«Залізна леді архітектури – так найчастіше відзивалися про неї колеги-архітектори, учні. Її вважали втіленням строгої елегантності, жінкою, яка мала майже чоловічу вдачу, <…> усі відмічали сувору строгість її натури, навіть аскетизм <…>. Її споруди, побудовані не завдяки, а незважаючи на складні обставини часу» [7, с. 15].
Майбутня архітекторка народилася 18 грудня 1912 р. в м. Києві в родині студента-інженера Бориса Петровича та медичної сестри Анастасії Олександрівни. «Природна шляхетність і витонченість Чмутіної мала родинне походження, оскільки вона походила зі справжньої інтелігентної сім”ї» [7, с. 15].
У 1927 р. Наталія закінчила трудову школу № 50. Згодом навчалася на курсах французької та німецької мов, а також закінчила курси креслення.
У 1930−1936 рр. здобувала вищу освіту в Київському інженерно-будівельному інституті (КІБІ). Вона була однією із 38 випускників архітектурного факультету навчального закладу, яким вперше на дипломне завдання було надано теми, що могли бути практично реалізовані в архітектурі м. Києва. Дипломною роботою Н. Чмутіної був проєкт Палацу молоді (науковий керівник – архітектор П. Г. Юрченко). Тодішня критика писала, що «Тов. Чмутіна успішно справилася з комплексним завданням, <…> виявила достатнє знання класичної архітектури і зуміла використати її принципи як у загальному плануванні, так і в архітектурних деталях будівель Палацу» [17, с. 14].
Ще навчаючись на четвертому курсі інституту Н. Чмутіна почала працювати у творчій майстерні архітектора В. Г. Заболотного і пропрацювала під його керівництвом більш ніж 30 років. Спочатку вона брала участь лише в розробці проєктів, а після закінчення КІБІ архітекторка стала співавтором творчих задумів свого вчителя і наставника.
Одним із перших і значимих таких завдань було проєктування і реалізація проєкту будівлі Верховної Ради УРСР, що став для Наталії Борисівни багатолітнім проєктом в її житті: «Верховний Сонет – урок професійного “довгого дихання” в “опіці авторського об’єкта” протягом 65 років, з 1934 по 1999 роки» [1, с. 29].
Під час Другої світової війни, у 1941−1942 рр. Наталія Борисівна не полишала архітектурної діяльності, працювала в евакуації. Повернувшись до Києва в 1944 р., вступила до Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР. По закінченню аспірантури в 1947 р. Чмутіна працювала старшим науковим співробітником та керівником сектору експериментального проектування Академії [16, с. 196].
У 1959 р. Наталія Борисівна захистила кандидатську дисертацію за темою «Міський показовий Дім запису актів громадянського стану у Києві». Керівником роботи був її вчитель Володимир Гнатович Заболотний.
Обрана тема дисертації була на той час досить новаторською і Наталія Борисівна була першою в спробі розробки архітектурних форм нового типу громадських будівель в Україні.
Н. Чмутіна була фахівцем високого фахового рівня. Як свідчать її колеги «В работе она была настойчива, у нее очень хороший вкус, она всегда была выдержана и никогда не выходила из себя. С ней хорошо работалось» [1, с. 29]. Архітекторка втілювала в життя передові наукові розробки галузі, прагнула до найсучасніших архітектурних рішень, до розв’язання найгостріших питань.
Серед її основних реалізованих проєктів у Києві:
ресторан «Рів’єра» (1937−1938, у співавторстві з архітекторами А. Добровольським та Є. Сарнавським);
Будинок Верховної Ради УРСР (1936−1939, у співавторстві з В. Г. Заболотним; реконструкція 1948, 1985);
готель «Інтурист» (1952−1956);
будинок Укоопспілки на Хрещатику, 9 (1957−1964, у співавторстві з архітекторами В. Г. Заболотним, Я. Л. Красним, М. Г. Гречиною,);
готель «Дніпро» на Європейській площі (1959−1964, у співавторстві з архітекторами В. Д. Єлізаровим, В. Г. Заболотним, Я. Л. Красним);
універсальний меблевий магазин «Будинок меблів» (1963−1967);
готель «Либідь» на площі Перемоги (1965−1970, спільно з архітекторами A. M. Аніщенком, О. К. Стукаловим, Ю. А. Чеканюком).
Також серед її проєктів:
експериментальний готель літнього типу «Тарасова Гора» (1961) у Каневі;
готель «Інтурист» у Черкасах та ін.
У своїх роботах архітекторка неодноразово зверталася до українських народних традицій та синтезу мистецтв, співпрацюючи із майстрами різних галузей. Серед них – архітектор і письменник В. Некрасов, майстриня гобеленів Л. Жоголь, скульптор В Зноба. Їх спільні напрацювання було втілено в створення інтер”єрів готелів «Дніпро», «Тарасова гора», «Либідь» та ін.
З 1950 р. Наталія Борисівна викладала на кафедрі архітектурного проєктування Київського державного художнього інституту (КДХІ), спочатку як консультант творчої майстерні В. Г. Заболотного, а згодом як керівник своєї навчальної творчої майстерні. Із 1974 р. уже професор Н. Б. Чмутіна вперше в історії КДХІ стала залучати практикуючих архітекторів до роботи із студентами. Викладачами-консультантами та керівниками дипломних робіт були відомі архітектори Авраам Мілецький, Ігор Шпара, Георгій Хорхот та ін. Значна частина дипломних робіт випускників архітектурного факультету КДХІ, що були виконані в майстерні Наталії Борисівни, ставали лауреатами щорічних Всесоюзних архітектурних конкурсів.
Талановитий і вимогливий педагог Наталія Борисівна за свою викладацьку діяльність підготувала велику плеяду архітекторів, серед її учнів – А. Аніщенко, Т. Добровольська, Г. Духовичний, С. Єжов, В. Куцевич, О. Лазарєв, О. Стукалов, Ю. Чеканюк, В. Шевченко, О. Пламеницька, О. Чепелик, В. Штолько та ін., які вважали її «архітектурною» мамою [1, с. 28]. Під її керівництвом 11 аспірантів захистили дисертаційні роботи.
З 1963 р. Н. Чмутіна очолювала відділ експериментального проєктування інституту КиївЗДНІЕП, а згодом працювала головним архітектором проєктів цього інституту, займалася науковою роботою. Вона створила прекрасний молодий колектив однодумців, яких «опекала как квочка, но при этом давала возможность творчески работать, не подавляла своим авторитетом» [1, с. 29].
«Архитектура – это благородное искусство, создаваемое благородными людьми для улучшения других людей». Саме за таким принципом жила і працювала «леді архітектури» Наталія Борисівна Чмутіна [1, с. 29].
Детальніше ознайомитися з яскравою постаттю української архітекторки, пропонуємо з книжки «Наталія Борисівна Чмутіна : Життєвий та творчий шлях архітектора», упорядником якої є Олена Мазніченко. (2012).
Список використаної літератури:
1. Антонюк Д. Леди архитектуры / Д. Антонюк, В. Штолько, Г. Духовичный // А.С.С–Ватерпас. – 2005. – № 4/5. – С. 28−29.
2. Будівля «Укоопспілки» (1955−1964) на вулиці Хрещатик, 7 в м. Київ : загальний вигляд : фотонегатив / КиївНДІТІ Держбуду СРСР, 1965. – 1 плівка.
3. Гостиница Интурист в Киеве / Госстрой СССР, Гос. ком. по гражд. стр-ву и архитектуре, Зонал. науч.-исслед. и проект. ин-т типового и эксперимент. проектирования жилых и обществ. зданий. – Киев, 1966. – 8 с. : ил.
4. Гречина М. Наталья Борисовна Чмутина / М. Гречина // Архитектура СССР. – 1968. – № 6. – С. 47.
5. Летняя гостиница «Тарасова гора» в Каневе : экспресс-информ. // Акад. стр-ва и архитектуры УССР, НИИ эксперим. проектирования ; сост.: М. Гречина, Н. Чмутина. – Киев, 1962. – 10 с. : ил.
6. Мазніченко О. В. Становлення школи Наталії Чмутіної в контексті архітектурної культури України радянської доби : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства : (26.00.01) / О. В. Мазніченко ; наук. керівник Д. І. Антонюк ; Нац. акад. мистецтв України, Ін-т проблем сучасного мистецтва. – Київ, 2015. – 16 с.
7. Наталія Борисівна Чмутіна. Життєвий та творчий шлях архітектора / М-во культури України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури, Нац. акад. мистецтва України, Ін-т проблем сучасного мистецтва ; упоряд. О. Мазніченко. – Київ: Адеф-Україна, 2012. – 299 с. : фот.
8. Повар М. О. Історико-культурні та стильові особливості громадських будівель в роботах студентів НАОМА 1960−1980-х років / М. О. Повар, А. М. Давидов // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2018. – № 2. – С. 95−104. 17
9. 100 лет Наталье Борисовне Чмутиной // БудМайстер. – 2012. – № 12. – С. 35.
10. Чмутина Н. Б. Городской показательный дом записи актов гражданского состояния в г. Киеве : автореф. дис. … канд. архитектуры / Н. Б. Чмутина ; науч. рук. В. И. Заболотный. – Киев, 1952. – 16 с. 19
11. Чмутина Н. Гостиница «Интурист» / Н. Чмутина // Строительство и архитектура. – 1962. – № 5. – С. 21−23.
12. Чмутина Н. Гостиница «Тарасова гора» в Каневе / Н. Чмутина // Строительство и архитектура. – 1962. – № 1. – С. 5−8.
13. Чмутина Наталия Борисовна : лич. листок чл. Союза архитекторов УССР. – Киев, 1956. – 8 с., [4] л., [6] с.
14. Чмутіна Н. Б. Бази масового відпочинку трудящих у грибовидних конструкціях / Н. Б. Чмутіна // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. – 1962. – № 2. – С. 43−47.
15. Чмутіна Н. Б. Володимир Гнатович Заболотний – президент Академії архітектури УРСР / Н. Б. Чмутіна // З історії Української Академії архітектури : дод. до щорічника «Архітектурна спадщина України» / Держ. ком. України у справах містобудування і архітектури, Управління охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури, НДІ теорії та історії архітектури і містобудування. – Київ, 1995. – С. 13−14.
16. Чмутіна Наталя Борисівна // Українська Академія Мистецтва. Спец. вип. Професори НАОМА (1917−2007) / М-во культури і туризму України, Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури. – Київ, 2008. – С. 196.
17. Шафран І. Нові кадри радянських архітекторів: роботи групи дипломантів архітектурного Київського будівельного інституту / І. Шафран, В. Мощиль // Соціалістичний Київ. − 1936. − № 4. − С. 11−14 : іл.
