Нагірний Василь Степанович (11.01.1848–25.02.1921) – український архітектор, громадський діяч, творчість якого поклала початок розвитку нового етапу відродження національної сакральної архітектури. Він був відомим організатором українського громадського життя у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століть, засновником і директором спілки «Народна торгівля», товариств українських ремісників «Зоря» та «Дністер», товариств «Народна гостинниця», «Реміснича бурса» та ін. Тривалий час працював головним редактором газети «Батьківщина».
Народився Василь Степанович у с. Гірне Львівської обл.
У 1870–1871 рр. навчався у Львівській технічній академії.
У 1871–1875 рр. навчався у Федеральній політехнічній школі (Швейцарія).
До 1882 р. жив і працював у Швейцарії, де був членом товариства «Славія».
У 1882 р. переїхав до м. Львів.
У 1883 р. став співорганізатором організації «Другого українського віча».
У 1898 р. заснував першу у Львові професійну організацію українських художників «Товариство для розвою руської штуки» (спільно з І. Трушем та Ю. Панькевичем).
Після 1905 р. працював разом із сином Євгеном.
Шукаючи національні риси в архітектурі західних областей України, В. Нагірний звертався до народної творчості гуцулів і бойків.
Довголітня праця архітектора В. Нагірного сприяла створенню новітньої галицької школи сакрального будівництва.
У своїх статтях В. Нагірний закликав до свідомого переконструювання форм візантійського і романського мистецтв та створення на цій основі нового українського стилю, близького до засад сецесії. Намагався реалізувати ці ідеї в деяких своїх культових спорудах.
У кінці ХІХ ст. на Турківщині Львівської обл. збудовано перші церкви в неоукраїнському стилі за проєктами В. Нагірного. Митець побудував понад 200 церков, переважно мурованих, в яких застосував неоромантичний та неовізантійський стилі й прийоми народної дерев”яної архітектури. Варто зазначити, що кожна четверта церква в Галичині споруджена за його проєктами.
Першу церкву, за проєктом В. Нагірного, збудовано в смт Новий Яричів Львівської обл. При освяченні церкви архітектор отримав срібну медаль від митрополита Сильвестра Сембратовича.
За проєктами архітектора збудовано дерев”яні церкви в селах Ясениця-Замкова, Лютовиська Львівської обл. та ще в інших населених пунктах. Такі типи проєктів народні майстри-будівничі також повторили в низці галицьких сіл.
Церкви, побудовані за проєктами В. Нагірного, знаходяться переважно в Галичині – Львівській (122), Івано-Франківській (30), Тернопільській (21) областях України.
Архітектурна спадщина В. Нагірного:
– церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Перегінськ Івано-Франківської обл. (1884);
– мурована церква у візантійському стилі в с. Тухлі Львівської обл. (1895);
– церква Собору Богородиці в с. Мохнате Львівська обл. (1902);
– дерев”яна хрещата трибанна церква в с. Лютовиська Львівської обл. (1898, зруйнована 1980), храм став прототипом для церков у багатьох селах;
– церква у формі рівнораменного хреста в с. Конюхів Львівської обл. (1904);
– церква в стилі французького неокласицизму в с. Сокаль Львівської обл. (1904–1909);
– мурована церква в с. Вацевичі (нині Залужани) Львівської обл. (1904);
– церква Покрови Пресвятої Богородиці в с. Гнилиці Тернопільської обл. (1905);
– церква із заокругленими боковими раменами в с. Бібрка Львівської обл. (1906);
– будівля Народного дому в м. Борщів Тернопільської обл. (1908);
– церква св. Михайла в с. Комарно (нині Комарне) Львівської обл. (1910);
– церква Івана Богослова в с. Суховоля Львівської обл. (1912).
Архітектор працював і як реставратор, відновив муровані церкви в Львівській обл. в с. Туринка (1890), у селах Угнів і Щирець (1893).
Помер В. Нагірний у м. Львів. Похований на Личаківському кладовищі.
Список використаних джерел:
1. Архітектура Львова: час і стилі XIII–XXI ст. / М. Бевз [та ін.] ; упоряд., наук. ред. Ю. Бірюльов ; редкол.: Б. С. Черкес, М. В. Бевз, А. М. Рудницький ; Нац. ун-т «Львів. політехніка», Ін-т архітектури, Громад. орг. «Ін-т Львова». – Львів : Центр Європи, 2008. – 720 с. : іл. – Бібліогр.: с. 698–714.
2. Бірюльов Ю. О. Нагірний Василь Степанович / Ю. О. Бірюльов // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2020. – Т. 22 : Мр–На. – С. 298–299 : іл., портр. – Бібліогр.: с. 299.
3. Вечерський В. В. Українські дерев”яні храми / В. В. Вечерський. – Київ : Наш час, 2007. – 269 с. : іл. – Бібліогр.: с. 256–264. – (Невідома Україна).
4. Волощак Ю. Пам”яті Василя Нагірного (1848–1921) / Ю. Волощак // Наша спадщина. – 2016. – № 1(7). – С. 47–50 : іл.
5. Жадько В. О. Український некрополь : іст. наук. довід. / В. О. Жадько. – Київ : СПД Жадько В. О., 2005. – С. 243.
6. Грицюк Л. С.Церковне будівництво Євгена Нагірного і пошук національного стилю в архітектурі/ Л. С. Грицюк // Вісник національного університету «Львівська політехніка» / відп. ред. Б. С. Черкес. – Львів, 2004. – № 505 : Архітектура. – С. 294–306 : табл. – Бібліогр. в кінці ст.
7. Нагірні – українські архітектори // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 429.
8. Нагірні – українські архітектори // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ, 1992. – С. 416.
9. Нариси з історії українського мистецтва / Держ. ком. цивіл. буд-ва і архітектури, Київ. наук.-дослід. Ін-т теорії, історії та перспектив. проблем рад. архітектури ; за заг. ред. В. Г. Заболотного ; редкол.: Ю. С. Асєєв [та ін.]. – Київ : Мистецтво, 1966. – 670 с., [19] вкл. арк. : іл., кольор. іл., портр. – Бібліогр.: с. 645–653.
10. Слободян В. Церкви Василя Нагірного. Список церков, проектованих Василем Нагірним / В. Слободян // Вісник [інституту «Укрзахідпроектреставрація»] / Ін-т «Укрзахідпроектреставрація». – Львів, 1994. – Чис. 2. – С. 24–33 : іл.
11. Слободян В.Церкви Турківського району : ілюстров. кат. / В. Слободян ; фот. Д. Каднічанський ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Львівська обл. орг. УТОПІК. – Львів : [б. в.], 2003. – 200 с. : іл. – (Українські церкви Львівщини).
12. Тарас Я. М. Сакральна дерев”яна архітектура українців Карпат : культ.-традиц. аспект / Я. М. Тарас ; Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства. – Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2007. – 639 с. : іл. – Бібліогр.: с. 578–615. – Геогр. покажч.: с. 616. – Імен. покажч.: с. 631–635.
13. ТимофієнкоВ. І. Нагірний Василь Степанович / В. І. Тимофієнко // Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть : біогр. довід. – Київ : НДІТІАМ, 1999. – С. 267–270.
14. Ясінський М. М.Стан збереженості та специфіка реконструкції українських народних домів Галичини / М. М. Ясінський // Містобудування та територіальне планування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, Спілка урбаністів України. – Київ, 2008. – Вип. 30. – С. 490–498. – Бібліогр. в кінці ст.
