1 серпня 2024 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція С. Кардаша «Кирилівським шляхом» Лекція Сергія Кардаша – історика, краєзнавця, екскурсовода, відбулася в межах проєкту «Культура будівництва в історичних населених пунктах». Як зазначив дослідник, Кирилівська вулиця є найдовшою з історичних вулиць Києва, пролягає вона в Подільському, Оболонському і Шевченківському районах міста. Саме ту частину вулиці, яка простягається через історичну місцевість Плоське (Поділ) розглянув києвознавець у своїй лекції.
Зокрема, він зазначив, що в ХУІІ столітті вулиця мала назву Плоська, потім – Кирилівська, на честь Кирилівського монастиря, заснованого в ХІІ столітті чернігівськими князями. За довгу історію свого існування вулиця багато разів змінювала назву, переважно з політичних міркувань, але в 2015 р. Кирилівський остаточно було повернуто її історичну назву.
Рельєф вулиці – прямий і плоский – сприяв появі першого в Києві трамваю. У 1891 році вулицею прокладено одну з двох ліній кінного трамваю і влаштоване трамвайне депо. Згодом лінію електрифікували, вона пролягає вулицею і дотепер, залишаючись найдавнішою трамвайною лінією міста.
Рельєф вулиці – прямий і плоский – сприяв появі першого в Києві трамваю. У 1891 році вулицею прокладено одну з двох ліній кінного трамваю і влаштоване трамвайне депо. Згодом лінію електрифікували, вона пролягає вулицею і дотепер, залишаючись найдавнішою трамвайною лінією міста.
Прогулюючись Кирилівською вулицею, можна побачити багато цікавих об’єктів і пам’яток архітектури. У ХІХ столітті із житлової вона почала поступово перетворюватися на промислову, цьому сприяла близькість необхідної для промислових підприємств води і наявність вільної землі для забудови. Виникли цегельні заводи, великі пивзаводи та дріжджі й винокурне підприємства. За всю історію вулиця налічувала близько 30 заводів і фабрик різного напрямку.
Яскравим прикладом промислового модерну є пивний завод на Подолі, (проєкт відомого архітектора В. Ніколаєва). Деякі його будівлі ще й зараз використовуються в якості промислових цехів, виробляючи хмільний продукт.
Ще однією знаковою спорудою Кирилівської вулиці є «Київський завод солодових екстрактів», побудований також за проєктом В. Ніколаєва. Будівля виконана із червоної цегли у стилі модерн, увагу привертає оригінальна димова труба – одна з найдавніших в Європі. Зараз, на жаль, знаходиться у напівзруйнованому стані.
Зупинився дослідник ще на одній історичній пам’ятці, пов’язаній з Кирилівською вулицею – Микільський Йорданський монастир. Сьогодні на його місці височать корпуси «Київської нотної фабрики». Від монастиря у спадок залишилося лише давнє кладовище на схилі гори Юрковиці.
Розповідаючи про вулицю, неможливо не згадати ще одну пам’ятку – археологічну: це стоянка первісних людей, що увійшла в усі підручники історії під назвою Кирилівська. Відкрита і досліджена вона в 1893 році відомим українським археологом чеського походження Вікентієм Хвойкою. Тут знайдено рештки мамонтів, обпалених кісток, згарища вогнищ і знаряддя праці. Датується приблизно 25000 р. до н. е., але деякі дослідники висловлюють думку про ще більшу давність поселення.
Лекцію Сергій Кардаш супроводжував показом слайд-шоу з давніх і сучасних карт і світлин, що наочно демонстрували цікаву розповідь.
Інформаційним доповненням заходу стала фондова виставка «Від Пріорки до Подолу… Вулиця Кирилівська у Києві», де експонувалися книжки, періодичні видання та унікальні фотоматеріали.

