Кржемінський Костянтин Іполітович (11.05.1893, Одеса – 28.10.1937, Биківня) – художник, архітектор, мистецтвознавець, педагог, музейник і реставратор станкового живопису, дослідник традиційного мистецтва.
У 1917 р. закінчив відділення живопису й архітектури Київського художнього училища.

З жовтня 1917 р. служив у Київському юнкерському училищі.

У 1918–1923 рр. проживав у м. Умані. Мандрував селами Уманщини – збирав експонати, робив замальовки, вишукував народні таланти. За власним проєктом збудував комплекс Першої сільськогосподарської виставки, використовуючи народні мотиви в будівництві й оздобленні фасадів.

У 1919 р. в с. Піківці біля м. Умані в занедбаній поміщицькій садибі організував керамічну майстерню, де працювали гончарі й навчалися учні.

 У 1920 р. заснував дворічну Школу народного мистецтва імені Т. Г. Шевченка в м. Умані, створив музей українського мистецтва під керівництвом П. П. Курінного; викладав креслення в уманській вищій початковій школі, збирав і досліджував зразки розписів селянських хат.

У 1924–1927 рр. працював викладачем креслення художньо-промислової школи ім. Г. С. Сковороди в м. Кам’янці-Подільському. Мандрував з учнями селами Поділля.

У 1925 р. К. Кржемінській зачитав доповідь «Стінні розписи на Уманщині» під час засідання Кам”янець-Подільського товариства Всеукраїнської академії наук. Як результат наукових експедицій селами Уманщини, здійснених у 1918–1923 рр., Костянтин Кржемінський у видавництві, створеному при школі зусиллями її директора В. Гагенмейстера, підготував і видав коштовну працю – альбом орнаментів.

У виданні, в техніці кольорової літографії, відтворена 141 копія фрагментів і мотивів настінних розписів. У передмові до альбому вміщені цінні відомості про техніку й способи нанесення розписів на стіни, про технологію виготовлення фарб, періоди розписування, місця найбільшої концентрації розписів в інтер’єрі та екстер’єрі хат, зроблена спроба систематизації мотивів і елементів орнаменту.

За пропозицією завідувача профшколи В. Гагенмейстера малюнки орнаменту відтворили учні літографічної майстерні протягом 1924–1926 рр. Вони ж видрукували ілюстрації на 140 комплектах книжки К. Кржемінського, хоча наклад зазначено в кількості 200 примірників.

Високу оцінку альбому «Стінні розписи на Уманщині» надав архітектор В. Січинський: «Видання розкішне, про яке тепер не можна і мріяти! Кількість кольорів в деяких репродукціях доходить до 5-ти, а їх старанне і солідне виконання, очевидно, самим автором – першорядним малярем і графіком, заслуговує особливої уваги. Вже сама кількість таблиць з чудовими зразками розписів (на 50 окремих таблицях тут уміщено 150 кольорових репродукцій) – говорить сама за себе» [1, с. 40].

За свідченням автора настінні розписи створювалися селянами «без попереднього рисунка на стіні олівцем, або чимось іншим». Розписами займалися переважно жінки. За спостереженнями К. Кржемінського, розписувалися ті хати, де жили молоді дівчата, при цьому автор зазначає, що розписи, які робилися «дівчатками-підлітками» й «дорослими дівчатами» неоднакові «як з боку художнього їх замислу, так і з боку технічного виконання». Потреба у створенні таких розписів мала природній характер, внаслідок чого такі розписи розцінювалися як звичайні оздоблення.

При розписуванні хат особливого значення надавалося печі. К. Кржемінський зазначав: «На печі вміщують багато малюнків: по боках печі та на комині, під гзимсом – стрічку орнаменту, та ще з боків челюстей печі, навіть зустрічаються затули розписані квітками. Піч як би зосереджує коло себе найбільшу увагу виконавців цих розписів».

Наведені в альбомі зображення інтер’єру сільської хати на Уманщині початку 1920-х років з розписаними піччю і стінами дозволяє визначити «стратегію» розміщення образотворчих акцентів при розписуванні хати й принципи зображення мотивів у залежності від місця в хаті. За свідченнями К. Кржемінського хати на Уманщині ще на початку 1920-х рр. розписувалися двічі на рік – після нової побілки перед весняними й осінніми святами.

Як зазначав сам автор «праця “Стінні розписи на Уманщині” є спробою виявити й систематизувати матеріал, що розкиданий по селах Уманщини, на стінах селянських будівель. Матеріал, вміщений в збірнику має зменшений розмір і служить для ілюстрування мотивів орнаментики стінних розписів» [4, с. 3].

Фундаментальна книжка К. Кржемінського «Стінні розписи на Уманщині» понині допомагає науковцям досліджувати народні стінописи.

У 1927 р. К. Кржемінський переїхав до м. Києва й почав працювати на посаді художника-реставратора в реставраційній майстерні Лаврського музейного заповідника. При музеї митець створив майстерню з реставрації станкового живопису. Різнобічно освічений, добре обізнаний із хімією К. Кржемінський застосовував новітні засоби й методи реставрації «хворих» полотен, рятував роботи знаменитих стародавніх митців. Працював над науковою темою «Попередні заходи для охорони пам’яток станкового малярства».

Серед архівних записів реставраційної майстерні було виявлено записи, зроблені рукою К. Кржемінського, що являють собою конспективний виклад рецептів з реставрації і мистецьких технік, а також бібліографію, складену за багатьма розділами.

На початку 1930-х рр. К. Кржемінський читав лекції студентам Київського художнього інституту, проводив заняття аспірантам з музейної справи та реставрації, працював у художньому фонді. Художник демонструвавав так зване прилюдне оновлення ікон у робітничих клубах м. Києва (збиралося до 500 осіб), а згодом і області.

Визначне наукове значення мала реставрація пам’ятника К. Острозькому (ХVІ ст.) з Успенського собору Києво-Печерської лаври, яку К. Кржемінський розпочав у 1931 р. Як зазначав науковець М. Вайнштейн, «в процесі реставрації було відкрито матеріал, з якого зроблено унікальну пам’ятку – червоний мармур».

Протягом 1932 р. К. Кржемінський відреставрував 29 малярських творів.

Мешкаючи в м. Києві, К. Кржемінський як архітектор-художник розробляв проєкти житла і його устаткування для керівників республіки, що переїхали з м. Харкова до м. Києва, брав участь в оформленні приміщень ВУЦВК (Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет), проєктував меблі в урядових кабінетахі помешканнях урядовців.

У 1933 р. К. Кржемінського звільнили з роботи. Відтоді митець цілком віддався малярству, мандрував Україною. Чарівні краєвиди України художника, на жаль, не збереглися. За цей час художник підготував до друку працю про ліпні орнаменти фасадів житла з ілюстраціями.

 

Восени 1937 р. готував персональну виставку робіт, але 10 жовтня К. Кржемінського заарештовано й 28 жовтня розстріляно за звинуваченням в українському націоналізмі та шпигунстві.

У 1974 р. за клопотанням дочки художника Л. Камінської і художника Д. Головка Костянтина Кржемінського реабілітовано.

Митець зумів виховати учнів, із яких виросла ціла плеяда відомих майстрів, серед яких Дмитро Головко, Галина Петрашевич, Андрій Цівчинський. Зі спогадів художниці Г. Петрашевич – К. Кржемінський допомагав їй у період навчання в уманській гімназії в 1918–1919 рр., шукав для неї замовлення, допоміг влаштувати учнівську виставку творів художниці.

Костянтин Кржемінський – автор досліджень: «Пам’ятки єврейського мистецтва на Кам’янеччині (мацеви)» (1926), «Стінні розписи на Уманщині» (1927), «Хати села Ходоровець» (1927), «Архітектура та стінні розписи синагоги містечка Смотрича» (1929).

У 1996 р. Спілка художників України спорудила пам’ятник «Художники – жертви репресій», де серед 41 прізвища закатованих значиться «Кость Кржемінський (1893–1937)».

Список використаної літератури:

1. Білокінь С. «Білі круки» подільського друкарства / С. Білокінь // Пам”ятки України: історія та культура. – 2000. – № 3/4. – С. 33–45 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

2. Білокінь С. І. Кржемінський Костянтин Іполитович / С. І. Білокінь // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України. Київ, 2014. – Т. 15 : Кот–Куз. – С. 307 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

3. Каменська Л. Xто він, Кость Кржемінський, насправді? : «Дворянин, чужа, класово ворожа людина…» / Л. Каменська // Україна. – 1993. – № 18. – С. 13–14 : портр.

4. Кржемінський К. Стінні розписи на Уманщині : [альбом] / К. Кржемінський. – [Кам’янець-Подільський : б. в.], 1926. – 50 арк. : кольор. іл. – (Українське мистецтво).

5. Кржемінський К. Стінні розписи на Уманщині : мотиви орнаменту : 50 табл. / К. Кржемінський ; Кам’янець-Поділ. худож.-промисл. проф. шк. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Поділ. худож.-промисл. проф. шк., 1927. – 18 с. – (Українське народне мистецтво). – Бібліогр. в підрядк. прим.

6. Найден О. С. Орнамент українського народного розпису : витоки, традиції, еволюція / О. С. Найден ; Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наук. думка, 1989. – 132 с., [8] вкл. арк. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

7. Тимченко Т. Київська школа реставрації станкового малярства (1920–1930 рр.) / Т. Тимченко // Пам’ятки України: історія та культура. – 2001. – № 4. – С. 48–71 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

8. Шудря Є. С. Дослідники народного мистецтва : біобібліогр. нариси. Зошит 3 / Є. С. Шудря ; за ред. М. Р. Селівачова ; Центр археології Києва, Ін-т археології НАНУ, КНУКіМ. – Київ : Вісник АНТ, 2008. – 116 с. – Бібліогр. в кінці ст.