Олег Олексійович Малишенко – визначний український архітектор, кандидат архітектури, член Спілки архітекторів УРСР, лауреат низки урядових нагород. О. Малишенко народився 25 листопада 1905 р. в м. Харкові в родині лікаря.
У 1921 р. закінчив першу трудову школу м. Харкова. У 1921-1923 рр. навчався на робітничому факультеті Харківського вечірнього технікуму.
У 1923-1925 рр. відвідував землевпорядкувальні курси.
У травні – листопаді 1925 р. О. Малишенко працював землевпорядником Земельного відділення м. Ворошиловграда (нині м. Луганськ), а в листопаді 1925 – червні 1926 рр. – землевпорядником Земельного відділення м. Харкова, у червні 1926 – 1928 рр. – землеміром Межевої секції колгоспу в м. Харкові. У 1928-1930 рр. працював креслярем, техніком, інженером Планувального бюро Харківського комгоспу.
Протягом 1926-1930 рр. О. Малишенко навчався на архітектурному факультеті Харківського художнього інституту, по закінченні якого отримав спеціальність архітектора-художника.
У 1930-1931 рр. працював архітектором Діпроміста в м. Харкові. З листопада 1931 р. працював архітектором І розряду Архітектурного сектора Діпроміста, протягом 1932-1935 рр. – архітектором у Діпроцивільпроекті. У зв’язку з переведенням Діпроцивільпроекту з м. Харкова, О. Малишенко повернувся до роботи в Діпромісті, де протягом 1937-1941 рр. працював головним архітектором (у 1937 р. нетривалий час працював у харківському відділенні Союзтранспроекту).
У 1940 р. відвідував курси підвищення кваліфікації Архфонду СРСР у м. Ленінграді.
У зв’язку з початком Другої світової війни в 1941 р. був керівником розвідки дивізіону 264-го артилерійського полку. Був поранений. У 1942 р. повернувся до лав Червоної армії помічником начальника будівельної колони по технічній частині в Нижньому Тагілі, а в 1942-1944 рр. – помічником начальника колони Окремої робітничої колони Тагилбуду НКВС. У березні 1944 р. відкликаний з лав Червоної армії для відновлення міст України і направлений у Діпроміст на посаду керівника Першої архітектурно-планувальної майстерні, де працював до 1956 р.
З 1946 р. працював старшим викладачем Київського художнього інституту, з 1949 р. – в. о. доцента. Читав курс містобудування. У 1963 р. О. Малишенку присвоєно вчене звання доцент.
Серед проектів О. Малишенка: Червонозаводський парк у м. Харкові (1929 р.); реконструкція старого міста Кривого Рогу (1930 р.); проект кінотеатру для м. Кадіївки (1932 р.; не здійснений); типовий гуртожиток на 80 осіб (1934-1938 рр.); проект типового житлового будинку на 8 квартир (1933 р.); типовий житловий будинок на 12 квартир (1933 р.); лабораторний корпус Харківського автоінституту (1934-1938 рр.); селище Червоний шлях у м. Полтаві (1935-1936 рр.); проекти Музично-драматичного театру на 800 місць для м. Полтави, який повторно був використаний для міст Рівного, Херсону, Жданова (нині м. Маріуполь); реконструкція старого міста Запоріжжя (1936 р.); селище Станкобуд у м. Краматорську (1939 р.); реконструкція та благоустрій селища Путилівка в м. Донецьку (1940 р.); баня в Гаграх (1935-1937 рр.); індивідуальний житловий будинок для Станкобуду (1938 р.); індивідуальний житловий будинок для м. Шостки (1939 р.); дача на озері Ріца (1935 р.); вокзал «Колгоспна» та низка станційних споруд (1937-1938 рр.); низка проектів забудови кварталів для селищ Донбасу (1936-1937 рр.); танцювальний павільйон у м. Краматорську (1937 р.); інтер”єри курортів Слов’янська, Миргорода (1936 р.); театр у м. Полтаві (1958 р.; у співавторстві); районне планування курортно-туристичного району Карпат (1960 р.; у співавторстві); проект еталону малого міста (1961 р.; у співавторстві) та ін.
Автор низки генеральних планів: Луганська, Артемівська, Ворошилівська, Кадіївки, Дніпродзержинська, Красного Луча, Кременчука, Тернополя, Дніпропетровська, Полтави, Львова, с. Люборці Київської обл. Він є автором зелених зон міст Одеси, Херсона, Миколаєва; приміської зони м. Києва, генеральної схеми м. Чорткова Тернопільської області.
Є автором понад 50 наукових праць, присвячених, переважно, питанням містобудування, економіки будівництва. Серед них альбом проектів структурних елементів зелених зон міст і робітничих селищ УРСР.
Помер О. Малишенко в 1979 р. внаслідок важкої хвороби в м. Харкові.
Список використаної літератури:
1. Андрущенко Н.П. Днепропетровск: героическое прошлое живет в настоящем / Н. П. Андрущенко // Строительство и архитектура. – 1986. – № 5. – С. 2-4 : ил.
2. Кискин И.Х. Неутомимый пропагандист передовых идей в градостроительстве / И. Х. Кискин, В. Г. Маевская, Е. А. Пыльник // Строительство и архитектура. – 1986. – № 8. – С. 25 : ил.
3. Малышенко Олег Алексеевич [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. – К. : [б. и.], 1956. – 24 л.
4. Олег Алексеевич Малишенко // Строительство и архитектура. – 1979. – № 4. – С. 32.
