24 вересня 2026 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася презентація монографії Олени Мокроусової «Культурна спадщина Києва в контексті історії архітектурних конкурсів ХІХ – початку ХХ століття». Книжка побачила світ у Видавничому домі «КИЙ».
Видання презентувала авторка – Олена Мокроусова, києвознавиця, дослідниця архітектури, письменниця, заступниця генерального директора з наукової роботи Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій. Понад 20 років вона займається архівними та натурними дослідженнями історичної забудови Києва ХІХ–ХХ століть. Є авторкою 140 наукових і науково-популярних статей з історії будівництва та архітектури Києва, а також досліджень, присвячених пов’язаним із цією тематикою персоналіям. Підготувала понад 50 статей для тому «Київ» енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України».
Монографія є доопрацьованим та актуалізованим варіантом однойменного дисертаційного дослідження авторки 2014 року.
Олена Мокроусова розповіла, що архітектурними конкурсами зацікавилася ще на початку своєї наукової діяльності, а згодом ця тема стала одним із головних напрямів її досліджень.
Авторка зазначила, що нині питання конкурсного проєктування в контексті історії Києва набуває особливої актуальності з огляду на проведення конкурсів, пов’язаних з увічненням історичної пам’яті та розв’язанням складних містобудівних питань розвитку міста. У пошуках шляхів вирішення сучасних проблем важливим є звернення до досвіду минулого. Вивчення архітектурних конкурсів ХІХ – початку ХХ століття також дає змогу глибше осмислити історико-архітектурну цінність пам’яток та простежити естетичні уподобання тогочасного суспільства.
«Про актуальність роботи свідчить і недостатня наукова вивченість теми. Попри значну кількість пам’яткознавчих публікацій про культурну спадщину Києва, проблема архітектурних конкурсів залишається маловивченою, ґрунтовні комплексні дослідження її відсутні», – підкреслила Олена Мокроусова.
У монографії вперше в українській історіографії комплексно досліджено архітектурні конкурси ХІХ – початку ХХ століття в Києві, виявлено та зібрано майже всі конкурсні проєкти, проаналізовано споруджені за ними об’єкти. До наукового обігу введено значний масив раніше невідомих архівних документів, нові писемні та графічні джерела. Виявлено й систематизовано пам’ятки, споруджені за конкурсними проєктами, проаналізовано їхній пам’яткоохоронний статус.
Одним із важливих напрямів пам’яткоохоронної діяльності є державний облік об’єктів культурної спадщини та внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Представлена історико-пам’яткознавча праця ґрунтується на поглибленому вивченні історії створення об’єктів та визначенні місця кожної пам’ятки в загальній системі культурної спадщини Києва й України.
Авторка наголосила, що видання адресоване не лише фахівцям – архітекторам, історикам, урбаністам, пам’яткознавцям, краєзнавцям, працівникам музейної та туристичної галузей. Дослідження може стати важливим джерелом інформації і для представників органів влади, які ухвалюють рішення щодо збереження та трансформації історичної забудови.
Розповідь авторки супроводжувалася слайд-шоу, під час якого демонстрували світлини реалізованих і нереалізованих конкурсних проєктів, зокрема споруд, що не збереглися до нашого часу. Окрему увагу було приділено об’єктам культурної спадщини сучасного Києва, спорудженим за конкурсними проєктами.
Під час презентації Олена Мокроусова відповіла на численні запитання присутніх щодо об’єктів конкурсного будівництва, замовників проєктування та нереалізованих архітектурних проєктів.
Доповненням до презентації стала фондова виставка «Епоха великих надій: київські архітектурні конкурси ХІХ – початку ХХ століття», на якій експонували книжки, конкурсні проєкти та фотографії.
На завершення зустрічі Олена Мокроусова подарувала бібліотеці два примірники монографії «Культурна спадщина Києва в контексті історії архітектурних конкурсів ХІХ – початку ХХ століття», які поповнили фонд ДНАББ імені В. Г. Заболотного.
