У Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного зберігаються видання, що розповідають про життєвий і творчий шлях К. Малевича, містять репродукції його картин, тлумачать їх.

Про багатьох талановитих митців, які творили нестандартно й незвично сприймалися правлячими політичними колами, ми дізнаємося, на жаль, лише сьогодні. До таких митців належить видатний художник-модерніст, поляк за національністю і наш земляк К. Малевич. Сьогодні його картини коштують від сотень тисяч до мільйонів фунтів. Але зазначимо, що він – саме український авангардист, який не тільки народився на околиці Києва, а ще й пишався тим, що він є українцем.
К. С. Малевич народився 11 (23) лютого 1878 р. на околиці Києва. Його батько, С. А. Малевич (1845-1902), був керівником на цукровому заводі відомого українського промисловця Терещенка. Казимир був найстаршим у багатодітній родині, тому батько бачив його продовжувачем своєї справи. Саме тому маленький Казимир навчався в п’ятикласному агрономічному училищі в с. Пахомівці поблизу Білопілля на Сумщині.
До одинадцяти років він і уявити не міг, що в світі є такі «чарівні речі», як олівці, пензлі, фарби і папір, що колись стане знаменитим художником. Тож «божественну силу фарби» він відкрив випадково. Батько неохоче і навіть вороже поставився до синового захоплення, зате мама, придбавши малому Казимирові дорогі фарби і пензлі, тим самим підштовхнула його до серйозних занять живописом. Він намалював першу картину, потім навіть продав її, незабаром взявся за наступну…
Через кілька років Малевич вступив до Київської художньої школи, де брав перші приватні уроки малювання у М. Пимоненка. Потім був Курськ і знайомство з російською школою живопису «передвижників». Там він знайшов справжню дружбу з учнем школи М. Мурашка – Л. Квачевським. Малевич згадував, як вони разом ходили на етюди, вистави, як сперечалися і згадували рідну Україну. «…День у день ходили ми з ним на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. >1905 р. він переїхав до Москви, де спробував вступити до престижного Московського училища живопису, скульптури і зодчества, однак невдало. У 1905-1910 рр. навчався в студії-школі І. Ф. Рерберга, що відзначалася своєю гнучкістю і всебічною системою викладання образотворчої грамоти. Втім, у рамках будь-яких жанрів Малевичу завжди було тісно, тому на початку шляху він стрімко і кардинально міняв техніку живопису.
У 1907 р. відбулася перша експозиція імпресіоністських робіт Малевича, де він знайомиться з художниками С. Кандинським, Д. Бурлюком, М. Ларіоновим та І. Клюном. Із цього часу вектор його творчості змістився в бік авангарду. Художник спочатку працював у фольклорній тематиці, потім його живопис став більш монументальним. У творчості Малевича цього періоду відчувається вплив французьких фовістів. А через декілька років у картинах з’явилася жорстка кольорова геометрія. Він відкрив для себе алогізм. Уже перші роботи К. Малевича були помічені критиками. Серед них можна виокремити такі, як «На бульварі», «Дівчина без служби», «Квітникарки» та ін.
К. Малевич виставляє свої твори на виставці епатажного об’єднання «Бубновий валет». Важливий, але короткий, період його творчості – плідний період неопримітивізму. На його полотнах того часу зображені великі локальні плями кольору – яскраво-червоні, дзвінко-зелені, жовті, обведені художником чорною, синьою, а інколи й червоною фарбою, що роблять його картини яскравими і декоративними («Купальщик», «На бульварі», «Садівник» та інші – усі датовані 1911 р.).У «селянський» період життя (1910-1920-ті рр.) К. Малевич започатковує «трудовий жанр». Його фігури – «примітивістсько спрощені, навмисно збільшені й деформовані, що ясно свідчить про «рішучий перелом» у мистецтві Малевича («Жниця», «Тесля», «Селянка з відрами й дитиною», «Збирання жита», «Голова селянської дівчини» та ін.). Створюючи ці та інші твори, художник уже не просто деформував, а розчленовував їх на геометризовані частини тіла, надаючи їм «універсальну і міцну конструкцію кубізму». «Кубофутуристичний» напрям (1913-1914 рр.) у творчості Малевича припав на початок Першої світової війни. Саме в 1913 р. він брав участь у оформленні постановки футуристичної опери «Перемога над Сонцем», яка була продемонстрована в першому в світі театрі футуристів. На театральній сцені, а не на окремому полотні, вперше було представлено «Чорний квадрат», створений ним як декорація до спектаклю. Перший варіант картини «Чорний квадрат», що стала наріжним каменем сучасного мистецтва, його точкою відліку і початком нового важливого етапу у творчості митця – супрематизму, був написаний у 1915 р. Головна картина Малевича стала частиною експозиції під назвою «Остання виставка футуристичних картин 0.10», що проходила в Петрограді. Це був перший крок до супрематизму (найвищого етапу в мистецтві). Супрематизм, на думку митця, мав «у своєму історичному розвитку три ступені чорного, кольорового і білого». «Чорний квадрат», «Чорне коло» і «Чорний хрест» – три форми, що починали чорний етап та стали «трьома китами», на яких утверджувалась супрематична система в живописі. Динамічний супрематизм не тільки відображав сформульовану Малевичем тезу про те, що з шматочків старого і зникаючого мистецтва буде побудовано нове, чисте і безпредметне, але і був свого роду візуальною відповіддю на політичні події того часу. Перша світова війна і світовий хаос – ось звідки ці дивні фігури на полотнах Малевича. На Революцію 1917 р. художник відреагував досить радикально: до цього періоду відносяться картини, на яких білі фігури – ті ж квадрати, хрести – зображені на білому тлі, ледь помітні. У цей час з’являється найепатажніша картина «Білий квадрат на білому фоні», яка утверджувала «знак чистоти людського творчого життя». Поряд з білими картинами – білі макети неіснуючих будівель, футуристичні конструкції з блоків різного розміру і висоти, асиметричні хмарочоси. Своєї останньої стадії супрематизм досяг у 1918 р. «Живопис помер, як і старий режим, тому що був його частиною», – писав Малевич в 1919 р.Таким чином, як вважав К. Малевич, він досяг живописного абсолюту і дійшов висновку, що «місія живопису закінчена». «Про живопис у супрематизмі не може бути і мови, живопис давно себе зжив, і сам художник пережиток минулого», – зазначав він.
Художник відомий і як громадський та культурний діяч. У 1916 р. він опинився на фронті, де його обрали делегатом Московської ради солдатських депутатів. Він також займав посаду голови художньої секції. Після революції 1917 р. працював на різних службових посадах, водночас невтомно працюючи у Вільних державних майстернях. У 1919 р. художник отримав відрядження до Вітебська, де працював пліч-о-пліч з художником-авангардистом М. Шагалом. Однак ідейні розходження, що прийняли з боку Малевича скандальний характер, призвели його до розриву з Шагалом. З 1920 р. митець очолює Московський державний інститут художньої культури. Новаторські пошуки Малевича не могли не викликати підозр, і в 1926 р. інститут був ліквідований як небезпечний «монастир на держзабезпеченні». Сам митець врятувався відрядженням за кордон, де організував у Берліні свою виставку. Виставка викликала справжній фурор. Повернувшись у Росію, художник працює як педагог, у лабораторії Російського музею (Санкт-Петербург), читає лекції в Київському художньому інституті, що прославився в той час як «український Баухауз», серед викладачів інституту були О. Богомазов, В. Пальмов, Л. Крамаренко та інші зірки тогочасного українського живопису. Цими ж роками датується активність Малевича в українській пресі – кілька десятків статей про новаторство в мистецтві з’явилося в журналах «Нова генерація» (Харків) і «Альманах-авангард» (Київ).У Київському художньому училищі К Малевич викладав на педагогічному факультеті, за його власними словами, «лікував» студентів від реалізму, від психологічної розгубленості перед складною світовою культурою, від внутрішньої загальмованості і невпевненості, від «мальовничої неврастенії» і «кольоростраху». Аналізуючи твори студентів, професор Малевич з’ясовував, який художній вплив пригнічує волю кожного з них і який «додатковий елемент» культурних вражень допоможе кожному знайти власний напрямок у мистецтві.
Не оминули митця й арешти (він двічі – 1927 і 1930 р. – був кинутий у в’язницю), проте його щоразу звільняли завдяки впливовим друзям з числа партійців.
К. Малевич – єдиний український художник, у творчості якого знайшов відображення Голодомор 1932-1933 рр. Так, на малюнку олівцем, відомому під назвою «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної в 1920-1930-ті роки народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінено на серп і молот, хрест, труну.
Деякі фахівці стверджують, що останній варіант «Чорного квадрата» Малевич написав у 1932 р. для ювілейної виставки «Художники РРФСР за XV років». Зараз це полотно зберігається в Ермітажі.
У 1933 р. мистецтво К. Малевича було визнано поза законом, а знаменитий «Чорний квадрат» піддано нищівній критиці. Восени того ж року митець захворів і 15 травня 1935 р. помер. На його могилі під Санкт-Петербургом височіє ідеальний куб з чорним квадратом роботи російського скульптора М. Сутіна.
Ті з робіт митця, що збереглися до наших днів, стали високою класикою ХХ ст. Піонер абстрактного мистецтва, він творив живописні композиції, де кружляють у впорядкованому ритмі прості геометричні тіла, мовби успадковуючи космічно-планетарний порядок. Супрематизм Малевича надихає сучасні архітектуру та дизайн, побутове мистецтво і науку – різні галузі урбаністичної цивілізації.

Список використаної літератури:

1. Азизян И. А. Русский авангард, известный и неизвестный, в Нижнем Новгороде и Екатеринбурге / И. А. Азизян // Academia. Архитектура и строительство. – 2005. – № 3. – С. 42-43 : ил.
2. Боулт Д. Перепутья / Д. Боулт ; пер. Б. Егоров // Наше наследие. – 2007. – № 82. – С. 122-131 : цв. ил.
3. Вертіль О. Конотоп Казимира Малевича / О. Вертіль // Урядовий кур`єр. – 2015. – 10 листоп. (№ 209). – С. 12.
4. Грудзинська О. Конкурс Малевича стартує вдруге / О. Грудзинська // ART Ukraine. – 2010. – № 6. – С. 58-59 : кольор. іл.
5. Ефимов А. Цвет и форма. Мастера ХХ века: Казимир Малевич / А. Ефимов // АСД Архитектура Строительство Дизайн. – 2006. – №3. – С. 64-67 : ил.
6. Иванов С. «О черном квадрате», соцреализме и универсалиях / С. Иванов // A+C:Art+Construction : Архитектура и строительство. – 2008. – № 3. – С. 192-193 : цв. ил.
7. Казимир Малевич // Великие художники : их жизнь, вдохновение и творчество. – 2005. – Ч. 101. – С. 1-31 : цв. ил.
8. Мельников Л. Загадка творений Казимира Малевича / Л. Мельников // Строительная газета. – 2007. – № 2. – С. 23 : ил.
9. Музей Казимира Малевича в Киеве // A+C:Art+Construction : Архитектура и строительство. – 2008. – № 3. – С. 186-191 : цв. ил.