Мобільність в архітектурі – здатність будівель і споруд до адаптаційних процесів шляхом переміщення в просторі або пристосування до мінливих як зовнішніх, так і внутрішніх умов. Поняття «мобільності» в архітектурі багатогранне і може інтерпретуватися по-різному, відносно кожної конкретної ситуації [3, с. 317].

За словами науковця О. Обідного, поняття «мобільності» трактують по- різному: в одному випадку – це пересувний будинок на колесах, в іншому – збірно-розбірна конструкція, в третьому – залізобетонний будинок з малою площею забудови. Зазвичай, мобільні будинки економічні, легкі в монтажі, практичні та займають невелику площу. Більш сучасні мають своє джерело живлення, деякі збирають дощову воду, але в основному, потребують підключення до водопостачання та каналізації [6, с. 278].

Зведення мобільних будинків має на меті вирішення певних практичних завдань містобудування. Оскільки витоки мобільної архітектури починаються ще з стародавніх часів, то доцільність такого способу будівництва залежала від проблем певного періоду. На сьогодні перед Україною постали нові виклики щодо швидкого забезпечення житлом великої кількості тимчасово переміщених людей, тому мобільне будівництво слід розглядати в аспекті їх вирішення [2, с. 93].

Мобільні споруди вперше з’явилися в кочових народів. Їх розбірне житло можна було швидко розкладати і знову збирати, а також легко перевозити з місця на місце. Ще в давні часи для влаштування військових таборів застосовувалися намети, кибитки, вози. У середньовіччі для проведення ярмарків, базарів, циркових та театральних вистав зводили збірно-розбірні конструкції [7, с. 420].

Порівняно з традицiйними архітектурними об’єктами сучасні мобільні будівлі мають ряд переваг. Зазвичай, вони мають компактні об’ємно-просторові характеристики, що пов’язано з можливістю переміщення та індустріальним способом виготовлення. Такі споруди оснащені різноманітним iнженерно-технiчним обладнанням, яке забезпечує автономність існування цих об’єктів та підтримує відповідні параметри внутрішнього мікроклімату. Можливість трансформації внутрішнього простору будівель, за допомогою блок-модулів, трансформованих перегородок та трансформованого обладнання забезпечує не тільки виконання необхідних функціональних процесів, а й дозволяє створити відповідний психологічний комфорт завдяки зміни внутрішнього середовища [8, с. 460].

Як зазначають дослідники В. Мироненко та Т. Цимбалова, виробництво та зведення сучасних мобільних житлових будинків відповідає загальним містобудівним, архітектурно-конструктивним, санітарно-гігієнічним, протипожежним, соціально-еконономічним, екологічним та енергозберігаючим будівельним нормам і вимогам. Мобільні будинки відносять до так званих нетрадиційних видів, які мають головну відмінність – здатність до швидкого переміщення [4, с. 61].

Архітектор Г. Шемседінов за конструктивною організацією мобільних будинків поділяє їх на кілька основних груп: пересувні (з власною ходовою частиною), з легких об’ємних блоків, збірно-розбірні, пневматичні, тентові. Принцип мобільності втілюється шляхом використання різних видів транспортування споруд у просторі: водним шляхом (з мотором на плавучій основі, на плоту), землею (будинок-причіп, трейлери, автомобіль-будинок), в повітрі.

Будинки на воді та на колесах, при своїх невеликих об’ємах, передбачають всі умови для комфортного життя, та при якісних планувальних та інженерних рішеннях можуть бути повноцінним житлом. До прототипів будинку на колесах можна віднести криті циганські кибитки, фургони подорожуючих артистів.

Плавучий будинок – споруда, оснащена для житла на міцному та стійкому понтоні-платформі. Будинки на воді широко розповсюджені в європейських країнах. Їхня мобільність дозволяє легко змінювати місце проживання і весь час знаходитися в оточенні природи [9, с. 12].

Мобільність збірно-розбірних споруд, зокрема виставкових та ярмаркових павільйонів, полягає у швидкому зведенні та демонтажі з мінімальними затратами, легкості в транспортуванні, надійності та витривалості. Їхня виставкова функція не виключає можливості застосування споруд у сфері торгівлі та громадського харчування [12, с. 97].

Легкість та довговічність тентових конструкцій зумовили їх популярність останніми роками при проєктуванні спортмайданчиків, басейнів, сезонних культурно-видовищних споруд, сховищ, теплиць. Тентові споруди мають невелику вагу, що дозволяє скоротити витрати на транспортування та полегшити зведення фундаментів для них. Шифтпод, прототипом якого є намет, – міцне кемп-житло вагою 23 кг, яке легко транспортувати. Його виготовляють з інноваційного теплоізоляційного матеріалу з системою кондиціонування повітря. Внутрішній об’єм вміщує двоспальне ліжко та особисті речі мешканців. Його можна обладнати вентилятором або мінікондиціонером. Така споруда здатна витримувати вітрове навантаження до 100 км/год [1, с. 102].

За конструктивно-технологічними особливостями розрізняють мобільні будинки з об’ємних елементів (контейнерні та суперблочні) та з пласких і лінійних елементів. Контейнерні та суперблочні будинки складаються з блок-контейнерів підвищеної заводської готовності, часто в повній комплектації інженерним обладнанням та меблями. Будинки-контейнери транспортують за допомогою транспортних засобів або за допомогою власної ходової частини. Такий будинок вводять в експлуатацію відразу після доставки на місце призначення.

Мобільні будинки з пласких та лінійних елементів збираються з конструкцій підвищеної заводської готовності в єдину систему безпосередньо на місці експлуатації. У порівнянні з контейнерними будинками вони мають більш різноманітні планувальні рішення, можливість створення котеджів різної площі та поверховості [4, с. 61]. Монтаж і демонтаж таких будинків здійснюється підйомними кранами. Мобільні будинки потребують підключення інженерного обладнання на місці монтажу та підключення до централізованих мереж.

У більшості випадків перед монтажем мобільного будинку не проводять земляні роботи нульового циклу (котловани та траншеї), не будують фундаменти та підвали (в деяких випадках будують збірно-розбірні полегшені фундаменти). Установка мобільного будинку (без колісної бази) може виконуватися безпосередньо на попередньо підготовленій території. Зазвичай, це вирівнювання майданчика з насипом щебню, піску або покладанням спеціальних плит.

При будівництві сучасних мобільних будівель активно застосовують енергозберігаючі технології: використовують термоізоляційні будівельні матеріали, енергозберігаюче обладнання та опалювальні системи, застосовують джерела відновлювальної енергії.

«Ходячий будинок» (Walking house) – розробка зарубіжних архітекторів. Це мобільний будинок у вигляді шестигранної чорної призми на 4 особи, який сам переміщується. Вага будинку 1,2 т. Має житлову, санітарну зону та кухню, опалюється дровами. Мобільність будинку базуються на шести автономних гідравлічно керованих «ногах», які заряджаються від сонячних батарей. Будинок може рухатися зі швидкістю 60 м/год [13, c. 103].

Саме мобільні житлові елементи вирішують багато містобудівних завдань та відіграють важливу роль у будівельному комплексі будь-якого міста. Зауважуючи це, значну увагу вивченню мобільної архітектури приділяється в закладах вищої освіти на архітектурних спеціальностях. Формування архітектора такого профілю доцільне для створення ним нестандартних рішень, без яких мобільна архітектура не може існувати [11, с. 118].

Отже, легкість, гнучкість, зручність транспортування, багаті декоративно-пластичні можливості нових ефективних матеріалів – ці якості мобільних будівель визначають їх широкий розвиток в епоху подальшого зростання рухливості людини, привертають увагу архітекторів-містобудівників та дизайнерів [10, с.183].

 

 

Список використаної літератури:

1. Грицюк Л. Архітектура тимчасового житла на прикладі фестивалю Burning Man / Л. Грицюк, К. Босюк // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Архітектура. – 2020. – Вип. 2, № 1. – С. 99–105 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

2. Киселева А. А. Внедрение мобильной жилой архитектуры в структуру города / А. А. Киселева, Н. М. Ексарева // Проблеми розвитку міського середовища : наук.-техн. зб. / НАУ ; голов. ред. М. В. Омельяненко. – Київ, 2009. –Вип. 2. – С. 89–94. – Библиогр. в конце ст.

3. Лавріненко А. І. Принципи архітектурно-просторового вирішення мобільного житла / А. І. Лавріненко, О. Г. Єрещенко // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; відп. ред. М. М. Дьомін ; редкол.: М. М. Габрель [та ін.]. – Київ, 2016. – Вип. 43, ч. 2. – С. 315–321. – Бібліогр.: 4 назви.

4. Мироненко В. П. Мобильное жилье как функционально-типологическая разновидность индустрии современного домостроения / В. П. Мироненко, Т. А. Цымбалова // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. “Придніпров. держ. акад. буд-ва та архітектури” ; ред. рада: В. І. Большаков (голов. ред.) [та ін.] ; редкол.: В. Ф. Башев [та ін.]. – Дніпропетровськ, 2015. – № 9 (210), верес. – С. 55–70. – Бібліогр.: 22 назв.

5. Новік Г. В. Практичність модульного будівництва: досвід минулого та перспективи / Г. В. Новік, Л. Р. Гнатюк, А. С. Візір // Теорія і практика дизайну : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Нац. авіац. ун-т ; голов. ред. Л. Р. Гнатюк ; редкол.: В. А. Абизов [та ін.]. – Київ, 2022. – Вип. 25. – С. 76–84 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

6. Обідний О. Б. Використання прийомів мобільної архітектури як засіб динамічного формування мережі об’єктів шкільного обслуговування / О. Б. Обідний // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; відп. ред. М. М. Дьомін ; редкол.: М. М. Габрель [та ін.]. – Київ, 2015. – Вип. 38. – С. 277–282. – Бібліогр.: 3 назви.

7. Покладок О. В. Мобільність, як фактор архітектурно-просторової організації приміських рекреаційних систем / О. В. Покладок // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; відп. ред. М. М. Осєтрін ; редкол.: М. М. Габрель [та ін.]. – Київ, 1998. – 2014. – Вип. 53. – С. 417–424. – Бібліогр.: 9 назв.

8. Рябець Ю. С. Мобільна архітектура для екстремальних умов перебування // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури; редкол.: М. М. Дьомін (відп. ред.) [та ін.]. – Київ, 2013. – Вип. 33. – С. 458–461 : іл.

9. Савченко Е. Достоинства нестандартных домов / Е. Савченко // Приватный дом. – 2014. – № 12. – С. 26–33 : цв. ил.

10. Шемседінов Г. І. Мобільні будівлі обслуговування для Києва / Г. І. Шемседінов. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти України, Акад. наук вищ. шк. України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; редкол.: М. М. Дьомін (голов. ред.) [та ін.] ; відп. за вип.: В. О. Тімохін, М. Я. Ксеневич. – Київ, 1999. –Вип. 6 (спец.). – С. 181–189 : іл.

11. Шемседінов Г. І. Мобільні будівлі та споруди в курсовому проектуванні (формування збірно-розбірних виставкових павільйонів) / Г. І. Шемседінов. // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури ; голов. ред. М. М. Дьомін ; редкол.: В. І. Єжов [та ін.]. – Київ, 2001. – Вип. 9 – С. 116–122.

12. Шемседінов Г. І. Мобільні виставкові павільйони / Г. І. Шемседінов // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства : сб. науч. тр. / М-во образования и науки Украины, Одес. гос. акад. стр-ва и архитектуры, Архитектур. ин-т ; редкол.: Л. В. Мазуренко (пред.) [и др.]. – Одесса, 2000. – Вып. 2. – С. 97–102 : іл.

13. Pasek D. Walking house / D. Pasek // Architektur aktuell. – 2009. – № 10. – S. 98–103 : il.