(12.01.1873 (31.12.1872) – 15. 11.1952)
Архітектор, дизайнер, графік, живописець, художник театру та кіно, дослідник, педагог…
Усі ці таланти поєдналися в одній особистості, були органічним виявом непересічного творчого духу Василя Григоровича Кричевського – ідеолога українського Відродження 1920-х років.

Його багатогранна діяльність була такою мірою з`єднана з українською культурою першої половини ХХ століття, що здавалось, то саме він, немов диригент, керував її величезним оркестром, задавав тональність і ритміку на етапах її становлення.
14 жовтня 1908 року, на козацьке свято Покрову, був освячений будинок Полтавського губернського земства, побудований за проектом 35-річного архітектора Василя Кричевського, що став першим значним успіхом майстра, за плечима якого не було художніх академій – лише роки навчання у Харківському залізнично-технічному училищі, а також праця у приватних архітектурних бюро.Творчий шлях Кричевського-живописця розпочався ще у 1890-х роках. Тоді ж митець визначився зі своїм улюбленим жанром – пейзажем. Свій живопис він починає з акварелі, протягом десяти років вивчаючи техніку. Лише ставши зрілим художником, постійним учасником виставок «Товариства російських акварелістів», В. Кричевський береться за олійний живопис.
Не кидаючись у новаторські шукання, Кричевський поступово, рік за роком, вдосконалював свою індивідуальну манеру, періодично експонував свій доробок у Петербурзі, Києві, Львові.Невичерпним джерелом натхнення був для Василя Кричевського український краєвид, що гармонійно поєднував природу і людську присутність: дерева і стрункі силуети церков, пагорби і вкриті соломою хати.
З перших подорожей до Криму митець захопився його своєрідною красою. Кричевського приваблювали романтичні картини морського узбережжя, особливий колорит кримськотатарських селищ, у яких будинки були невід`ємною частиною гірських краєвидів.
У 1941-му Василь Кричевський з дружиною залишився в окупованому нацистами Києві, та з наступом радянських військ погодився емігрувати спочатку до Львова, потім жив у Парижі де мешкав ще з двадцятих років один з синів, Микола Кричевський, і, зрештою, далекий Каракас – таким був його шлях до нової батьківщини, Венесуели, де Кричевський з родиною опинився 1 квітня 1948 року й оселився в своєї доньки Галини Лінде-Кричевської.
Останні п`ять років життя Майстра пройшли у спогадах про Україну, які він залишив у численних етюдах, написаних з пам`яті. Тут, у Каракасі, дав місцевій газеті єдине в житті інтерв`ю, захопивши місцевого журналіста дивовижною розповіддю про українську минувшину, звичаї, усе, що знав та любив, і що довелося покинути.

Кінематографія
Відомо, що з ім”ям В. Г. Кричевського пов’язаний і розвиток української кінематографії.
Велике значення для нашого мистецтва має оформлення В.Г. Кричевським українських історичних кінофільмів: картини «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило» (за Шевченком), «Межигір”я», «Сорочинський ярмарок». Навесні 1925-го року Всеукраїнське Фото-Кіно Управління (ВУФКУ) запросило В. Г. Кричевського бути художнім керівником і консультантом двосерійного фільму режисера Петра Чардиніна «Тарас Шевченко».
Так в його життя прийшло кіно. Талант митця розкрився ще однією гранню – він виявив себе органічним майстром кінематографічного образу, будь то природа, історико-архітектурний ансамбль, події минулого чи образи учасників цих подій. Кричевський, мав переважну більшість тих даних, без яких неможливий художник кіно: будучи архітектором, бездоганно знав історичні стилі, був живописцем і розумів роль світла і освітлення, був «прикладником» і досконально знав ремесло, тонко відчував музику, розумівся на будівельній техніці і був знавцем еволюції інтер”єру, нарешті, володів секретами сценографії і до тонкощів знався на «будівельному кресленні і деталіровці».
Продовжував малювати, з натури – переважно місц. природу, з пам’яті – рідне село Ворожбу на Сумщині, дідове обійстя в Лебедині, працював над альбомом українських селянських хат. У Каракасі його твори експонувалися на трьох оглядових виставках.
Помер В. Кричевський у місті Каракас 15 листопада 1952 року, там був і похований.
Про життя та творчі пошуки митця досить вичерпно та цікаво йдеться у виданні Валентини Рубан-Кравченко «Кричевські і українська художня культура ХХ століття» (2004). Також у каталозі виставки «Василь Кричевський. Між авангардом і традицією» (2013) – можна знайти нарис про життя і творчість майстра, репродукції вибраних малярських та графічних творів. Перший том двотомовика «Василь Григорович Кричевський: хрестоматія» – містить текстові праці В. Г. Кричевського, вибрані розвідки про нього, автобіографічну спадщину, інформацію про персональні виставки митця 1940-1941 рр., архівні біографічні матеріали тощо.
Це лише невеликий обсяг матеріалу, що знаходиться в фондах Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного.
Ласкаво просимо!

Використана література:
1. Василь Григорович Кричевський: хрестоматія : у 2 т. – Харків: Видавець Савчук О. О., Харків, 2016. – 532 с.
2. Василь Кричевський. Між аваргардом і традицією : кат. виставки, 4 жовт. -10 листоп. / Нац. худож. музей України ; упоряд. С. Селєзньов. – Київ, 2013. – 60 с.
3. Живі традиції: Українські радянські художники про себе і свою творчість / авт.- упоряд.: І. М. Блюміна, Л. В. Владич. – Київ, 1985. – 173 с.
4. Каленюк О. Архітектурна спадщина: (До 130-річчя від дня народження В. Г. Кричевського) / О. М. Каленюк // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: сб. науч. тр. – Одесса, 2003. – Вып. 4. – С. 194-196.
5. Куниця К. Художнє оформлення будинку історичної секції при ВУАН у Києві за проектом проф. В. Г. Кричевського / К. Куниця. – К., [192-]. – С. 384-388
6. Павловський В. Василь Григорович Кричевський = Vasyl H. Krychevsky : життя і творчість : монографія / Вадим Павловський; Укр. Вільн. Акад. Наук у США, 1974. – 353 с.
7. Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892-1940 рр.): Каталог/ ред. Г. Радіонов; фото І. Касперович. – Київ, 1940. – 56 с.
8. Рубан-Кравченко, В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття.- Київ: Криниця, 2004. – 702 с.
9. Скібіцька Т. Це справжній палац мистецтв та ремесел, виконаний для людей казково-яскравим, розкішним, водночас теплим і затишним / Т. В. Скібіцька // Архітектурний феномен Василя Кричевського: спец. вип. журн. “Мармур салон”: з нагоди 100-ліття освячення будинку Полтавського земства. – Київ, 2008. – С. 16-17.
10. Ткачук Р. “Камяний літопис” українського духу / Р. Ткачук // Архітектурний феномен Василя Кричевського: спец. вип. журн. “Мармур салон” : з нагоди 100-ліття освячення будинку Полтавського земства. – Київ, 2008. – С. 22-30.