Для зведення першого міського музею було створено комітет на чолі з меценатом Б. Ханенком і цивільний інженером Г. Шлейфером, серед членів – О. Терещенко, А. Бродський, архітектор В. Ніколаєв, професор А. Прахов.

Залучивши до обговорення будівництва музею громадськість і пресу, ініціативний комітет не полишав своїх намагань. У лютому 1896 р. оголошено закритий «Конкурс на укладання проекту будинку Історичного та Художнього музею в Києві» з терміном подання робіт до 1 травня поточного року. Згідно програми конкурсу це мала бути цегляна будівля з системою протипожежної безпеки, привабливим екстер”єром, але без розкоші. У будівлі мали бути зали для розташування мистецької, художньо-промислової, історико-етнографічної, археологічної колекцій і зібрання рукописів і книжок. Стиль будівлі і її поверховість залишалися на розсуд архітекторів [5, с. 27].

19 червня 1896 р. конкурсна комісія, серед представлених 13 проєктів, обрала проєкти архітекторів М. Шуцмана, Е. Брандмана й І. Ніколаєва, яким було присуджено першу, другу й третю премії. Зрештою, під будівництво музею було виділено ділянку з крутим рельєфом, на якій він розташовується й нині. Проте, у представлених проєктах не було враховано особливості будівельної ділянки, тому жоден з них не був реалізований [1, с. 19].

Згодом, за розробку проєкту музею взявся архітектор О. Померанцев. Згідно його бачення, будівля музею мала бути монументальною, прикрашеною численними скульптурами й мати внутрішній дворик. Проте, цей проєкт виявився дороговартісним, відповідно теж нереалізованим [2, с. 87].

Значну роль у зведенні музейної будівлі відіграло організоване 1897 р. в Києві Товариство старожитностей і мистецтв. Його правлінням було скликано черговий архітектурний конкурс, в якому взяли участь архітектори В. Городецький, Я. Кривцов, І. Ніколаєв, Е. Брандман, П. Бойцов і барон Г. Розен. Фактично це був другий етап раніше проведено архітектурного конкурсу, але не закритий, а відкритий, з обмеженою кількістю учасників.

9 червня 1897 р. комітет зі спорудження музею офіційно визнав кращим проєкт авторства архітектора П. Бойцова, що найбільше відповідав умовам архітектурного конкурсу. Неочікувано архітектор відмовився від подальшої розробки музею, і свої послуги запропонував київський архітектор В. Ніколаєв.

21 вересня 1897 р. відбулося урочисте закладення музею і в його фундаменті було закладено металеву дошку з ім’ям В. Ніколаєва. Проте, його бачення проєкту дещо відрізнялось від проєкту П. Бойцова, через що В. Ніколаєва було усунуто від подальшої роботи над будівництвом музею.

Він подав своє бачення музейної будівлі, повністю змінивши головний фасад: замість колон він вмістив портики з каріатидами. Такі зміни не сподобались Товариству й 30 грудня цього ж року будівельна комісія на чолі з Б. Ханенком постановила: «Складання всіх потрібних планів, детальних креслень, шаблонів, копій з планів, а також складання кошторису на спорудження, нагляд за кількістю матеріалів, нагляд за будівництвом робіт і прийом їх доручити архітектору В. Городецькому, при цьому покласти на нього всі витрати щодо найму потрібних помічників. Спорудження музею виконати якнайшвидше та встановити крайній термін, враховуючи оздоблення, – осінь 1899 року, щоб в 1899 році відбулося відкриття музею» [1, с. 22].

Допрацювавши проєкт П. Бойцова, молодий архітектор В. Городецький збагатив його довершеним скульптурним оздобленням. Слід зауважити, що він додав у плані ще два поверхи: напівпідвальний і підвальний, чого не було в плані його попередника. До будівництва архітектор долучив скульптора Е. Сала, підрядчика Л. Гінзбурга, інженерів А. Страуса й Л. Городецького.

Швидкі темпи будівництва музею активно висвітлювалися в тогочасній пресі. Так, у «Київській старовині» за 1899 р. опубліковано, що відповідно до проєкту музейна будівля матиме «такі скульптурні прикраси: у трикутному фронтоні, що увінчує портик будівлі, буде вміщена велика ліпна алегорична група, що зображає «Торжество мистецтва». Початково, згідно ескізу проєкту, у тимпані фронтону мала бути розташована витримана в класичному стилі колісниця, на якій сидить жінка, що уособлює мистецтво. Її мали оточувати «цілий сонм амурів, озброєних сурмами, якими вони й проголошують мистецтва» [9, с. 141].

На самому вершечку будівлі було запроєктовано розташувати другу алегоричну групу, що складатиметься з трьох скульптур. Одна з них уособлює скульптуру, друга – живопис, а між ними – покровитель мистецтв бог Феб-Аполон, що покладає руки на голови двох статуй. На високих виступах кам’яних сходів, що ведуть до музею будуть встановлені великі скульптури левів довжиною 5,3 м, а висотою приблизно 2,8 м [6, с. 84].

Чотириповерхову, цегляну будівлю музею спорудили на штучному підвищенні. Оскільки будинок оточував глибокий приямок, то з головного фасаду, що звернений до Хрещатика, він сприймався як двоповерховий.

При будівництві й оздобленні скульптурним декором архітектор В. Городецький широко застосовував новітні на той час будівельні матеріали – цемент і бетон. У центрі головного фасаду розташовано доричний портик у стилі неокласицизму. Шість колон підтримують трикутний фронтон, у тимпані якого розташовано алегоричну скульптурну групу «Торжество мистецтва»: п’ять жіночих постатей, серед яких богиня мистецтв, фігури живопису й скульптури, що дещо відрізнялися від початкового ескізу В. Городецького. Роги будинку вивершують величні грифони, монументальну пластику левів скульптор Е. Сала детально передав в імпресіоністичній манері. Бічні фасади фланковано ризалітами у вигляді двоколонних доричних портиків. Слід зазначити, що за ескізом В. Городецького леви дивилися в бік сходів один на одного, але скульптор Е. Сала зобразив «охоронців музею» розвернутими один від одного, що позбавило скульптурну композицію зайвої грізності [1, с. 23].

Образ давньогрецького храму відбився не лише в зовнішніх формах музею, а й у внутрішньому анфіладному розплануванні будівлі. У південно-західному його крилі розташовано центральні тримаршеві сходи, а двоє службових сходів і ліфт – у південно-східній частині будівлі [4, с. 342].

Будівництво музею тривало до кінця 1904 р., але вже в серпні 1899 р. з нагоди чергового Археологічного з’їзду в м. Києві в музеї було відкрито виставку, що репрезентувала результати досліджень археолога В. Хвойки. Цей день прийнято вважати датою заснування музею, хоча офіційне його відкриття відбулося лише 30 грудня 1904 р. [7, с. 12]. Усі питання пов’язані з будівництвом вирішував меценат Б. Ханенко.

Першим директором першого міського музею став історик й етнограф М. Біляшівський [3, с. 365].

Вже в 1900 р. архітектор В. Городецький бачив будівлю музею більшою і розробив проєкт добудови, яка, вочевидь, не була завершена через брак коштів. Сучасного прямокутного у плані архітектурного образу будівля музею набула після добудови архітектором П. Петрушенком у 1967–1972 рр. [8, с. 91].

Нині велична будівля Національного художнього музею України є однією з архітектурних візитівок столиці й однією з найкращих спеціально зведених музейних споруд кінця XIX ст.

Список використаної літератури:

1. Амеліна Л. Будинок з левами : до історії будівництва міського музею / Л. Амеліна // Відлуння віків. – 2005. – № 1. – С. 18–24 : іл.

2. Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия второй половины ХIХ века. Т. 2 (A–B–С–D). Общественные здания. А. Просветительные учреждения / Г. В. Барановский. – СПб. : журн. “Строитель”, 1908. – 297 с. : ил.

3. Визначні пам”ятки Києва : енциклопед. довід. / Г. Ю. Івакін [та ін.] ; відп. ред. Ю. О. Храмов ; Укр. акад. наук, Ін-т гуманітар. дослідж. – Київ : Фенікс, 2005. – 494 с. : кольор. іл., портр.

4. Єрофалов Б.Київський художньо-промисловий і науковий музей 1897–99 (тепер Національний художній музей України), де працювали Біляшівський М. Ф., Ернст Ф. Л., Хвойка В. В., Щербаківський Д. М. та інші / Б. Єрофалов, Т. Осташко, Л. Федорова // Звід пам’яток історії та культури України : енциклопед. вид. : у 28 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Держ. наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування ; голов. редкол.: В. Смолій [та ін.]. – Київ, 2021. – Київ, кн. 1, ч. 3 : С–Я / редкол. т.: П. Тронько (відп. ред.) [та ін.] ; упоряд.: В. Горбик [та ін.]. – С. 342–344.

5. Конкурс на составление проекта здания Исторического и Художественно-Пормышленного Музея в Києве // Неделя строителя : прил. к журн. “Зодчий”. – 1896. – № 7. – С. 26–27.

6. Киев: история, архитектура, традиции: [фотоальбом] / сост.: О. Друг, Ю. Ференцева. – Киев : Балтия-Друк, 2011. – 103 с. : ил.

7. Національний художній музей України : альбом / уклад.: Т. Рязанова [та ін.] ; авт. передм. А. Мельник. – Київ : Артанія Нова, 2003. – 415 с. : іл.

8. Малаков Д. В. Архітектор Городецький : архів. розвідки / Д. В. Малаков. – Київ : Кий, 1999. – 238 с. : іл. – (Бібліотека музею історії міста Києва). – Імен. покажч.: с. 218–233. – Бібліогр.: с. 234–236 і в підрядк.

9. Постройка здания музея древностей и искусств в Киеве // Киевская старина. – 1899. – Т. 65, Июнь. – С. 140–141.