої людини.

Він був палким поціновувачем живопису, скульптури, прикладного мистецтва, літератури й музики. Серед його творчого спадку не лише архітектурні об’єкти, а й твори живопису, літературні й музичні твори. Літературна й музична творчість не лише допомагали архітектору відпочити, вони допомагали в розвитку відчуття ритму й пропорцій, допомагали уникнути одноманітності у творчості. Він був постійним дописувачем і редактором мистецького журналу «Аргонавти», а у 1922 р. побачили світ збірки віршів О. Красносельського «Вогні надвечірні», «Семиритиновий спектр».

Список використаної літератури:

1. Ігнатов О. Н. Архітектор О. Л. Красносельський / О. Н. Ігнатов. – Київ : Будівельник, 1966. – 56 с. : іл., портр. – (Видатні зодчі України).

2. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. / В. І. Тимофієнко ; Київ. міськдержадмін., Голов. упр. містобудування та архітектури. – Київ : НДІТІАМ, 1999. – 477 с.

3. Красносельский Александр Леонтьевич : в 3 ч. Ч. 1. – [Киев : б. и., 1945]. – 104 л. + 5 кн.

4. Красносельский Александр Леонтьевич : в 3 ч. Ч. 2. – [Киев : б. и., 1945]. – [45] л., [30] фот.