8 лютого 2024 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася презентація альбому-каталогу «Крихка спадщина. Архітектурний модернізм Українського Півдня та Сходу: кінець 1950-1980-ті», що вийшов друком у дніпровському видавництві «Герда» в 2023 р.Альбом-каталог присвячено архітектурному модернізму Півдня й Сходу України, що наприкінці 50-х–80-х років ХХ століття застосовувався в містобудуванні, а з 2014 року зазнає непоправних втрат унаслідок російської агресії.
Альбом – результат проєкту «Крихка спадщина: Портал архітектурного модернізму прифронтових та тимчасово окупованих регіонів України», підтриманого Українським культурним фондом і реалізованого у творчій співпраці Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного й Баугауз-Інституту історії та теорії архітектури і планування (Університет Баугауз).
До роботи над виданням також були залучені Музей архітектури Запоріжжя, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України й Центральний державний науково-технічний архів України.
Розпочала захід Наталя Світла,директорка ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, зі словами вдячності колективу бібліотеки, який взяв активну участь у проєкті. За словами п. Наталі, була зроблена колосальна робота – переглянуто більше ніж 500 документів, оцифровано більше ніж 14000 документів з фонду бібліотеки. Підкресливши своєчасність і актуальність видання, акцентувала увагу на наступному етапі – розповсюдження альбому бібліотеками України.
Презентував альбом-каталог координатор проєкту Павло Кравчук, упорядник і редактор видання, головний спеціаліст відділу мистецтв та навчально-просвітницької роботи Департаменту культури й туризму Запорізької міськради.
На думку дослідника, саме цей напрям у вітчизняній архітектурі, модернізм 1950–1980 років ХХ століття, є недооцінений і книжка допоможе розкрити його унікальність, зокрема, він зазначив, що: «Нашим головним завданням стало нормалізувати відношення до архітектурної спадщини даного періоду. Адже в історіографії, нажаль, існує ставлення до неї, як до певного ‟казусуˮ. Але ж 2/3 міських мешканців живе в архітектурному середовищі, яке сформувалося в цей період, і саме це середовище визначає наш повсякденний ритм життя.
Це був тривалий шлях майже у два роки, адже уперше свій задум з колегою по міському департаменту культури і туризму Сергієм Біловим ми почали обговорювати наприкінці 2021 року. Війна значно скорегувала наші плани, а тому після численних порад і нарад ми вирішили зосередитися в рецепції спадщини українського другого модернізму в найбільш уразливих у безпековому плані регіонах. Переслідували чотири головні завдання: нормалізувати явище модернізму у вітчизняній історіографії; актуалізувати спадщину українського Півдня та Сходу в межах єдиного національного простору; віднайти історико-порівняльний ключ для осягнення архітектури кінця 1950-х–1980-х років у європейській перспективі».
Ще один аспект, на якому зосередив увагу учасників заходу історик П. Кравчук є необхідність інтегрувати архітектуру другої половини ХХ століття до інтернаціонального контексту. Існує хибне твердження, що подібна комплексна забудова має чіткі окреслені географічні межі й притаманна лише колишнім радянським республікам. Однак у післямові альбому німецький дослідник Томас Фліерль спростовує цю думку. Архітектурний модернізм так званої другої хвилі був дуже популярним у всьому світі.
Під російські обстріли зараз потрапляють цивільні об’єкти в Україні, у тому числі й пам”ятки архітектурного модернізму другої половини ХХ століття. На тлі такого руйнування переосмислення спадщини є надважливим.
Науковець наголосив, що «другою метою проекту є оприявлення спадщини в областях, які найбільше потерпають від російської агресії. Це важливо для усвідомлення того, що подальша відбудова має відбуватися на користь тих людей, які живуть у цих регіонах. Викоренення спадщини цього періоду означає позбавити міцності культурне поле, яке пов’язує всі регіони України. Необхідно показати, що аналогічні процеси відбувалися як у центрі, так і на заході, півдні й сході нашої держави. Це був єдиний спільний процес з певними регіональними відмінностями».
П. Кравчук зауважив, що ця архітектура сприймається подекуди як «радянщина», пережиток минулого, символ поневолення. Але ж це невірно, адже обезцінює українську історію тієї доби. До того ж ця архітектура виконала своє основне призначення – розселення людей, можливість мати індивідуальне житло. Головне – переосмислити, прийняти й полюбити своє надбання.
Альбом транслює багато меседжів, головний з яких – вдячність поколінню архітекторів того періоду, що створили середовище, в якому сьогодні живе більшість міського населення. Це був період тотальної архітектури, як її розумів архітектор Вальтер Гропіус, – це архітектура, яка інтегрально поєднує економічні складові, соціальне планування, архітектуру та економічні аспекти творчої діяльності.
Також П. Кравчук підкреслив, що видання двомовного англо-українського каталогу-альбому дозволить на міжнародному рівні довести цінність спадщини вітчизняного модернізму, а створення тематичного онлайн-ресурсу «Крихка Спадщина» відкриє усім бажаючим доступ до спеціально виготовлених у межах проекту цифрових копій архівних і бібліотечних матеріалів, що фіксують модерністську спадщину українського Півдня і Сходу України.
Захід об”єднав архітекторів, викладачів, представників наукової громадськості. Серед яких були творці джерельної бази, яка склала основу видання. Це матеріали методичного фонду колишнього НДІТІАМ, що нині дбайливо зберігаються в бібліотеці.
Микола Дьомін, доктор архітектури, професор, Народний архітектор України, віцепрезидент Української академії архітектури, зауважив, що автори альбому-каталогу узагальнили той матеріал, який багато десятків років опрацьовували співробітники НДІТІАМ. Працівники ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, в якій зараз зберігається архів НДІТІАМ, доклали чимало зусиль для збереження й функціонування спадщини ліквідованого інституту.
Наталя Кондель-Пермінова, архітектурознавець, письменник, історик архітектури, відзначила, що це видання виводить нашу українську архітектуру того періоду у світовий контекст.
Олег Слєпцов, народний архітектор України, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри Основ архітектури та архітектурного проєктування КНУБА, президент Української академії архітектури, відмітив, що він вражений обсягом виконаної роботи, якості поліграфічного виконання й наголосив на актуальності видання та на необхідності його продовження.
Олена Мокроусова, кандидат історичних наук, дослідник архітектури Києва, фахівець Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури та заповідних територій, спростувала наратив, який ще побутує в сучасному суспільстві – що ця архітектура «окупаційна». Такий підхід у збереженні архітектурного надбання неприпустимий, це – українська архітектура, а вже потім – радянська.
На заході виступив Вадим Жежерін, український архітектор, дійсний член Академії архітектури України,голова Київської організації Національної спілки архітекторів України, який поділився спогадами про масове будівництво в радянські часи. З сумом констатував, що між тогочасним задумом архітектора й втіленням його в життя часто лежала величезна прірва. І навіть попри це, масова забудова того часу не поступається, а подекуди перевершує сучасне будівництво.
Невимушена загальна атмосфера заходу й тематична виставка матеріалів бібліотечного фонду сприяли обміну думками, серед яких побажання продовжити творчу співпрацю й зробити дослідження модернізму 1920–1930-х рр.
