Цього року виповнилося 145 років від дня народження Олександра Онуфрійовича Лушпинського. Пропонуємо ознайомитися з основними віхами життя і творчої діяльності львівського митця в рубриці «Видатні особистості». Народився в родині коваля. З дитинства мав хист до малювання, конструювання і ліплення.

У 1898–1904 рр. навчався на відділі архітектури Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові, його вчителем був І. Левинський. У 1904–1919 рр. працював у проєктному бюро І. Левинського.

Проводив активну громадську діяльність, був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, Руського керамічного гуртка (1907), Українського технічного товариства в м. Львові (з 1913) і «Просвіти».

У 1920–1930-х рр. мешкав і працював у Львові в будинку на вул. М. Зиблікевича, № 44 (нині І. Франка, № 72).

  

Проєкти й збудовані споруди:

• будинок культури в с. Буцневі Тернопільської обл. (початок 1900-х);
• народний дім у с. Копичинцях Тернопільської обл. (1903–1905);
• будинок кредитного товариства «Дністер» у м. Львові (1904–1905, у співавторстві з І. Левинським);
• бурса інституту «Народний дім» на вул. Лисенка 14, 14-А в м. Львові;
• будинок Ю. Скварчинського на вул. Генерала Чупринки, 11-А в м. Львові (у співавторстві з Т. Обмінським);
• народний дім у м. Кіцмані (1906–1907);
• будинок гімназії і бурси Українського педагогічного товариства в м. Львові (1906–1908);
• читальня «Просвіти» в с. Буцневі Тернопільської обл.;
• санаторій Казимира Солецького на вул. Личаківській, 107 у м. Львові (1908); кам’яниця М. Кучинського на вул. Л. Набеляка (нині І. Котляревського), 25 у м. Львові (1908–1909);
• вілла художника вул. І. Труша в м. Львові (нині  
• народні доми в м. Кам’янці-Бузькій і с. Клепареві Львівської обл. (1910–1911);
• будинок школи монастиря василіанок у м. Івано-Франківську (1910–1914);
• будинок Українського музичного товариства ім. М. Лисенка на пл. Шашкевича, 5 у м. Львові (1913–1916, співавтори: Є. Червінський, І. Левинський, Т. Обмінський, художник М. Сосенко, скульптор Г. Кузневич);
• будинок сільськогосподарської школи в с. Милуванні Івано-Франківської обл. (1914);
• проєкт плебанії в с. Улазові (1916);
• нова будівля Національного музею в м. Львові, розроблена на прохання І. Свєнціцького (нереалізований проєкт) (1917–1918);

Окремим напрямом багатогранного таланту О. Лушпинського була сакральна архітектура.

Вже на початку ХХ ст. О. Лушпинський проєктував церкви в новому стилі «гуцульської сецесії»:

• церква св. Дмитра в с. Оброшиному Львівської обл. (1906–1907);
• кіот у церкві с. Пустомит Львівської обл. (1909);
• церква в с. Балинцях Івано-Франківської обл. (1910);
• церква в с. Борині Турківського р-ну Львівської обл. (1912);
• церква Перенесення мощей св. Миколая в с. Серединках Тернопільської обл. (1913).

Протягом 1920–1930-х рр. за планами О. Лушпинського споруджено муровані й дерев’яні церкви в селах Мшаній, Кліцку, Новому Селі (нині всі у Львівській обл.), Бабухові, Велдіжі, Осмолоді, м. Тисмениці (усі в Івано-Франківській обл.), Угорську Тернопільської обл., Кадлубиську (нині Лучківці Львівської обл.), м. Тлумачі Івано-Франківської обл. З елементами функціоналізму збудовано церкву св. Йосафата в м. Перемишлі (Польща).

Авторству О. Лушпинського належить:

• проєкт відбудови пошкодженої війною мурованої церкви в м. Комарні Львівської обл. (1923);
• дерев’яна церква св. Миколи в Новому Селі Львівської обл. (1923–1924);
• проєкт церкви Святої Трійці в с. Пишківцях Тернопільської обл.,
• дзвіниця Воскресенської церкви в м. Винниках Львівської обл.(1925);
• проєкт мурованої церкви в с. Стиборівці Львівської обл. (1937, будівництво, перерване війною, завершено лише 1990 р.).

О. Лушпинський багато часу приділяв охороні релігійних пам’яток:

• спорудив огорожу церкви св. Миколая (1926);
• реставрував дерев’яну церкву Святої Трійці (17 ст.) на Сихові (1933);
• керував реставрацією собору св. Юра (1937–1938).

Також, ймовірно, О. Лушпинський брав участь у роботі над проєктом іконостасу Церква Покрови Пресвятої Діви Марії в с. Чернелові-Руському Тернопільської обл.

У співавторстві з Л. Левинським і Т. Обмінським було зведено низку церковних споруд у національному стилі з використанням декоративної кераміки для оформлення не лише екстер’єру, але й інтер’єру культових будівель з оригінальними орнаментальними схемами й композиціями. Зведені за проєктами О. Лушпинського храми понині прикрашають Львів, Івано-Франківськ, Дрогобич, Тисменицю, інші українські міста й села.

Деякі проєкти О. Лушпинського були опубліковані окремими виданнями.

У 1916 р. архітектор створив серію проєктів сільських хат і установ до альбому «Відбудова знищених осель у Східній Галичині» (Детальніше за посиланням) .

У 1917 р. вийшов друком альбом «Відбудова знищених осель», в якому подано створені роком раніше авторські проєкти сільських житлових споруд.

У 1920 р. вийшов друком альбом «Дерев’яні церкви Галицької України XVI–XVIII ст., комплекс архітектурних проектів в українському стилі» (детальніше за посиланням).

О. Лушпинський брав участь в архітектурних конкурсах:

• у 1902 р. переміг в архітектурному конкурсі, який оголосив митрополит А. Шептицький.
• у 1904 р. поділив 1-шу премію з Л. Левинським на конкурсі проєктів церкви в с. Соколівці Львівської обл.

О. Лушпинський відомий також як художник, автор архітектурної і побутової кераміки, меблевих решіток, оригінальних меблів, театральних декорацій, книжкової графіки. За його ескізами виробляли плитки, кахлі, свічники, вазони, тарелі.

О. Лушпинський був активним учасником мистецьких виставок у Києві й Львові:

• брав участь у виставці Ліги допомоги промислу, де представив низку проєктів церковних предметів, зокрема кіот з майоліковим триптихом «Христос із двома ангелами» (1909);
• замальовки дерев’яних церков Східної Галичини експонувалися на першій архітектурній виставці у Львові (1910).
• виставляв роботи на архітектурній виставці під час Весняного салону Товариства приятелів красних (травень–червень 1914);
• організував персональну виставку в Національному музеї у Львові (1915).
• на Військовій виставці у Відні був окремий дерев’яний павільйон УСС його авторства (1916).

З 1922 р. як член «Гуртка діячів українського мистецтва» постійно виставляв свої роботи під час презентацій, організованих цією спілкою.

Помітний слід О. Лушпинський залишив і в царині скульптури.

У 1911 р. за планами О. Лушпинського створено й встановлено пам’ятний хрест до 50-річчя смерті Тараса Шевченка в с. Бурдяківцях (нині Тернопільської обл.), пам’ятник у с. Підлиссі (нині Львівської обл.) – споруду у вигляді двадцятиметрової залізної гратчастої вежі чи, вірніше, вишки-«фігури», увінчаної хрестом і мармурові меморіальні дошки з гуцульською орнаментикою М. Шашкевичу на фасаді церкви Святого Духа та в інтер’єрі собору св. Юра в м. Львові.

У 1913 р. створено й встановлено пам’ятник Т. Шевченку в м. Винниках (зруйнований восени 1914 р. й знову зведений у 1925 р.).

У 1920 р. проєкт пам’ятника І. Левинському зі зламаною романо-візантійською колоною на п’єдесталі у формі саркофага обрано на конкурсі, влаштованому родиною, та встановлено на Личаківському кладовищі.

Також він автор надгробку на могилі Богдана і Йосифа Танчаковських на Личаківському цвинтарі (1929) та надгробку І. Белея на Личаківському кладовищі (1930-ті).

Похований О. Лушпинський на Личаківському кладовищі. Із часом могила була втрачена. У 2004 р. працівниками музею-заповідника «Личаківський цвинтар» ідентифіковано поховання на полі № 18 і встановлено надгробну плиту.

Іменем О. Лушпинського в 1993 р. названо вулицю у Львові.

Використана література:

1. Бірюльов Ю. Лушпинський Олександр Онуфрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ, 2017. – Т. 18 : Лт – Малицький. – С. 186.

2. Лушпинський Олександр // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 379.

3. Лушпинський Олександр // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 373.

4. Лушпинський Олександр // Українська радянська енциклопедія : [в 12 т.] / голов. редкол.: М. П. Бажан [та ін.]. – Вид. 2-ге. – Київ, 1977 – 1985. – Т. 6 : Куликів – Мікроклімат. – 1981. – С. 246.

5. Лушпинський Олександр Онуфрійович // Чепелик В. В. Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик ; упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик ; Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, Всеукр. фонд відтворення видатних пам`яток іст.-архітектур. спадщини ім. О. Гончара. – Київ, 2000. – С. 307–313.

6.Лушпинський Олександер // Енциклопедія Українознавства : перевид. в Україні / Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка ; [голов. ред. В. Кубійович ; заст. ред. М. Глобенко] ; авт. передм.: М. Шпаковатий, О. Романів. – Репр. відтворення вид. 1955–1984 рр. – Київ, 1993. – Т. 4 : [Крушельницкий – Місто]. – 1996. – С. 1390.

7. Ясінський М. М. Український народний дім в м. Кам’янка Струмилова (історико-архітектурне дослідження) / М. М. Ясінський // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. зб. Вип. 28 / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, Держ. наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування, Спілка урбаністів України ; відп. ред. М. М. Осєтрін ; редкол.: В. А. Абизов [та ін.]. – Київ, 2007. – С. 392–399. – Бібліогр.: 11 назв.

8. Ясінський М. М. Український Народний Дім. Пошук архітектурного образу. Олександр Лушпинський / М. М. Ясінський // Сучасні проблеми архітектури та містобудування / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; відп. ред. М. М. Дьомін ; редкол.: В. А. Абизов [та ін.]. – Київ, 2008. – Вип. 19. – С. 93–100.